Гра на запам’ятовування від Google (promo)
Кращі нотатки з книги:
“Сингапур був штучною країною, що її заснували британці як транзитний торговельний форпост гігантської морської імперії. Ми успадкували острів, але без материкової зони; ми отримали серце без тіла.”
“Нам потрібно було піднімати нову економіку, випробовувати нові методи та шляхи, яких не було в жодній країні світу, адже у світі не існувало нічого схожого на незалежний Сингапур. Був лише один острів, дуже схожий на нас, - Гонконг, але він перебував під управлінням Великої Британії і мав прикритий тил (його підтримував Китай). В економічному плані Гонконг був більшою мірою частиною Китаю, діяв як його посередник у контактах з капіталістичним світом.”
“Найбільшим активом нашої влади була довіра людей та їхня впевненість у нас. Ми досягли цього завдяки боротьбі з комуністами й малайськими екстремістами. Ми здобули їхню повагу через власну незгоду покірно схиляти голову, яку ми виявляли в часи, коли і поліція, іармія перебували в руках центрального уряду.”
“Ще одним нашим цінним активом був наш народ - працелюбний, бережливий, із величезним бажанням навчатися. Хоч тут і жили представники кількох рас, я був упевнений, що за умови неупередженої й справедливої політики вони зможуть мирно співіснувати, особливо якщо такі проблеми, як безробіття, стосувалися б усіх без винятку національних громад. Було надзвичайно важливо зміцнити єдність Сингапуру з його багатьма мовами, культурами, релігіями, перетворивши його на стабільне та динамічне суспільство, і щоб Сингапур став конкурентоспроможним на міжнародних ринках.”
“дбаю насамперед про безпеку країни, бо без неї не буде інвестицій”
“1 вересня 1971 року було сформовано спільну систему повітряної оборони. 31 жовтня 1971 року на зміну АМОУ прийшла ОДІД. Епоха гарантованої безпеки навіки минула. З цієї миті ми несли персональну відповідальність за власну безпеку.”
“Альбертом Вінсеміусом, …. перший звіт, поданий мені 1961 року, коли він виклав дві передумови успіху Сингапуру: по-перше, знешкодити комуністів (через них економічний розвиток був неможливий); по-друге, не прибирати памʼятник Стемфорду Рафлеу. Оце так!”
“Виведення британських збройних сил із Сингапуру завдало значного удару по нашій економіці. Британські війська забезпечували близько 20 % нашого валового внутрішнього продукту, бо надавали 30 000 робочих місць безпосередно на базах та 40 000 робочих місць в суміжних послугах.”
“Після кількох років поневірянь, спроб і помилок ми дійшли висновку, що Сингапуру найдоцільніше залучати американські транснаціональні корпорації (ТНК). Коли в 1960-х у Сингапурі зʼявилися тайванські й гонконгські підприємці, вони принесли з собою примітивні технології (наприклад, виробництво іграшок чи тканин - трудомістке і не надто масштабне). Американські транснаціональні корпорації несли з собою високі технології і масштабний бізнес; вони створювали чимало робочих місць. Із ними до нас приходили вплив та довіра інвесторів. Американські корпорації вважали, що присутність США в Південно-Східній Азії триватиме й надалі, тож бізнесові там не загрожували ані конфіскація, ані війна.”
“Американські транснаціональні корпорації заклали в Сингапурі фундамент для широкого розвитку високотехнологічної електронної промисловості. Хоч ми цього тоді й не усвідомлювали, саме електронна промисловість раз і назавжди покінчила з безробіттям і дозволила у 1980-х перетворити Сингапур на один з основних світових експортерів електронних приладів.”
“Якби мене попросили одним словом пояснити, в чому секрет успіху Сингапуру, я б сказав - «довіра». Саме довіра до нас змусила іноземних інвесторів розташувати тут свої заводи й нафтопереробні підприємства.”
“Щоб подолати природні сумніви іноземних інвесторів щодо кваліфікованості наших працівників, я попросив японців, німців, французів і голландців заснувати в Сингапурі центри професійної освіти, де б викладали їхні власні інструктори.”
“Фінансовий світ починається в Цюріху. Двері Цюріхських банків відчиняються о 9:00 ранку, потім відчиняються банки Франкфурта і Лондона. Увечері Цюріх зачиняється, а за ним - Франкфурт і Лондон. Але тим часом за ним слідує Нью-Йорк, отже, Лондон передає фінансовий потік до Нью-Йорка. Увечері банки Нью-Йорка зачиняються, але потік уже прямує до Сан-Франциско. Коли ж зачиняється Сан-Франциско, світ оповиває темрява: нічого не відбувається, аж поки о 9:00 ранку не відчиняться двері швейцарських банків. Якби можна було в цей проміжок часу втиснути Сингапур, щоб до нього переходили фінансові потоки, до закриття Сан-Франциско, ви могли б стати столицею. А після закриття сингапурських банків естафета б переходила до Цюріха. Отже, вперше за історію людської цивілізації на планеті б зʼявилася цілодобова система банківського обслуговування».”
“У початковий період (з 1968 по 1985 рік) ми були єдиним гравцем на регіональному ринку. Ми зацікавили міжнародні банківські інститути тим, що відмінили податок на відсотковий прибуток вкладників-нерезидентів. Всі депозити в азійських доларах не враховувалися при розрахунку вимог щодо ліквідності та банківських резервів. На початку 1990-х років Сингапур перетворився на одну з фінансових столиць світу, а його валютний ринок вважається четвертим за розміром після лондонського, нью-йоркського і лише не набагато відстає від токійського.”
“вагома причина: я волів, аби всі батьки, чиї сини повинні пройти військову службу, мали в Сингапурі власне майно, яке б їхні сини захищали. Якщо родина солдата не має власної домівки, то досить скоро в нього закрадеться думка, що він захищає власність багатіїв. Я був певен, що для нашого суспільства, яке не мало глибокого коріння та спільного історичного досвіду це відчуття власності було визначальним.”
“Отримавши власне майно, замість покладатися на обіцяні державою статки, люди отримали змогу самим вирішувати, на що вони хочуть витрачати свої гроші, та відповідати за наслідки власних рішень.”
“Та завжди в суспільстві знайдуться люди, котрі не хочуть або не мають здатності брати на себе відповідальність. За статистикою, вони складають близько 5 % населення. Такі люди пускають по вітру будь-яке майно, квартиру чи акції.”
“Попри жорстокі методи боротьби комуністи програли, однак встигли занапастити не одне життя тих людей, котрі насмілилися виступити проти них, або ж тих, хто, перебуваючи у лавах комуністів, усвідомив, що шлях цей веде до прірви.”
“Я знав, що моєю сильною стороною у всій політичній карʼєрі було вміння володіти думками та почуттями громадськості.”
“Таланти - це найдорогоцінніший актив нашої держави”
“Англійська в якості робочої дозволила уникнути міжнаціональних конфліктів і створила конкурентну перевагу, ставши міжнародною мовою бізнесу, дипломатії, науки й техніки. Без англійської у Сингапурі не зʼявилися б транснаціональні кор-порації, які сьогодні розгорнули тут свою діяльність, не працювали б і понад 200 найкращих банків світу. Без англійської наш народ не спромігся б так швидко опанувати компʼютером та інтернетом.”
“У 1997 році в рейтингу країн світу за рівнем корупції Сингапур от римав 9,18 бала з 10 можливих і бу визнаний найменш корумпованою країною Азії, випередивши Гонконг, Японію і Тайвань. У 1998 році Transparency International (міжнародна неурядова організація по боротьбі з корупцією і дослідженню питань корупції у світі) визнала Сингапур сьомою у світі країною серед найменш корумпованих країн світу.”
“за даними Світового банку в 1995 році, Сингапур посів девʼяте місце у світі за рівнем ВВП на душу населення.”
“Адекватна винагорода - важливий фактор, що впливае на чесність політичних лідерів і високопосадовців.”
“Управління урядом нагадує диригування оркестром. Щоб досягти успіхів кожному премʼєру потрібна здібна команда. Диригентові не обовʼязково бути видатним виконавцем, але він повинен добре знати можливості всіх інструментів: і скрипку, і віолончель, і валторну, і флейту, оскільки інакше він не буде знати, чого від них можна очікувати. Я завжди намагався призначати найкращого фахівця керівником найважливішого міністерства. Зазвичай це було Міністерство фінансів, а в період здобуття незалежності - Міністерство оборони.”
“відповідальність за недоліки в роботі уряду покладено на премʼєр-міністра.”
“Неправильно говорити про те, що проблеми між Сингапуром і Малайзією «історичним багажем». Якби вся суть полягала тільки у «історичному багажеві», то за три десятиліття ми спромоглися б стабілізували стосунки. Та проблеми, які регулярно виникають у стосунках між Сингапуром та Малайзією, криються в діаметрально протилежних підходах до проблем, що їх змушені розвʼязувати наші мультирасові суспільства.”
“Таїланд є єдиною країною Південно-Східної Азії, яка ніколи не була нічиєю колонією.”
“Щоб протистояти комуністам, нам були потрібні стабільність і зростання, бо тільки таким чином ми могли знищити соціальне та економічне середовище, сприятливе для поширення комуністичної зарази й революцій.”
“чим бідніша країна, тим більший «кадилак» наймають для її лідера.”
“У 1985 році ВВП на одного сингапурця становив 26 000 американських доларів; порівняйте з 19 700 на одного британця. Наш робітник заробляв більше за британського. Крім того, в нього була власна домівка та більші заощадження (в надійних фондах та банках), ніж у британського робітника.”
“Я співпрацював з Маргарет Тетчер значно більше, ніж з іншими премʼєр-міністрами, оскільки вона залишалася на посаді протягом трьох термінів. З усіх премʼєр-міністрів, на мою думку, вона дарувала Великій Британії найбільшу надію. її сильними сторонами завжди були пристрасна віра у свою країну та залізна воля в досягненні своєї мети - переходу Британії від економічної деградації до прогресу. Вона була впевнена, що вільне підприємництво та вільний ринок є передумовами формування вільного суспільства.”
“розвиткові Пакистану заважає тривала війна з Індією.”
“3 розвитком інтернету ігнорування переваги англійської мови може дорого обійтися.”
“Саме американці зупинили китайських і вʼєтнамських комуністів, не давши їм поширити партизанські повстання на Камбоджу і Таїланд. США підтримувало президента Сукарно в Індонезії доти, поки у вересні 1965 року комуністи не здійснили спробу державного перевороту. Тільки США здатні були завадити поширенню комунізму.”
“Американці на відміну від британців не обмежувались критичним розглядом минулого - вони досліджували теперішнє, щоб прогнозувати майбутне, саме це є сильною стороною американської вищої освіти. Саме американські науково-дослідні організації зробили футурологію шанованою науковою дисципліною, що отримала назву «Дослідження майбутнього».”
“Радник Картера з національної безпеки Збігнєв Бжезинський виявився чи не єдиною фігурою, що вселяла оптимізм. Він був здатний до широкого стратегічного мислення, добре розумів цінність Китаю в збереженні загальної рівноваги в протистоянні з Радянським Союзом та його роль запобіжника, що не дає Вʼєтнамові стати занадто гнучким інструментом у руках СРСР. Він був здатний голосно заявити про свої погляди на будь-якому форумі, і то так, що його чули всі, але мав доволі мудрості, щоб провадити зовнішню політику свого президента, а не свою власну.”
“перш ніж суспільство стане ефективно функціонувати як демократична політична система, народ повинен досягнути високого рівня освіти й економічного розвитку, мати широку верству середнього класу, а його життя має перестати бути боротьбою за виживання.”
“Для ліберальної демократії потрібні: економічний розвиток, освіта, значний прошарок середнього класу й політичні інститути, які підтримують свободу слова та права людини - саме цьому нас учить історія. Потрібне громадянське суспільство, в основі якого - спільні цінності, які спонукають людей із відмінними, нерідко протилежними поглядами з готовністю співпрацювати один з одним.”
“Коли Китай розпочав війну в Кореї, ставлячи під загрозу мир і стабільність у Східній Азії, американці воювали з Північною Кореєю та китайським військом, аж доки не встановили рівновагу на 38-й пара-лелі. Вони допомогли відбудувати Японію, надавши свою допомогу та інвестиції, і уможливили індустріалізацію Південної Кореї й Тайваню. Сполучені Штати ціною своєї крові та коштів, витрачених у Вʼєтнамі в 1965-1975 роках, стримали комуністичну пошесть. Американські компанії прийшли до Південно-Східної Азії, щоб побудувати тут ремонтні заводи, які мали підтримати сили США у Вʼєтнамі. Вони також побудували виробництва, що не мали відношення до вʼєтнамської війни, та стали експортувати їх продукцію до Америки. Все це дало поштовх індустріалізації Південно-Східної Азії і зокрема Сингапуру.”
“всі некомуністичні країни Східної Азії волі-ють, щоб у балансі сил у регіоні домінувало США.”
“вони залучають до себе найталановитіших фахівців з усього світу, зокрема з Індії та Китаю, які працюють у нових галузях, що сьогодні стрімко розвиваються, як-от у Кремнієвій долині. Жодна європейська або азійська країна не здатна збирати таланти по всьому світу з такою легкістю. Це дає Америці цінну перевагу - щось подібне до магніту, який притягує до неї найкращих і найталановитіших осіб з усієї планети.”
“Поки економіка керує світом, а Америка залишається на чолі інновацій і технологій, ані Європейський Союз, ані Японія, ані Китай не змусять США поступитися своєю першістю.”
“Ключем до сучасної економіки, за його висловом, було навчання, а не Гранти чи кредити під низькі відсотки.”
“Коли всі ці події відбувались у 1949 році, я ще не усвідомлював, яким важливим є талант, особливо підприємницький, і не розумів того, що талановиті й кваліфіковані фахівці є рушійною силою, що трансформує суспільство та сприяє його піднесенню.”
“акцент Китаю на тому, що він є найдавнішою у світі безперервно існуючою цивілізацією, насправді заважає йому наздогнати розвинутий світ; а також зрозуміла, що життя в Сингапурі було кращим, бо ми не мали такого каменю спотикання.”
“Сингапур був зацікавлений у тому, щоб США залишалося на Філіппінах якомога довше.”
“Потім я перейшов до негативу: над Китаєм ще тяжів старий менталітет. … Далі, погані шляхи.”
“Сингапур і Тайвань були близькі один одному, бо обидві країни були некомуністичними, говорили однією мовою, мали однакову культуру та пращурів.”
“Приязні особисті стосунки мають дуже велике значення: вони полегшують справу, коли йдеться про розвʼязання складних і делікатних питань.”
“Я порадив йому вивчити досвід та звіти Федерального резервного банку США й Німецького федерального банку - двох центральних банків, що досягли значних успіхів. Із них двох, на мою думку, другий успішніше впорався з інфляцією.”
“Все, що ми зробили, відповів я, це посилили культурні надбання, які народ уже мав, тобто успадковані від батьків цінності та розуміння правди й кривди. Конфуціанські чесноти - синівська любов до батьків, чесність і справедливість, працелюбність та економність, щирість у ставленні до друзів та вірність до своєї країни - все це є важливою підпорою правової системи. Ми лише посилили ці традиційні цінності, винагороджуючи поведінку, яка їм відповідала, та караючи протилежне. Водночас ми поставили собі за мету викорінити такі слабкості, як кумівство, фаворитизм і корупція, які є темною стороною китайського конфуціанства, а точніше, однією з його засад обовʼязку допомагати власній родині. Сингапур - це «велике село», тому його лідери повинні стати зразком чесності й справедливості. На нашу думку, було важливо запевнити людей, що уряд їх не обманює і не зашкодить йому. Потім, якою б непопулярною не була політика уряду, люди приймали й, певні, що така політика не є наслідком аморальності, непотизму чи корупції.”
“Родина, на мою думку, справляє найбільший вилив на дитину, цінності якої років до 12-15 лише формуються. Здорові цінності, прищеплені змалечку, пізніше будуть здатні протистояти будь-якому впливові та тискові. Священики Римо-Католицької Церкви, навів я приклад, якщо ім довірять дитину на перші 12 років її життя, зазвичай можуть гарантувати, що вона залишиться відданим католиком до кінця життя.”
“Китай має надзвичайно складну систему державного управління. Після двох століть деградації суспільства, які розпочалися ще з династії Цин, китайські лідери змушені брати на себе надзвичайно складне завдання інтеграції сучасних систем управління і зміни менталітету та звичаїв чиновників, просякнутих традиціями ще тієї імперії.”
“Перед Комуністичною партією Китаю (КПК) стоїть дуже серйозне завдання. Комунізм зазнав поразки, весь світ це вже зрозумів, як зрозуміли це самі китайці. Однак КПК поразки не зазнала. Вона звільнила Китай, обʼєднала його і дала змогу людям отримати їжу та одяг. Попри катастрофи, спричинені «Великим стрибком» (1958) та Культурною революцією (1966-1976), китайці пишаються тим, що іноземці більше не зможуть безкарно зазіхати на суверенітет Китаю”
“Китайські політичні структури повинні надати своїм громадянам змогу самостійно визначати своє життя та управляти ним, інакше китайському суспільству загрожуватиме дестабілізація, особливо якщо почнеться економічний спад.”
“Однак, на мою думку, найнебезпечнішою проблемою залишається корупція, яка вже перетворилася на невідʼємний елемент китайської адміністративної культури: буде важко викорінити навіть після економічних реформ. Багато кадрових партійців і державних чиновників у провінціях, містах та областях причетні до неї. Ще гірше те, що багато чиновників, які, здавалося б, мають дотримуватись закону і застосовувати його - офіцери служби державної безпеки, прокурори й судді - також є корумпованими. Докорінною причиною цієї проблеми виступає руйнація традиційних норм моралі під час Культурної революції, до якої додалась політика «відкритих дверей» Ден Сяопіна, яка 1978 року створила ще більші можливості для корупції.”
“Найбільшою проблемою в стосунках між Америкою та Китаєм буде Тайвань. Як далі розвиватиметься ситуація, коріння якої сягає китайської громадянської війни, передбачити не може ніхто.”
“Лідерство - це більше ніж природний дар. Це поєднання сміливості, рішучості, відданості, внутрішнього стрижня та інтелектуальних здібностей; лише така «композиція» здатна притягнути інших людей і покликати їх за собою. Нам потрібні були соціально активні особистості, здатні добре розбиратися в людях та ефективно спілкуватися.”
Таблиці для швидкого читання (promo)
No comments:
Post a Comment