Кращі нотатки з книги:
“Емоційна спритність - це процес, що дає змогу грати на повну, змінюючи поведінку й дотримуючи її, аби жити у злагоді з власними намірами й цінностями. Це не процес ігнорування складних емоцій і думок, а процес вивільнення емоцій і думок, мужнього і співчутливого до них ставлення, а також - проходження повз них далі, до великих звершень у житті.”
“ВИОКРЕМЛЕННЯ. Вуді Аллен якось сказав, що 80 % успіху забезпечує виокремлення. У контексті цієї книжки це означає заглиблення у свої думки, емоції та поведінку з власної волі, із цікавістю й добротою. Деякі із цих думок і емоцій вагомі й відповідають моменту. Інші — уламки старого, що вілися в психіку, як пісня Бйонсе, котру тижнями не можна вигнати з голови. у будь-якому разі — чи йдеться про точне відбиття реальності, чи про шкідливе спотворення — ці думки й емоції - частина нас самих, і ми можемо навчитися працювати з ними й рухатися далі.”
“ВИХІД ЗА МЕЖІ. Наступним елементом, після осягнення думок та емоцій, є відхід від них і спостерігання їх як таких — просто думки, просто емоції. У такий спосіб ми створюємо, за Франклем, відкритий і неупереджений простір між почуттями і реакцією на них. Ми можемо також процесуально визначити складні відчуття і знайти властивіші реакції на них. Спостереження збоку не дає перехідному ментальному досвіду нас контролювати. Ми виходимо за межі обʼєкта, і ширший погляд дає змогу бачити себе як шахову дошку з великою кількістю можливостей, а не як поодиноку фігуру на дошці, що має наперед визначені правила руху.”
“РЕАЛІЗАЦІЯ ВЛАСНИХ СПОНУК. Ви розосередили й заспокоїли ментальні процеси, створили необхідний простір між мисленням і мислителем, а тепер можна сфокусуватися на суті — стрижневих цінностях і найважливіших цілях. Розпізнавання, прийняття і дистанціювання від лячного, болючого, розривного емоційного матеріалу надає нам можливість частково залучити нашу далекоглядність, що обʼєднує мислення й почуття з довготерміновими цінностями й прагненнями та може допомогти знайти нові й кращі шляхи досягнення мети.”
“Ваші стрижневі цінності — це компас, що допомагає рухатись у правильному напрямку.”
“РУХ УПЕРЕД.ПРИНЦИП ДРІБНИХ ПРИЙОМІВ. Традиційна самодопомога трактує зміну як вищу мету і ґрунтовну трансформацію, а результати дослідження схиляють нас до іншого: дрібні, сплановані на основі ваших цінностей прийоми здатні істотно змінити ваше життя. Це насамперед стосується рутини повсякдення, коли щоденне повторення дрібних втручань дає можливість зробити потужні зміни. ПРИНЦИП РІВНОВАГИ. … Нам теж слід знайти досконалу рівновагу між викликом і компетенцією, – тож ми не самовдоволені й не приго-ломшені, виклики натомість нас збуджують, наснажують, сповнюють ентузіазму… Остаточна мета емоційної спритності — не дати занепасти протягом життя відчуттю виклику й зростання… питання поступу звучить так: «Хто керує — думка чи той, хто думає?» Почасти наші проблеми в тому, як ці думки ми обробляємо… Урок: коли мозок працює в режимі за умовчанням, потрібна гнучкість, щоб цю ваду здолати. Тому фахівці останніми помічають розумні рішення простих проблем; таке обмеження економіст Торстейн Веблен назвав «зав-ченою нездатністю» експертів. Надмірна впевненість змушує «досвідчених фахівців» ігнорувати контекстуальну інформацію, і що ліпше експерти знають вузьку проблему, то ймовірніше, що вони скористаються готовим рішенням з банку памʼяті, ніж розглянуть конкретний випадок.”
“Щастя в конкретній культурі залежить чималою мірою від того, наскільки поняття про нього синхронізується з визначенням щастя в цій культурі.”
“Зовнішні вияви суму — це сигнал іншим, що нам не завадила б допомога. Як будете приховувати сум під маскою фальшивої бадьорості, то позбавите себе доцільних порад, а може, і допомоги.”
“Існування універсальних архетипів може пояснити, чому люди в усьому світі полюбляють однакові типи історій й чому є подібні міфи в різних культурах.”
“СПІВЧУТТЯ ДО СЕБЕ — ЦЕ НЕ БРЕХНЯ СОБІ САМОМУ. Насправді це зовсім інше. Це означає виокремитися й поглянути на себе зовні: широкий і всеохопний погляд, який не заперечує реальності, визнаючи проблеми і невдачі як частину людяності.”
“Вам треба бути собою, а не відчайдушно прагнути стати чиєюсь зменшеною копією.”
“Коли ми стурбовані, ми звертаємося до когось, кого любимо. Чому? Бо тепло й доброта дають відчуття безпеки, власної цінності й віри в те, що ми впораємось. Чому ж ми самі до себе не можемо стати таким же люблячим другом, повернувши це співчуття всередину нас?”
“Ми хочемо, щоб життя було якомога більш яскравим і менш болісним. А життя має свій спосіб принизити нас, і лихо вписане в угоду зі світом. Ми молоді, доки наша молодість не закінчиться. Ми здорові, доки є здоровʼя. Ми з тими, кого любимо, доки ми любимо. Краса життя невідʼємна від її крихкості.”
“Слова мають величезну владу. Хибне слово призводило до воєн, не кажучи вже про розірвання безлічі шлюбів. Це абсолютно різні речі: стрес і гнів, стрес і розчарування, стрес і нервування. Якщо ми не можемо чітко окреслити, що відчуваємо, то наше спілкування ускладнюється й можна не отримати необхідну підтримку.”
“якщо ви знаєте власні цінності й живете згідно з ними, то, схоже, вас влаштовує те, ким ви є. Не слід порівнювати себе з іншими, бо ви, за вашим визначен-ням, успішна людина.”
“Правила писання за Пеннебейкером. Виставте таймер на двадцять хвилин. Розгорніть свій зошит або створіть новий документ на компʼютері. Із пуском таймера починайте писати про свій емоційний досвід за останній тиждень, місяць, рік. Не переймайтеся пунктуацією, неохайністю й послідовністю. Просто пишіть, як пишеться, із цікавістю і без обдумування. Пишіть для себе, а не для гаданого читача. Робіть це протягом кількох днів. А тоді викиньте ці сторінки (або засуньте до пляшки й викиньте в море) або закрийте документ без зберігання. Або, якщо ви готові, розпочніть блог або знайдіть літературного агента. Це не має значення. Важливо те, що ви виклали свої думки на папері. Ви розпочали процес «виокремлення» зі свого досвіду, щоб мати змогу поглянути на нього зовні.”
“Передусім цінність - це те, що можна використати. Вона дає змогу вам простувати у правильному напрямі дорогою життя, куди б воно вас не вело.”
“Саме по собі невелике зрушення може здаватися дрібницею, але поставтеся до нього як до кадру в кінострічці. Якщо ви покадрово все мінятимете, то вийде новий фільм, який буде про щось зовсім інше.”
“учені розкрили кілька секретів, аби допомогти спростити процес утворення звичок. У своєму бестселері «Підштовхування: як поліпшити наші рішення про здоровʼя, добробут і щастя» економіст Річард Талер і професор права Кесс Санстейн показують, як впливати на поведінку інших людей за допомогою ретельно підготованого вибору або, як вони це називають, «архітектури вибору».”
“менша на 10 % тарілка зменшить споживання вами їжі на 10 %.”
“Розум, відкритий для зростання і змін, — то центр уваги, з якого можна оживити та реалізувати цінності й цілі. Стаючи організатором власного життя, ви здобуваєте величезну владу — у ваших руках розвиток, карʼєра, дух творчості, робота, звʼязки.”
“Щоб залишатися по-справжньому живими, замість комфорту слід обирати сміливість, і тоді ми не перестанемо розвиватися, йти вгору і кидати самим собі виклик. Отже, це означає, що ми не зупинимось на шляху, думаючи, що знайшли рай, коли це лише найближче плато. Проте згідно з принципом гойдалки ми не хочемо поринути в порожні фантазії або вважати, що можемо одним махом видобутися на персональну гору. Можливо, «занурення» як термін найкраще описує життя на межі здібностей, благополуччя процвітання, коли труднощі вас не здолають. А основним складником такого занурення є ретельний вибір зобовʼязань, коли треба братися за розвʼязання проблем, які близькі вам і які породжені усвідомленням ваших глибинних цінностей.”
“Що б ми собі не вибрали, основне — зануритись, урівноважити виклик і компетентність.”
“Емоційна спритність — це життя в динаміці. Це рух до зрозумілих, проблемних, але досяжних цілей, які ви переслідуєте не з примусу або тому, що вам так загадали, а тому, що ви самі цього хочете, бо це для вас важливо. Коли ви й далі прагнете нових знань і повняви досвіду, коли йдете за покликом серця і своїх щирих відповідей на важливі для вас питання, то побачите, що не привʼязані до гойдалки. Натомість ви занурюєтеся в небо й розкриваєте свій розум і свій світ.”
“У дітей, яких виховують в умовах економіки «бартер або хабар» чи в середовищі «командуй і контролюй», не розвивається сильне автономне «я», здатне розмежовувати реальні бажання і наперед запрограмовані реакції, і характер самої реакції при цьому не має значення - протестний чи угодовський. Люди, навчені чекати на зовнішнє заохочення не такі щасливі, не такі успішні і мають менш задовільні стосунки, ніж ті, хто має внутрішню мотивацію.”
“Цінності автономності мають і практичну перспективу: адже ви не завжди будете поряд з дитиною, коли вона виросте, і не зможете щокроку тримати її за ручку, допомагаючи в кожній етичній скруті й під час кожного вибору”
Трекер звичок (promo)
