Нотатки. Зберігайте та систематизуйте свої знання. (promo)“спосіб думання про світ називаєтсья парадигмою”
“історичні праці Грушевскього стали своєрідною коперниківською революцією в істориєписанні про Східну Європу.”
“найкращі історії України водночас і найкоротші. Маю на увазі: “Малі історії України” Андреаса Каппелера та Романа Шпорлюка”
“Іван Лисяк-Рудницький… коротке есе “Україна між Сходом і Заходом” - це одна з найкоротших і, знову ж, найкращих синтез історії України.”
“Лисяк-Рудницький - історик, який справив на мене найбільший і найглибший вплив у тому, як думати і писати про українське минуле…, і саме він сформулював гасло, яке я поділяю і яке, на мою думку, ямало би стати гаслом для молодого покоління уркаїнців: перестаньте будувати українську націю - модернізуйте її.”
“… вперше “Україна” згадується у першому значенні, тобто як “країна”. Ця згадка міститься в Київському літописі й датована 1187 роком. Літописець оповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича під час походу на половців і пише, що “о нем же Оукраина много постона””
““Україна” могла бути звичайно назвою їхнього краю. Це, так би мовити, була назва by default. Подібними прикладами можуть слугувати словенська Крайна або власна назва Німеччини - Deutschland. Deutsch походить від старонімецього diutisc, що означає “народ”. Відповідно Deutschland дослівно означає “країна народу” - “країна, в якій ми живемо”. Тобто приблизно те саме, що і назва “Україна” у значенні “країна”.”
“Існування пари “хохол/кацап” свідчило, що майбутні українці та росіяни різнилися задовго до того, як стали українцями та росіянами. У випадку українско-польських стосунків такою парою були “русин/лях””
“Справу ускладнював факт, що поняття “Русь” вживалося у двох формах - латинській і грецькій. На латинській лад це звучало як Russia. Ця форма використовувалася на сусідніх із католицьким світом землях - скажімо, у титулах галицьких канязів. Не дивно, що на карті Боплана єдина територія, яка називається Russia, - це територія сучасної Галичини, бо тоді галицькі землі офіційно називалися Руським воєводством.”
“У північно-східних землях “Россия” утверджується аж за часів Петра I. Так він назвав свою імперію, утворену в 1721 році на місці старого Московського царства”
“1584 року Себастіян Кльонович у поемі під назвою “Роксоланія””
““Роксоланія” - поетична форма назви “Русь”. Її територія приблизно збігається з межами тогочасної української території… Поет чітко проводить різницю між Роксоланією (“Руссю славною”, “руською країною”) та Росією (“московськими суворими просторами”).”
“Перехід від релігійної вертикальної ідентифікації (людина - бог) до національної горизонтальної (людина - людина) означав радикальне переписування старих ідентичностей.”
“Москва має таке саме відношення до Русі, як сучасна Румунія (Romania) до античного Риму (Roma)”
“Традиційне суспільство могло обійтися без націй - модерне суспільство без націй обійтися не може.”
“Народ існує сам собою - так, як ростуть трава чи дерева. Натомість націй у природі не існує. Їх треба плекати, як плекають газони чи сади.”
“Центальними фігурами в перетворенні народів на нації є “садівники” особливої породи - поети, письменники, літературні критики, історики, географи, філологи та інші “високочолі” представники еліт.”
“У сухому залишку всю нашу довгу розмову про назви можна звести до такої формули: “Русь” це переважно назва традиційної спільноти, “Україна” - переважно назва модерного суспільства. У тому сенсі творення України було потрійним: із народу - у націю, із традиційного суспільства - у модерне, з Русі - в Україну.”
“Лише в Радянській Україні з 1930-х жертвами репресій стали 85% (223 із 260) поетів, письменників та літературних критиків.”
“Порівняння з імперією Каролінгів допомагає краще зрозуміти природу Русі.”
“Період володарювання Володимира (980-1015) і Ярослава (1019-1054) - найвища точка в політичній могутності Русі.”
“Жодна інша подія так сильно не вплинула на історію Східної Європи взагалі, а України зокрема, як хрещення Русі. Це був справжній цивілізаційний стрибок від суспільства варварськиого до суспільства християнського - з усіма належними наслідками майже в кожній царині суспільного життя: політиці, економіці, культурі.”
“З певним спрощенням можна сказати, що мусульманська цивілізація переживала свою “золоту добу” VIII-XIII століть рівно відтоді, як переклала й інтегрувала Арістотеля, і до часу, коли його твори впали в неласку через те, що нібито суперечать Корану. Але щойно Арістотеля “вигнали” з мусульманського світу, він “перекочував” у всіт католицький. Тома Аквінський (1225-1274) вмонтував його в основи католицької віри, і томізм став офіційною доктриною Ватикану на довгі століття.”
“Сила Арістотеля полягала в його логіці та раціоналізмі.”
“Друкована література - одна з головних передумов формування націй. Сучасний історик сформулював цю тезу лаконічно: “Нації - це племена, які читають книжки.” Відповідно заберіть книжки - і племена залишться племенами. Їм бракуватиме важливого інструмента для усвідомлення себе нацією.”
“університетська освіта у східнохристиянський світ прийшла допіру в XVII-XVIII століттях із утворенням спочатку Києво-Могилянської колегії (1632), а пізніше - Московського університету (1755)”
“Після згасання “візантійського світильника” - падіння Візантійської імперії 1453 року - руські землі впадають у темряву, з якої починаються вибиратися лише на межі XVI-XVII століть. Але це вже буде новий світ, де на зміну поділу на цивілізований Південь і варварську Північ поступово приходитиме поділ на розвинутий Захід і відсталий Схід.”
“Коли зруйнувалася Русь? Зазвичай її кінець повʼязують із монголо-татарським завоюванням. Але насправді як політичне обʼєднання вона перестала існувати чи не на сто років раніше. Після смерті синів останнього великого київського князя Володимира Мономаха (1113-1125) на Русі почалася інтенсивна міжусобна війна, у якій руські кназі воювали між собою з не меншим азартом, аніж проти зовнішніх ворогів. Досить сказати, що за сто років (1146-1246) влада в Києві мінялася 47 разів, а а тридцять пʼять княжінь тривали менше року.”
“1772-1795 роках Річ Посполита зникла з карти всіту. Її поділили три могутні сусіди: Австрійська і Російська імперії та Прусське королівство.”
“серед руської шляхти в першій половині XVII століття зʼявилося поняття окремого “руського народу”. Однак головне право представляти цей народ перейшло від неї до українського козацтва. Козацтво не лише перебрало головну роль - воно видозмінило контури цього народу. З нього випали православні литовської частини (майбутні білоруси), а сам він випав із Речі Посполитої. Так завдяки козакам Русь стала Україною.”
“Перетворення козаків на центральний символ української ідентичності було повʼязане з радикальними змінами на Європейському континенті, які в той чи інший спосіб були започатковані 1492 року. Коротко їм ожнм описати як два паралельні процеси: революція цін та конфесіоналізація. Обидва вплинули на Річ Посполиту і руські землі. Вони прискорили руйнування Русі і відповідно постання України. Дещо спрощуючи, можна сказати, що революція цін зростила козаків, а конфесіоналізація зробила з них українців.”
“Реформація розколола західнохристиянський світ на католиків і протестантів; останні натомість поділилися на лютеран, кальвіністів та інші деномінації. Ці розколи призвели до довготривалих і винятково жорстоких релігійних воєн.”
“Мир 1648 року дав назву Вестфальскій системі, котру вважають чернеткою сучасного геополітичного ладу. Для нашої розмови важливо, що ця система узаконила “винахід” Філіпа Фердинанда та Ізабели - державу з релігійно однорідним населенням. Прообразом такої держави в Старому Завіті був Ізраїль як богообраний народ. Варто, утім, зазначити: це була формула не національної, а теїстичної держави. Але ця формула заклала основи “шлюбу” між релігією та націоналізмом: від чисто релігійної до чисто національної дежрави було рукою подати.”
“Українське козацтво - центральний символ української ідентичності.”
“Перекладаючи Святе Письмо, закладаючи школи та книгодрукарні, руська еліта шукала Христа, а знаходила націю. Нагадаймо, що читання книжко зрозумілою мовою - ключовий момент для перетворення кожної спільноти у націю. При цьому руська еліта відмежовувалася не лише від західних християн, а воленс-ноленс закладала й різницю між собою і незреформованим православним світом Московського цартсва.”
“1620 року козацький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний разом з усім Військом Запорозьким вступив у члени Київського церковного братства. Того ж року за його участі та підтримки єрусалимський патріарх Феофан III висвятив київського ігумена Йова Борецького на митрополита київського та галицького. Це означало відновлення православної митрополії в Києві, духовної столиці православʼя. Усі ці вчинки засвідчили появу нового союзу між зреформованою руською Церквою та місцевим козацтвом. Як писва пізніший історик, монах подав руку воїну, а воїн - монахові. Якщо козаки дали Церкві захист та опору, то Церква дала козацтву відчуття національної місії.”
“революція відрізняється від повставння тим, що виходить за межі бунту одного стану за свої права та привілеї і стає загальнонаціональною боротьбою за перевлаштування усього світу. Ключовим елементом є наявність революційної ідеї чи ідеології - вона дає візію майбутньому, справедливого і досконалішого світу.”
“Революція Хмельницького поклала початок козацько-православній державі. ЇЇ значення важко переоцінити: з неї виросла концепція України як окремої політичної спільноти.”
“найбільша національна відмінність між Росією та Україною полягає не в релігії і навіть не в мові, а в різних політичних традиціях. Оскільки історія українських земель через польське посередництво була тісно повʼязана з процесами, які відбувалися в західнохристиянській Європі, тут витворилися інші політичні традиції організації владної еліти, інший тип стосунків між державою та суспільством.”
“Кромвель, лорд-протектор (верховний правитель) у революційній Англії. Він прийшов до влади і стратив у 1649 році “богопомазаного” короля Карла I… Французький автор “Історії війни козаків проти Польщі” Пʼєр Шевальє називав Хмельницького “другим” Кромвелем, який зʼявився на Русі.”
“Російські та радянські історики приписували Переяславській угоді величезне значення. Мовляв, це був історично-стратегічний вибір, який навіки обʼєднав два братні народи. Насправді Переяславська угодна не мала виняткового статусу. Вона була військово-політичним союзом, які в ті часи укладалися наліво і направо і так само легко й часто розривалися. Подібну угоду Хмельницький уклав і з польським королем у 1649 році в Зборові, а його наступник, Іван Виговський, - у Гадячі в 1658 році.”
“Мазепа прийшов до влади в 1687 році - через рік після укладення “Вічного миру”, а його правління до 1708 року можна назвати “золотою добою Гетьманщини”. Це бува час політичної стабільності, економічної активності та культурного розквіту в літературі, музиці та архітектурі (т. зв. козацьке бароко)”
“Демократія без усталених правил і сильних інституцій має тенденцію перетворюватися на олігархічний лаю”
“в російському суспільстві селяни становили приблизно 90% населення, у Гетьманщині - лише половину. Другу половину становили козаки, міщани і духовенство. Відповідно і рівень освіченості був вищим. Це, зокрема, дивувало Павла Алепського в поїздці через козацькі землі: тут навіть жінки і діти, твердив він, уміють читати.”
“До 1648 року під батьківщиною розумілася винятково Річ Посполита. Від часів Хмельниччини козацька старшина перенесла це поняття на свою державу.”
“потрібно визнати, що нація є продуктом уяви, а не обʼєктивних критеріїв… Уявленнями є всі спільноти, більші за село: міста, релігійні групи, класи тощо. Ми не можемо знати всіх членів цих спільнот особисто. Але ми знаємо, що вони існують, увімкнувши уяву. І допомагають нам у цьому газети, книжки, телевізійні новини, карта на стіні, прапор на щоглі тощо.”
“народ і націю таки треба розрізняти: нація є народом, який хоче жити власним, окремим політичним життям (тобто мати власну національну державу)”
“За приблизним підрахунком, у світі близько двох тисяч етносів та всього двісті націй - тобто пропорція десять до одного. Багато народів не стали націями, і багато націй вкладаються з кількох народів… часто складно провести чітку й однозначну межу між народом і нацією, бо перетворення народу на націю - процес, а не одноразовий акт, і в цьому процесі можливі перерви та відступи.”
“любов до нації береться з пісень, які мати співає дитині в колисці або які люнають у дитинстві з платівок, радіо й телебачення. Ще спостерігачі народної творчості зауважували: слово промовлене діє не так сильно, як слово проспіване. І тут українська історія дає величезний матеріал. Особливо для пояснення, як козацька концепція України вижила після того, як зникла сама козацька Україна. Вона вижила в усній народній творчості.”
“народна культура не є спонтанним витвором народу. Її творять представники т. зв. високої культури. Фольклор поставав у результаті “опускання” цієї культури до нижчих верств.”
“Сукупний образ України з народних пісень становить основу українського національного міфу. Міф тут - не неправда чи свідоме перекручення, а набагато глибше поняття. Це щось на зразок біблійної істини, а тому більше за дрібні правди чи брехні щоденного світу.”
“Історики пропонують дивитися на модернізацію XIX століття як на результат подвійної революції: індустріальної, яка почалася в 1770-80-х роках у Великобританії; і політичної - її започаткували Американська (1775) та Французька (1789) революції.”
“Російська імперія могла напевно існувати без Балтії чи навіть Кавказу. Втрата ж України для неї стала би початком кінця. Так думала не лише російська влада - так думала і російська революційна опозиція.”
“Біографія і творчість Шевченка засвідчують, що українська ідея постала внаслідок експорту західних ідеологій у Східну Європу.”
“На початку 1880-х за числом періодичних видань на душу населення Львів випереджав не лише Київ, Одесу, Харків, але навіть Москву. Львів утішався славою “Відня Сходу” і був комфортним для життя. Парадокс полягав у тому, що ця комфортність пояснюваалася насамперед відсутністю в місті великих фабрик і заводів.”
“Після падіння комунізму модель авторитарної модернізації пропонував Андронік Мігранян. За його логікою, авторитарний уряд проводить економічну реформу, обмежуючи політичні свободи, реформи приводять до утворення середнього класу, який стає в основі стаібільної демократії. Ця модель була випробувана в Росії наприкінці 2000-х, але результат виявився дуже скромним. Приклад Росії ще раз показує, що той, хто береться реформувати економіку, не реформуючи політики, на довгострокову перспективу залишається і без конкурентоздатної економіки, і без функціональної демократії.”
“Мешканці України, на відміну від решти європейців, жили в середньому на шість-дванадцять років менше. Однак двічі - у 1932-33 та в 1942-43 роках - ця різниця досягала катастрофічного розриву у тридцять-сорок (!) років… у 1932-33 роках війни не було. З формального погляду це були мирні роки. Звідси напрошується висновок: в українській історії короткого (1914-1991) XX століття немає великого сенсу відокремлювати “мирні” міжвоєнні десятиліття від двох світових воєн. Міжвоєнну добу можна назвати мирною лише номінально. Це була “війна іншими засобами”. Тому є сенс умовно говорити про 1914-1945 роки як про одну велику Тридцятилітню війну XX століття.”
“Сумарно ці географічні та історичні факти робили Україну великою вибуховою бочкою, подібно як Балкани чи Кавказ. На початку XX століття ця бочка була готова вибухнути під впливом нових обставин. Їх охарактеризував британський географ Гелфорд Джон Маккіндер, один із батьків геополітики. У 1904 році він написав: “Хто править Східною Європою, той панує над Гартлендом. Хто править Гартлендом, той панує над Світовим Островом. Хто править Світовим Островом, той панує над світом”. Під Гартлендом (“серцевиноою землею”) Маккіндер мав на увазі землі вздовж Євразійського степу, а “Світовим Островом” називав весь Євразійський материк”
“Українське питання займало важливе місце в німецьких та австрійських планах. Як писав перед війною німецький публіцист Поль Рорбах, той, хто має ключі від Києва, контролює Росію.”
“Перша світова війна була одним із найголовніших поворотних пунктів у світовій історії. Вона закінчила те, що почала Французька революція 1789 року: ліквідацію старого режиму. Як і Французька революція, вона почалася як війна імперій і монархій, а закінчилася війною націй і республік.”
“Війна та революції - великі прискорювачі часу. Процеси, які за нормальних умов забирають десятиліття, у воєнно-революційні часи скорочуються до кількох років чи й місяців.”
“Українська революція була, однак, набагато ширшим явищем, аніж лише більшовицька чи національна революції. Крім цих двох вона включала ще й третю, селянську ревоюцію. Це відповідало її характеру революції на пограничні, де перепліталося одразу декілька конфліктів. Власне, це густе переплетіння конфліктів становило головну особливість української революції, надавало їй ідентичності, логіки й динаміки. А оскільки Україна була не простим, а стратегічно важливим пограниччям, перебіг української революції впливав на центри влади в Центральній та Східній Європі: у Берліні, Варшаві й Відні, а передусім - у Москві, новій (із 1918 року) російській столиці.”
“Місцеві більшовики були, однак, надто слабкими, щоб самостійно утвердитися на українських землях. Більшовизм міг бути внесений в Україну тільки ззовні, з Росії, “на кінчику багнета””
“Білий рух часто зображають як реакційний монархістський рух. Це неправда. Основу цього руху становили не монархісти, а російські ліберальні демократи - ті самі, що були в ядрі Тимчасового уряду. Романових вони терпіти не могли, бо вважали, що саме ця династія довела країну до краху. Російські ліберали прагнули повернути Росію не до монархії, а до ліберальної республіки весни-літа 1917 року, а себе бачили російською копією західного лібералізму. Їхній лібералізм мав, утім чітку межу, яку вони не наважувалися переступити, - ідею централізованої (“единой ф неделимой”) Росії. А тому не могли до кінця вирішити, хто їхній головний ворог: російські більшовики чи українські націоналісти?”
“нації творяться не з ідей, а з досвіду спільного життя. Незалежна Україна цей досвід має. Його уособлюють два Майдани, крах “російської весни” та волонтерський рух.”
скорочитання або швидке читання (промо-лінк)
