“Значення, у якому найчастіше використовують слово «егоїзм», не просто неправильне — воно демонструє нищівну інтелектуальну «комплексну угоду», яка більше, ніж будь-який інший фактор, відповідає за кайдани на моральному розвитку людства.”
“точне значення слова «егоїзм» і його визначення - це все ж турбота про власні інтереси.”
“Якщо моє бачення «егоїзму» справді не збігається з традиційним, тоді це одне з найгірших звинувачень проти альтруїзму. Це означає, що альтруїзм не допускає концепції самодостатньої, сповненої гідності людини, яка сама забезпечує своє виживання й не жертвує ні собою, ні іншими. Це означає, що альтруїзм не допускає іншого погляду на людей, окрім як на жертовних тварин і тих, хто на них наживається, жертв і паразитів. Не допускає концепції доброзичливого людського співіснування. Не допускає справедливості.”
“Перший крок до ствердження права людини на доброчесне існування — визнати її потребу в моральному кодексі, щоб керувати своїм життям і реалізацією в ньому.”
“мета моралі — визначити справжні цінності й інтереси, що турбота про власні інтереси — це суть доброчесного існування, і що сама людина має бути набувачем вигоди від своїх добрих вчинків.”
“Етика обʼєктивізму стверджує: діяч завжди має бути набувачем вигоди від своїх дій і діяти задля власного раціонального інтересу. Але право так чинити випливає з його людської природи й функції моральних цінностей у житті, а отже, його можна застосовувати лише в умовах раціонального, обʼєктивно викладеного й затвердженого кодексу моральних принципів, що окреслюють і визначають істинні інтереси. Це не дозвіл «робити як йому заманеться».”
“Мораль — не чемпіонат примх. (Перегляньте статті містера Брендена «Фальшивий індивідуалізм» і «Хіба не кожен — егоїст?».)”
“обʼєктивістська етика — мораль власних раціональних інтересів, або ж раціонального егоїзму.”
“Що таке мораль (або ж етика)? Це кодекс цінностей, який керує діями й виборами людини — тими, які визначають мету та перебіг її життя. Етика як наука виявляє і визначає цей кодекс.”
“Етика — це субʼєктивна розкіш чи обʼєктивна потреба?”
“«Примха» — це бажання, що відчуває людина, яка не знає і не хоче дізнатися його причину.”
“Арістотель, найвидатніший з усіх філософів, не вважав етику точною наукою. Його система етики ґрунтувалася на спостереженнях за вчинками благородних і мудрих людей того часу, що своєю чергою не давало відповідей на запитання, чому вони чинили саме так і чому він оцінював їх як благородних і мудрих.”
“суспільство — лише група індивідів”
“Хай там як, але сучасні моралісти погоджуються: етика субʼєктивне питання, і розум, мислення та реальність — поза цією сферою. Якщо вам цікаво, чому світ скочується дедалі глибше в пекло, ось причина. Якщо ви хочете врятувати цивілізацію, потрібно оскаржу- вати саме цю засаду сучасної етики та її всієї історії.”
“«Цінність» — це те, що людина намагається надбати та або прагне утримати. Концепція «цінності» не первинна і вимагає відповіді на запитання: для кого вона цінна й чому? А ще передбачає істоту, здатну діяти, щоб досягати цілей, маючи альтернативу. Там, де немає альтернативи, не може бути жодних цілей чи цінностей.”
“Життя організму — стандарт цін-ності: те, що подовжує життя, — хороше, а те, що загрожує йому, - погане.”
“в який спосіб людина натрапляє на концепцію «цінності»? Як вона вперше стає свідомою щодо питання «хороше чи погане» в найпростішій формі? Завдяки фізичним відчуттям насолоди й болю. Відчуття є першим кроком розвитку людської свідомості у сфері пізнання, і так само вони є першим кроком у царині оцінювання.”
“Свідомість — це основний засіб виживання для тих організмів, які і мають.”
“Вищі організми володіють потужнішою формою свідомості: вони мають здатність накопичувати відчуття, тобто пізнавати. Сприйняття — це сукупність автоматично збережених та інтегрованих мозком живого організму відчуттів, що дає здатність усвідомлювати не просто стимул, а сутності, речі. Тварина керується не лише миттєвими відчуттями, але й сприйняттями. Її дії — не окремі розрізнені відповіді на поодинокі стимули, а керовані цілісні усвідомлення сприйнятої реальності, якій вона протистоїть. Тварина може осягнути безпосередньо наявну сприйняттєву конкретику та сформулювати автоматичні перцептивні асоціації, проте не здатна ні на що більше. Вона може опанувати певні навички, потрібні в конкретних ситуа-ціях, наприклад полювати й ховатися - цього батьки вищих тварин навчають своїх дитинчат. Проте тварина не вибирає знання й навички, яких набуває; вона здатна лише повторювати їх із покоління в покоління. У тварини немає вибору щодо стандарту цінностей, який керуватиме її діями: відчуття створюють автоматичний код цінностей, автоматичне знання того, що для неї добре, а що ні, що поліпшить її життя або ж що стане загрозою. У тварини немає змоги поглибити знання чи стерти їх. У ситуаціях, коли її знань бракує, вона гине, - як коли стоїть паралізована на залізничній колії на шляху у швидкісного поїзда. Але поки тварина живе, вона діє відповідно до своїх знань, з автоматичним захистом і без влади вибирати: вона не може зупинити власну свідомість, не може не сприймати, не може стерти своє сприйняття, не може ігнорувати своє благо, не може вирішити вибрати зло та зруйнувати саму себе. У людини немає автоматичного кодексу виживання. Не існує ані автоматичного перебігу дій, ані автоматичного набору цінностей. Відчуття не говорять людині автоматично, що для неї добре, а що погано, що принесе ій користь або ж, навпаки, буде загрозою, які цілі їй варто мати та як саме їх досягти, від яких цінностей залежить її життя, якого перебігу дій по-требує. Її свідомість має знайти відповіді на всі ці запитання, однак вона не працюватиме автоматично. Людина, найвищий живий вид, — це істота, чия свідомість має необмежену здатність здобувати знання; людина — єдина жива істота, яка народжується без жодної гарантії зберегти свідомість. Особливою відмінністю людини від усіх інших живих видів є те, що її свідомість вольова.”
“Дії людини та її виживання потребують керування з боку концептуальних цінностей, які йдуть від концептуальних знань. Але концептуальні знання не можна здобути автоматично.”
“«Концепція» — це ментальна інтеграція двох чи більше конкретних обʼєктів, які ми сприймаємо, і які є абстрактно розрізненими, але поєднані певним визначенням. Усі слова людської мови (за винятком власних назв) позначають концепцію, абстракцію, що означає безмежну кількість конкретних обʼєктів певного виду. Систематизуючи сприйняті матеріали в концепції і поступово нарощуючи їхній розмір, людина може сприймати й утримувати, виявляти й інтегрувати безмежну кількість знань, знань, що виходять за межі миттевого сприйняття будь-якого безпосереднього моменту.”
“Це активний постійний процес, у якому свої враження визначають у концептуальних термінах, інтегруючи кожну подію й кожне спостереження у концептуальний контекст; схоплюють звʼязки, відмінності, подібності сприйнятого матеріалу й абстрагують їх у нові концепції, роблять умовиводи, вираховують, досягають висновків, ставлять нові запитання, знаходять нові відповіді і розширюють свої знання до нескінченно зростаючої сукупності. Сутність, яка керує цим процесом і працює на основі концепцій, — це розум. А процес — мислення.”
“Розум — це здатність виявляти й інтегрувати матеріал, який надають відчуття. Це здатність, яку людині потрібно тренувати з власної волі. Мислення — не автоматична функ-ція. Будь-якої години й у будь-якому питанні людина вільна думати чи уникнути мисленневих зусиль. Мислення потребує стану абсолютного сфокусованого усвідомлення. Акт фокусування свідомості добровільний. Людина може або сфокусувати свій розум, щоб повністю, активно і цілеспрямовано усвідомити реальність, або розфокусуватись і дозволити собі дрейфувати в напівсвідомому заціпенінні, реагуючи лише на випадкові стимули в моменті, покладаючись на свій непевний механізм відчуття й сприйняття та на випадкові, асоціативні звʼязки, які може створити свідомість.”
“Психологічно вибір «думати чи ні» — це вибір «фокусуватися чи ні». Екзистенційно вибір «фокусуватися чи ні» - це вибір «бути свідомим чи ні». Метафізично вибір «бути свідомим чи ні» — це питання життя і смерті.”
“Свідомість — основний спосіб виживання для тих організмів, у кого вона є. Для людини основний спосіб вижити — раціональність. На відміну від тварин, вона не може вижити, послуговуючись лише чуттям.”
“відповідальність людини йде далі: процес мислення не автоматичний, не «інстинктивний», не примусовий і не без-помилковий. Людині потрібно ініціювати його, підтримувати й нести відповідальність за результати. Вона мусить виявити, як розпізнати, що правда, а що брехня, та як виправляти свої помилки. Їй треба дізнатися, як підтвердити свої концепції, висновки, знання. Вона має відкрити закони мислення, логіки, спрямувати свою думку. Природа не дає автоматичної гарантії щодо ефективності її ментальних зусиль.”
“Для будь-якого свідомого організму знання — спосіб виживання; для живої істоти кожне «існує» передбачає «варто (потрібно)». Людина вільна вибрати не бути свідомою, проте не може втекти від покарання за несвідомість — руйнування. Людина - єдиний живий вид, який має владу діяти як руйнівник себе ж, і саме так вона робила протягом більшого періоду історії. Які ж тоді правильні цілі мати людині? Яких цінностей вона потребує, щоб вижити? На це запитання відповідає наука етика. І це, пані й панове, причина, чому людям потрібен етичний кодекс.”
“Етика — це обʼєктивна метафізична нагальна потреба людини у виживанні, не через благодать надприродного, ваших сусідів або примх, а через благодать реальності та природи життя.”
“Оскільки розум — головний інструмент людського виживання, те, що підходить для життя раціональної людини, — хороше, а те, що нівелює, заперечує чи знищує його, — погане.”
“Оскільки все необхідне людині потрібно виявити власним розумом і створити власними зусиллями, дві базові умови для способу виживання, що підходить раціональній істоті, — це мислення й продуктивна робота.”
“Хто намагається вижити завдяки не розуму, а силі, той намагається вижити тваринними способами. Тварини не здатні вижити способом рослин, відмовившись від пересування та очікуючи, що ґрунт їх поживить; так і люди не здатні вижити тваринним способом, відкинувши розум і покладаючись на те, що продуктивні люди слугуватимуть їм здобиччю. Такі мародери можуть на деякий час досягти своїх цілей ціною руйнування — знищення їхніх жертв і їх самих. Як доказ візьміть будь-якого злочинця чи диктатора.”
“Етика обʼєктивізму вважає життя людини стандартом оцінювання, а власне життя кожного індивіда — його етичною метою.”
“Різниця між «стандартом» і «метою» в цьому контексті така: «стандарт» - це абстрактний принцип, який слугуе мірилом чи калібром виборів людини під час досягнення конкретної специфічної мети.”
“Цінність - це те, що людина прагне надбати та/або утримати; чеснота — дія, завдяки якій людина здобуває та утримує цінності. Три кардинальні цінності етики обʼєктивізму, які разом є засобами й утіленням остаточної цінно-сті, власного життя, — це розум, мета й самоповага з трьома відповідними чеснотами: раціональністю, продуктивністю та гордістю.”
“Продуктивна робота — центральна мета життя раціональної людини, центральна цінність, яка інтегрує та визначає ієрархію решти її цінностей. Розум - це джерело, передумова продуктивної роботи; гордість - результат.”
“Раціональність - це основна чеснота людини, джерело всіх інших її чеснот. Головна вада людини, джерело всього лихого в ній — це акт розфокусовування свого розуму, призупинення своєї свідомості, що є не сліпотою, а відмовою бачити, не неосвіченістю, а відмовою знати. Ірраціональність — це відмова від засобів виживання людини, а отже, відданість дискурсу сліпого руйнування; те, що проти розуму і проти життя.”
“Чеснота раціональності означає визнавати та приймати розум як єдине джерело знань, єдиного суддю цінностей і єдиного посібника до дій.”
“Це означає прийняти свою відповідальність за формування власних суджень і жити своїм розумом (чеснота незалежності). Це означає, що людина ніколи не мусить жертвувати власними переконаннями заради чужих думок чи бажань (чеснота цілісності); що ніколи не потрібно намагатися сфальсифікувати реальність у будь-який спосіб (чеснота чесності); що ніколи не треба шукати чи дарувати незароблене й незаслужене, ні матеріальне, ні духовне (чеснота справедливості).”
“Чеснота продуктивності - це визнання факту, що продуктивна діяльність є процесом, за допомогою якого розум людини підтримує її життя; процесом, який звільняє людину від потреби пристосовуватися до навколишнього середовища, як це роблять тварини, і дає їй силу пристосувати навколишне середовище до себе.”
“Чеснота гордості — це визнання факту, що так само, як людина створює фізичні цінності, необхідні їй для підтримання власного життя, вона мусить здобувати цінності свого характеру, щоб життя було вартісним; що так само, як людина накопичує свої статки, вона створює власну душу”
“Основний соціальний принцип етики обʼєктивізму такий: життя є остаточною метою, а отже, кожна жива людина є са-моціллю, а не засобом для досягнення цілей чи добробуту інших; отже, людина має жити задля себе, не жертвувати собою заради інших, а іншими - заради себе. Жити задля себе означає, що найвища моральна мета людини — досягати власного щастя.”
“Емоції — це автоматичний результат ціннісних суджень людини, інтегрованих її підсвідомістю; емоції є оцінкою, чи сприяє щось цінностям людини чи загрожує їм, чи є щось для неї або проти неї — блискавичні «калькулятори» видають їй суму вигоди чи втрати.”
“Щастя - це стан свідомості, який випливає з досягнення власних цінностей. Якщо людина цінує продуктивну роботу, її щастя є мірилом її успіху в служінні власному життю.”
“Філософи, які намагалися розробити начебто раціональний кодекс етики, не дали людству нічого, окрім вибору примх: «егоїстичне» потуранням власним примхам (як етика Ніцше) чи «безкорисливе» служіння примхам інших (як етика Бентама, Мілла, Конте й усіх соціальних гедоністів,”
“Коли «бажання» незалежно від його природи чи причини приймають як етичну основу, а задоволення всіх і будь-яких бажань — за етичну мету (як «найвище щастя в найбільшій кількості»), у людей не залишається вибору, окрім як ненави-діти, боятися одне одного й боротися одне з одним, оскільки їхні бажання та інтереси обовʼязково зіткнуться. Якщо «бажання» — це етичний стандарт, тоді бажання однієї людини створювати й бажання іншої пограбувати першу матимуть однакову етичну обґрунтованість;”
“Моральний канібалізм усіх гедоністських та альтруїстських доктрин базується на засадах, що щастя однієї людини зумовлює шкоду іншій.”
“Етика обʼєктивізму вважає, що благо людини не потребує людських жертв і його не можна досягти, жертвуючи кимось заради когось. Вона каже, що раціональні інтереси людей не конфліктують: не існує конфлікту інтересів між людьми, які не бажають незаробленого, які не жертвують і не приймають жертв, які мають справу одне з одним як торговці, обмінюючи цінність на цінність.”
“Принцип обміну — єдиний раціональний етичний принцип усіх людських стосунків, особистих і соціальних, приватних і публічних, духовних і матеріальних. Це принцип справедливості.”
“Любити означає цінувати. Лише раціонально егоїстична людина, людина, яка поважає себе, здатна любити, адже саме така людина може дотримуватися чітких, послідовних, без-компромісних, відданих цінностей. Хто не цінує себе, не може цінувати ніщо й нікого.”
“Лише за принципом раціонального егоїзму - принципом справедливості — люди можуть бути підхожими для спільного життя у вільному, мирному, успішному, доброзичливому, раціональному суспільстві.”
“Є дві найбільші цінності, які нам пропонує суспільне життя: знання і торгівля. Людина — єдина істота, яка може передавати знання та поглиблювати їх із покоління в покоління. Знання, потенційно здобуті людиною, значно більші за ті, які вона може здобути самостійно протягом життя. Кожен має неоціненну вигоду від обізнаності інших. Ще одна надзвичайна перевага - поділ праці, що дає змогу сфокусувати зусилля на конкретній діяльності й обмінюватися з тими, хто спеціалізується на чомусь іншому. Така співпраця допомагає всім причетним здобути більше знань, навичок і прибутку, ніж якби кожен створював сам усе, чого потребує, на безлюдному острові чи цілком незалежній фермі.”
“Люди мають право застосовувати фізичну силу лише як відплату й лише проти тих, хто використав її першим. Етичний принцип тут простий і чіткий: це різниця між убивством і самозахистом.”
“Єдина відповідна, моральна мета уряду — захищати права людини, що означає захищати її від фізичної сили, захищати її права на власне життя, свободу, приватну власність і пошуки щастя. Без прав на власність жодні інші права не є можливими.”
“Коли я кажу «капіталізм», то маю на увазі повний, чистий, неконтрольований і нерегульований капіталізм laissez-faire*, де держава й економіка відокремлені так само й з тих самих причин, що й держава та церква. Капіталізм у чистому вигляді ніколи не існував, навіть в Америці; різноманітні ступені державного контролю підривали та спотворювали його від початку. Капіталізм — це не система минулого; це система майбутнього, якщо у людства воно буде.”
“Капіталізм laissez-faire (фр. «принцип невтручання») — економічна доктрина, згідно з якою державне втручання в економіку має бути мінімальним, зосереджене на захисті людей і їхньої власності, національній безпеці й наданні обмеженої кількості суспільних благ, як-от дороги.”
“Соціальна теорія етики підміняє бога на «суспільство», і хоча вона проголошує життя на землі головною турботою, та це не життя індивіда, а життя безтілесної сутності, колективу, який стосується кожного індивіда - кожного, окрім самої людини. Вона знає: її етичний обовʼязок - бути безкорисливим, безголосим, безправним рабом за будь-якої потреби, вимоги чи нужди інших. Девіз «собаки їдять собак»*, не застосовний ні до капіталізму, ні до собак, застосовний у соціальній теорії етики. Екзистенційні памʼятники цій теорії — нацистська Німеччина й совєтська Росія.”
“Сьогодні світ постав перед вибором: щоб цивілізація вижила, потрібно відкинути мораль альтруїзму.”
“Завершу словами Джона Голта, які адресую, власне, як і він, усім моралістам альтруїзму, з минулого чи сучасним: Ви послуговувалися страхом, як зброєю, і принесли людині смерть як покарання за те, що вона відкидає вашу мораль. Ми пропонуємо їй життя у винагороду за прийняття нашої моралі.”
“Належні функції свідомості - це сприйняття, пізнання та контроль дій.”
“Щоб успішно мати справу з реальністю, дотримуватися цінностей, необхідних для життя, і досягати їх, людині потрібна висока самооцінка та повага до себе - їй треба бути впевненою у своїх ефективності й цінності.”
“Ні містицизм, ні кредо самопожертви не сумісні із психічним здоровʼям чи самоповагою. Ці доктрини руйнівні екзистенційно та психологічно.”
“Віра — це прихильність свідомості до вірувань, які не мають сенсорних підтверджень чи раціональних доказів.”
“Містик — це людина, яка ставиться до своїх почуттів як до засобів пізнання.”
“всі знання людини та її концепції мають ієрархічну структуру.”
“Існує лише одна реальність — реальність, пізнавана розумом.”
“Важливо памʼятати: жертвувати означає віддавати більшу цінність заради меншої або заради того, що не є цінністю. Якщо людина віддає те, що не цінує, і отримує те, що є для неї цінним, або ж якщо віддає меншу цінність заради більшої - це не жертва, а вигода.”
“Раціональний принцип поведінки … : завжди дійте згідно з ієрархією своїх цінностей і ніколи не жертвуйте більшою цінністю задля меншої.”
“Жодна дія, яку людина чинить задля блага тих, кого любить, не є пожертвою, якщо в ієрархії її цінностей, у загальному контексті можливих виборів вона має найбільшу особистісну (та раціональну) значущість.”
“Моральна мета людини в житті - досягнути власного щастя. Це не означає, що людина байдужа до всіх інших, що немає причин допомагати іншим у надзвичайних ситуаціях чи що людське життя не має для неї жодного значення. Але це означає, що вона не підпорядковуватиме своє життя благові інших, не жертвуватиме собою задля їхніх потреб. Це означає, що полегшення чужих страждань — не її основна турбота, і будь-яка допомога — виняток, а не правило, акт великодушності, а не моральний обовʼязок; що це маргінально й випадково, адже в людському житті катастрофи є маргінальними й випадковими; і це означає, що цінності, а не лиха є метою, першою турботою та рушійною силою її життя.”
“Життя в суспільстві, а не на безлюдному острові не знімає з людини відповідальності за підтримування свого життя. Єдина різниця полягає в тому, що вона підтримує власне життя, обмінюючи свої товари чи послуги на товари чи послуги інших. І в цьому процесі торгівлі раціональна людина не шукає й не бажає більше чи менше, ніж може заробити сама. Що визначає її заробіток? Вільний ринок, себто добровільний вибір і судження людей, які хочуть віддати свої зусилля натомість. Обмінюючись з іншими, людина прямо чи приховано покладається на їхню раціональність, тобто на їхне вміння визнавати обʼєктивну цінність її роботи (торгівля на інших засадах — це просто гра або шахрайство).”
“Істинний егоїзм — значне моральне досягнення: це справжня турбота про виявлення власних інтересів, прийняття відповідальності за їх досягнення, відмова зраджувати їх через сліпе потурання примхам, настрою, імпульсу чи почуттю моменту, безкомпромісна відданість своїм судженням, переконанням і цінностям.”
“Загалом є пʼять (взаємоповʼязаних) сфер, які дають змогу людині відчути задоволення від життя: продуктивна робота, взаємини, відпочинок, мистецтво й секс.”
“Продуктивна робота — найфундаментальніша сфера з усіх: через роботу людина отримує базове відчуття контролю над існуванням — відчуття своєї результативності, — яке є необхідною основою здатності насолоджуватися будь-якою іншою цінністю. Людина, якій у житті бракує напряму або цілі, яка не має творчої мети, неминуче почувається безпорадною та позбавленою здатності на щось впливати; безпорадна людина, яка ні на що не впливає, почувається недостатньо хорошою та непідхожою для існування; а людина, яка почувається недостатньо хорошою та непідхожою для існування, не може ним насолоджуватися.”
“Мистецтво демонструє прихований погляд на буття, і саме власний світогляд визначатиме, яке мистецтво відгукуватиметься людині.”
“Із різноманітних насолод, які людина може собі запропонувати, найбільшою є гордість — втіха, яку вона отримує із власних досягнень і з формування свого характеру. А насолода, яку індивід отримує від характеру й досягнень іншої людини, — це захоплення. Найпотужніше втілення найсильнішого союзу цих двох реакцій — гордості й захоплення - романтичне кохання. А секс — його торжество.”
“Зберегти ясну здатність насолоджуватися життям — рідкісне моральне та психологічне досягнення. На противагу популярній думці, це прерогатива не легковажності, а невтомної відданості акту сприйняття реальності та скрупульозної інтелектуальної цілісності. Це винагорода за повагу до себе.”
“Компроміс — це врегулювання конфліктних заяв через взаємні поступки. Себто обидві сторони компромісу мають певні вагомі заяви й цінність, яку можуть запропонувати одна одній. А це означає, що обидві сторони домовляються про якийсь фундаментальний принцип, що стає основою їхньої угоди. Іти на компроміс можна лише щодо чогось конкретного чи окремих речей, коли ви впроваджуєте спільно прийнятий основний принцип. Наприклад, продавець може торгуватися з покупцем щодо ціни свого товару, яку вважає прийнятною, і вони домовляться десь між ціною, запропонованою покупцем, і пропозицією продавця. У цьому разі спільно прийнятий основний принцип — це принцип торгівлі: покупець мусить заплатити продавцю за його товар. Не може бути жодного компромісу між власником майна та грабіжником; пропонувати грабіжнику одну срібну ложку з набору буде не компромісом, а цілковитою поразкою - визнанням його права на чиюсь власність. Яку ж цінність чи які поступки грабіжник запропонує у відповідь? Коли принцип односторонніх поступок стає основою взаємин між сторонами, то це лише питання часу, коли грабіжник загребе все.”
“Не може бути компромісу щодо основних принципів чи фундаментальних питань. Що ви вважали б «компромісом» між життям і смертю? Або між правдою та брехнею? Або ж між розумом і нераціональністю?”
“Не може бути компромісів щодо моральних принципів.”
“У розвʼязанні конфлікту між їжею та отрутою перемогти може тільки смерть. У компромісі між добром і злом завжди перемагає зло”
“людина ніколи не повинна припиняти робити моральні судження.”
“Ніщо не може так ретельно шкодити й руйнувати культуру чи характер людини, як сприйняття морального агностицизму, ідеї, що людина ніколи не має виносити моральних суджень, що вона має толерувати все, а добро полягає в тому, щоб не розрізняти добро і зло.”
“Моральний принцип, який треба прийняти в цьому питанні, — «Суди і будь готовий до засудження».”
“Моральні цінності - рушійна сила людських дій. Виголошуючи моральні судження, людина захищає ясність свого сприйняття та раціональність дискурсу, якого вирішує дотримуватися.”
“Ірраціональне суспільство — це суспільство моральних боягузів, людей, паралізованих втратою моральних стандартів, принципів і цілей. Воно готове до захоплення будь-ким, хто захоче визначати напрямок руху, адже діяти треба все життя. Ініціатива може йти лише від двох типів людей: від тих, хто хоче нести відповідальність за відстоювання раціональних цінностей, або від бандитів, які не переймаються питаннями відповідальності. Попри складність боротьби, є лише один вибір, який може зробити раціональна людина, стикаючись із такою альтернативою.”
“Одна з найбільш красномовних ознак морального банкрутства сучасної культури — це певне модне ставлення до питань моралі, яке найкраще можна описати висловом: «Немає чорного й білого, існує лише сіре».”
“Похибки в знаннях - це не порушення моралі; жоден моральний кодекс не може вимагати безпомилковості чи всезнання. Проте якщо людина закриває очі й ховає голову в пісок, щоб уникнути відповідальності за моральні судження, якщо вона ухиляється від фактів і намагається не знати, її не можна вважати «сірою». Морально вона точно «чорна».”
“Мораль - це кодекс чорного й білого.”
“Прогрес може з’явитися лише з людського надлишку, тобто з роботи тих, хто виробляє більше, ніж їм потрібно для користування, тих, хто інтелектуально й фінансово може ризикнути в пошуках нового. Капіталізм — єдина система, де такі люди вільні функціонувати й де прогресу досягають не вимушеними нестатками, а постійним зростанням загального рівня добробуту, споживання та задоволення життям.”
“Совєтська Росія - найяскравіший, проте не єдиний приклад досягнень колективістського менталітету. Два покоління росіян жили, трудились і помирали в злиднях, чекаючи на достаток, обіцяний правителями, які закликали й наказували жорстко економити, поки будували суспільну «індустріалізацію» та вбивали надії громадськості за пʼятирічні терміни. Спершу люди голодували в очікуванні генераторів електрики і тракторів; і вони все ще голодують, чекаючи на атомну енергію та міжпланетні подорожі.”
“Заперечення індивідуальних прав власності - основна риса соціалізму. Право на власність (тобто право користуватись і розпоряджатись) за соціалізму належить «суспільству загалом», тобто колективу, а виробництво й розподілення контролює держава, тобто уряд.”
“Імовірними цілями соціалізму були ліквідація бідності, досягнення загального процвітання, прогресу, миру та братерства між людьми. Результати виявилися жахливим провалом, страшним, враховуючи, що мотивом був добробут людей. Замість процвітання, соціалізм приніс економічний параліч та/або крах кожній із країн, де спробували його запровадити. Рівень усуспільнення став катастрофічним.”
“Не існує такої сутності, як «суспільство», оскільки це поняття означає лише певну кількість індивідів.”
“В Америці людські зусилля та матеріальні ресурси не експропріювалися для суспільних фондів і громадських проектів, а витрачалися на підвищення приватного, особистого, індивідуального добробуту окремих громадян. Велич Америки полягає в тому, що її справжні памʼятники не є громадськими. Хмарочоси Нью-Йорка — це монумент величі, з яким ніколи не зрівняється і до яких ніколи не наблизиться жодна піраміда й жоден палац. Але американські хмарочоси будувалися не за державні кошти й не для суспільної мети - вони будувалися енергією, ініціативою і статками приватних осіб задля особистої вигоди. І піднімаючись вище й вище, ці хмарочоси не збіднювали людей, а й далі підвищували рівень їхнього життя, зокрема і мешканців нетрів, які живуть у розкоші порівняно із давньоєгипетським рабом або сучасним советським робітником-соціалістом.”
“Неможливо підрахувати людські страждання, деградацію, обмеження й жахи, якими заплатили за один розрекламований хмарочос у Москві або за советські заводи чи шахти, або за дамби чи будь-яку іншу частину їхньої «індустріалізації», підтриманої грабунком і кровʼю. Однак ми знаємо, що сорок пʼять років — це значний термін: період життя двох поколінь. Ми знаємо, що в імʼя обіцяного достатку два покоління людей жили й помирали в нелюдських злиднях; і ми знаємо, що сьогоднішніх прихильників соціалізму такий факт не зупиняє.”
“Соціалізм - це просто демократична абсолютна монархія, тобто система абсолютизму без фіксованого правителя, відкрита для захоплення влади всіма охочими, будь-яким безжальним карʼєристом, амбітною людиною, авантюристом, народним вождем чи головорізом.”
“Розглядаючи соціалізм, не обманюйте себе щодо його природи. Памʼятайте, що не існує такої дихотомії, як «права людини» проти «прав власності». Жодні права людини не можуть існувати без прав власності.”
“Заперечуючи право власності, людину перетворюють на власність, що належить державі. Той, хто претендує на «право перерозподіляти» багатство, вироблене іншими, претендує на «право» ставитися до людини як до майна.”
“Індивідуальні права є засобом підпорядкування суспільства закону моралі.”
“Найвидатнішим революційним досягненням Сполучених Штатів Америки було підпорядкування суспільства закону моралі. Принцип індивідуальних прав людини був поширенням моралі на соціальну систему — як обмеження влади держави, як захист людини від грубої сили колективу, як підпорядкування змоги робити праву робити. Сполучені Штати були першим моральним суспільством в історії.”
“єдина моральна мета уряду — захист прав індивіда.”
“Право на життя - джерело всіх прав, а право на власність — єдине його втілення. Без прав на власність жодне інше право неможливе. Оскільки людині потрібно підтримувати своє життя власними зусиллями, той, хто не має права на результат своєї діяльності, не має засобів, щоб підтримувати життя. Людина, яка виготовляє, поки інші розпоряджаються її здобутками, — раб.”
“ПОРУШУВАТИ ПРАВА людини означає примушувати її діяти всупереч власному судженню або експропріювати її цінності. Загалом існує лише один спосіб це зробити - застосувати фізичну силу. Є два потенційні порушники прав людини: злочинці та влада. Великим досягненням Сполучених Штатів було розрізнити цих двох, коли другому згаданому заборонили вчиняти легалізовані версії дій першого.”
“Уряд створили, щоб захищати людину від злочинців, а Конституцію написали, щоб захистити людину від держави. Білль про права був спрямований не проти громадян, а проти уряду як чітка заява, що права індивіда витісняють будь-яку державну чи соціальну владу.”
“Саме концепція прав індивіда породила вільне суспільство. І саме зі знищення прав індивіда починалося знищення свободи.”
“Жодна людина не може мати право навʼязати іншій певне зобовʼязання, рабство чи обовʼязок, що не винагороджується. Не може існувати «право поневолити». Право не передбачає свого матеріального втілення іншими; воно несе в собі лише свободу заробити це втілення власними зусиллями.”
“Зауважте інтелектуальну точність батьків-засновників у цьому контексті: вони говорили про право шукати щастя, а не про право на щастя. Це означає, що людина має право здійснювати необхідні, на її думку, дії, щоб досягти власного щастя; це не означає, що інші мають робити її щасливою.”
“Не існує «права на роботу», це лише право вільної торгівлі, себто право однієї людини прийняти пропозицію роботи, якщо інша хоче найняти її. Не існує «права на дім», лише право вільної торгівлі, себто право збудувати будинок чи купити його. Не існує «прав на “справедливу” заробітну плату чи на “справедливу” ціну», якщо ніхто не робить вибір заплатити її, найняти людину чи купити її товар. Не існує «прав споживачів» на молоко, взуття, фільми чи шампанське, якщо жоден із виробників не виготовлятиме цих речей (є лише право виробити їх самостійно). Не існує «прав» особливих груп, не існує «прав фермерів, робітників, бізнесменів, працівників, роботодавців, старих, молодих і ненароджених».”
“Існують лише права людини — права, які має кожен індивід і всі люди як індивіди.”
“Потенційно держава — найбільш небезпечна загроза правам людини, вона має легальну монополію на застосування фізичної сили проти легально беззбройних жертв. Держава - найсмертоносніший ворог людини, якщо не має заборон та обмежень, як-от права індивіда. Білль про права написали не для захисту проти приватних дій, а задля захисту від дій держави.”
“«Цензура» - це поняття, що стосується лише дій держави. Жодна приватна особа чи агенція не може змусити людину мовчати й не може зупинити публікацію; лише держава здатна на це. Свобода слова приватних осіб передбачає право не погоджуватися зі своїми ж антагоністами, не слухати й не фінансувати їх.”
“Політична функція «права на свободу слова» - захищати інакодумців і непопулярні меншини від насильницького пригнічення, а не гарантувати їм підтримку, переваги й нагороди, як-от популярність, якої вони не завоювали.”
“Насправді немає «економічних прав», «колективних прав» чи «прав в інтересах суспільства». Поняття «індивідуальні права» надмірне, адже не існує інших видів прав і ніхто інший не може їх мати.”
“Оскільки лише індивід може мати права, вираз «індивідуальні права» — це надмірність (яку використовують задля уточнення в інтелектуальному хаосі сьогодення). Проте вираз «колективні права» — це суперечність понять.”
“Будь-яка велика чи мала група або «колектив» — це лише певна кількість індивідів. Група не може мати жодних інших прав, окрім як індивідуальних прав кожного її члена.”
“Є чотири характеристики, що безпомильно визначають країну як диктатуру: керує одна партія, страти через політичне переслідування відбуваються без суду або з фіктивними засіданнями, здійснюється націоналізація чи експропріація приватної власності, практикується цензура.”
“Держава — це інституція, яка має виняткову владу встановлювати певні правила суспільної поведінки на певній території.”
“«Є дві найбільші цінності, які нам пропонує суспільне життя: знання й торгівля». Людина — єдина істота, яка може передавати знання та поглиблювати їх із покоління в покоління. Знання, потенційно здобуті людиною, значно більші за ті, які вона може здобути самостійно протягом життя. Кожен має неоціненну вигоду від обізнаності інших. Ще одна надзвичайна перевага — поділ праці, що дає змогу сфокусувати зусилля на конкретній діяльності й обмінюватися з тими, хто спеціалізується на чомусь іншому. Така співпраця допомагає всім причетним здобути більше знань, навичок і прибутку, ніж якби кожен створював сам усе, чого потребує, на безлюдному острові чи цілком незалежній фермі.”
“Якщо люди хочуть жити разом у мирному, продуктивному й раціональному суспільстві та діяти на умовах взаємної вигоди, то мають прийняти основний соціальний принцип, без якого моральне чи цивілізоване суспільство неможливе, - принцип прав індивіда.”
“Права людини можна порушити, лише застосувавши фізичну силу. Саме так одна людина може позбавити іншу життя, поневолити, пограбувати, завадити досягти мети чи змусити діяти всупереч раціональним судженням. Передумовою цивілізованого суспільства є заборона застосовувати фізичну силу в соціальних взаєминах і впровадження принципу: якщо люди хочуть мати справу одне з одним, то мусять робити це лише за допомогою розуму — обговорюючи, переконуючи й добровільно погоджуючись. Право людини на самооборону є неминучим наслідком її права на життя. У цивілізованому суспільстві силу можна застосовувати лише як відплату й лише проти тих, хто застосовував її першим. Усі причини, через які застосування фізичної сили є поганим, морально виправдовують її застосування у відповідь.”
“Якщо фізична сила заборонена в соціальних взаєминах, людям потрібна інституція, завданням якої буде захист їхніх прав за обʼєктивним кодексом правил. Це — завдання держави, правової держави, її основне завдання, єдине моральне виправдання та причина, чому людям потрібна держава. Держава є засобом, за допомогою якого застосування фізичної сили у відповідь покладено під обʼєктивне регулювання, тобто під обʼєктивно визначені закони.”
“Фундаментальна різниця між діями особи й держави, різниця, яку цілковито ігнорують та якої уникають, полягає в тому, що держава має монополію на законне використання фізичної сили.”
“За правильної соціальної системи окремий індивід легально вільний чинити все, що забажає (допоки не порушує прав інших), тоді як представник влади звʼязаний законом у кожній своїй дії. Окремий індивід може робити все, окрім легально забороненого; представник влади не може робити нічого, окрім легально дозволеного.”
“уряд не правитель, а служитель або ж виконавець дій для громадян; це означає, що уряд як такий не має жодних прав, окрім тих, які йому делегували громадяни задля конкретної мети.”
“однієї з найважливіших і найскладніших функцій держави — функції арбітра, який урегульовує суперечки між людьми згідно з обʼєктивними законами.”
“захист і реалізація умов угод через суди цивільного права — найкритичніша потреба мирного суспільства; без такого захисту не можна розвинути чи зберегти цивілізацію.”
“функції держави поділяються на три широкі категорії, кожна з яких передбачає фізичну силу й захист прав людини: поліція, що захищає від злочинців; збройні сили, що захищають від чужоземних загарбників; і суди, що розвʼязують суперечки між людьми згідно з обʼєктив- ними законами.”
“конституція — це обмеження держави, а не окремих індивідів; вона не прописує поведінки окремих індивідів, це не статут влади держави, а статут захисту громадян від держави.”
“У цілковито вільному суспільстві оподаткування, або ж плата за урядові послуги, було б добровільним. Позаяк відповідні служби держави - поліція, збройні сили, суди — явно потрібні окремим громадянам і прямо впливають на їхні ін-тереси, громадяни можуть (і їм варто) хотіти платити за ці послуги, як вони оплачують страховку.”
“Будь-яка програма добровільного фінансування держави — останній, а не перший крок на шляху до вільного суспільства, остання, а не перша реформа до захисту. Вона спрацює, лише коли основні принципи й інституції вільного суспільства вже впроваджено. Сьогодні це не спрацює.”
“Принцип добровільного фінансування держави лежить на таких засадах: держава не є власником доходів громадян, тому не може мати карт-бланшу на ці прибутки; природа правильних державних послуг має бути визначена й обмежена конституційно, не залишаючи їй влади розширити свої повноваження на власний розсуд. Як наслідок, принцип добровільного фінансування держави проголошує ії служителем, а не керівником громадян, агентом, якому платять за послуги, а не благодійником, чиї сервіси безоплатні і який віддає щось задарма.”
“Коли до уряду в особі монарха чи «демократичного» парламенту ставляться як до постачальника безплатних послуг, лише питання часу, коли він почне розширювати свої послуги та сфери безоплатного (сьогодні цей процес називається збільшенням «громадського сектору економіки») і стане (й уже став) інструментом боротьби груп тиску — економічних груп, що грабують одна одну.”
“вартість такого добровільного фінансування держави автоматично буде пропорційна до розмаху економічної активності індивіда; той, хто перебуває на найнижчих економічних щаблях (рідко залучений у кредитні операції, якщо взагалі коли-небудь залучений), буде винятком, хоча все ще насолоджуватиметься перевагами правового захисту збройних сил, поліції та судів, які справлятимуться зі злочинними проступками. Ці вигоди можна вважати бонусом для людей із меншими економічними спроможностями, які існують завдяки людям із більшими економічними спроможностями без жодної жертви з боку останніх.”
“Постійне зростання - це психологічна потреба людини. Це стан її ментального добробуту. Ментальний добробут вимагає розвинутого почуття контролю над реальністю, контролю над власним існуванням - переконаності, що вона вміє жити. А це вимагає не всезнання чи всемогутності, а знання, що способи, за допомогою яких людина справляється з реальністю, принципи, за якими вона живе, правильні. Пасивність несумісна із цим станом. Самоповага — це не цінність, яка автоматично підтримується й надалі, коли її досягнули; як і кожну іншу людську цінність, зокрема життя, її можна підтримувати лише діями. Повагу до себе — фундаментальну впевненість, що вмієш жити, — можна підтримувати, допоки людина залучена у процесі зростання, допоки вона прагне збільшувати свою ефективність. Живим істотам природа не дозволяє нерухомості: коли зростання припиняється, починається розпад, і в ментальному складнику він не менший, ніж у фізичному.”
“відкидаючи бажання думати, відкидають бажання жити.”
“автоматизація збільшила попит на кваліфікованих робітників, на відміну від некваліфікованих, і, безперечно, багатьом треба буде опанувати нові навички.”
“За своєю природою капіталізм передбачає постійний рух, зростання та прогрес. Він створює оптимальні соціальні умови для людини, щоб відповідати на виклики природи в спосіб, найкращий для продовження її життя. Він працює на користь усіх, хто вибирає бути активним у продуктивному процесі, попри рівень умінь. Та він не орієнтований на вимоги стагнації. Як і реальність.”
“Расизм — це найнижча, найгрубіша примітивна форма колективізму.”
“Расизм — це доктрина звірів і для звірів. Це версія колективізму колгоспу тварин чи ферми, що відповідає ментальності, яка бачить відмінності між різними породами тварин, але не між тваринами й людьми,”
“Сучасні расисти намагаються довести панування чи меншовартість певної раси через історичні досягнення деяких її представників.”
“Не існує колективного чи расового розуму, і так само не існує колективного чи расового досягнення. Є лише індивідуальні розуми й індивідуальні досягнення, а культура — не анонімний продукт нерозрізнених мас, а сума інтелектуальних досягнень окремих людей.”
“Геній є генієм, попри кількість ідіотів тієї самої раси, а ідіот є ідіотом, попри кількість генів такого самого расового походження.”
“расизм має єдину психологічну причину — відчуття власної неповноцінності у расиста.”
“Індивідуалізм вважає людину, кожну людину, незалежною, суверенною істотою, яка має невідʼємне право на власне життя, право, надане їй природою як раціональному створінню. За індивідуалізмом, цивілізованого суспільства чи будь-якої форми асоціації, кооперації або мирного співіснування можна досягнути, лише визнаючи індивідуальні права й те, що група як така не має жодних інших прав, окрім індивідуальних прав її членів.”
“Капіталізм судить і нагороджує людину відповідно до її індивідуальних навичок та амбіцій.”
“капіталізм — це єдина система, яка функціонує, винагороджуючи раціональність і караючи всі форми ірраціональності, зокрема расизм.”
“Саме капіталізм допоміг людству зробити перші кроки до свободи й раціонального способу життя. Саме капіталізм засобами вільної торгівлі прорвався через національні й расові барʼєри. Саме капіталізм знищив кріпацтво й рабство в усіх цивілізованих країнах світу. Саме капіталістична Північ зруйнувала рабство аграрно-феодального Півдня в Сполучених Штатах.”
“Теорія індивідуалізму є основним складником філософії обʼєктивізму. Індивідуалізм — це водночас етично-політична й етично-психологічна концепція. Як етично-політична концепція індивідуалізм виступає за верховенство індивідуальних прав — принцип, згідно з яким людина є самоціллю, а не засобом для досягнення цілей інших. Як етично-психологічна концепція індивідуалізм виступає за те, що людина має думати й робити висновки самостійно, найбільше цінуючи суверенітет власного інтелекту.”
“Індивідуаліст - це той, хто живе заради себе та тримається своєї думки; він не жертвує собою задля інших і не жертвує іншими задля себе; він має справу з людьми як торговець, а не як мародер, як Виробник, а не як Атілла.”
“Rand, A. For the New Intellectual, New York: Random House, 1961; New American Library, 1963.”
Трекер звичок (промо)
