“людям треба постійно спілкуватися з іншими, щоб упорядкувати власні думки.”
“Люди зберігають ментальне здоровʼя не лише завдяки цілісності власної свідомості, а й завдяки тому, що їхнє оточення постійно нагадує їм, як думати, говорити та діяти.”
“Перебувати на найнижчому щаблі ієрархії корисно. Це може допомогти вам розвинути вдячність і скромність. Вдячність: є люди, компетентніші за вас, і вам варто було б мудро тішитися цим фактом. У вашій підготовці потрібно заповнювати багато важливих пробілів, зважаючи на те, скільки складних і серйозних проблем нам усім доводиться розвʼязувати. Вам варто відчувати справжню вдячність за те, що так багато людей навколо вас заповнюють ці пробіли корисними навичками та досвідом. Скромність: ліпше припустити своє невігластво й навчитися, ніж припустити свою обізнаність і ризикнути виставити себе сліпцем. Значно краще подружитися з невідомим, ніж із відомим, бо першого незліченно багато, а другого мало.”
“Не здатний навчатися той, хто не воліє стати дурнуватим початківцем.”
“Початківцю, дурневі, треба завжди бути терплячим і толерантним — до себе та інших.”
“дотримуйся правил, допоки можеш бути яскравим прикладом того, що вони представляють, але порушуй їх, коли вони перетворюються на лиховісну перешкоду для втілення їхніх-таки центральних чеснот.”
“досить докладно описує спортивну гру квідич, яка допомагає визначити й обʼєднати Гоґвортс. Мета змагання — провести мʼяч (квафел) через одне з трьох кілець, що їх захищають суперники. Обидві команди літають над ігровим майданчиком на зачарованих мітлах. Проведення квафела через кільце дає команді десять очок. Водночас двоє гравців (по одному від кожної команди) ведуть інше змагання — гру в грі. Обрані за свою виняткову уважність і вправність у літанні на мітлі, ці двоє, звані ловцями, намагаються знайти, наздогнати та схопити крилатий м’яч — снич, який має той самий вигляд, що круглий хаос у нижній частині нашої алхімічної гравюри. Снич — золотий, що вказує на його виняткову цінність і чистоту”. Він літає хаотично та дуже швидко, він петляє, підстрибує й утікає від ловців, які переслідують його верхи на мітлах. Якщо ловець спіймає снич, його команда отримає 150 ОЧ0K (зазвичай цього досить для перемоги), і на тому гра завершиться. Це означає, що пошук і ловитва того, чим є снич (тобто пошук і ловитва круглого хаосу), — найважливіша мета** Чому ця гра, подана нам завдяки глибокій уяві Роулінг, улаштована саме так? Що означає її наративна ідея? На ці запитання можна відповісти двома способами, які особливо повʼязані між собою. Перший. Обговорюючи Правило 1, ми зазначали, що справжній переможець будь-якої гри — той, хто грає чесно. Це тому, що чесна гра, хай би якими були особливості правил, є досягненням вищого рівня, ніж проста перемога у змаганні. Прагнення грати чесно у найвищому сенсі — дотримуватись і букви, і духу правил — це ознака справжнього розвитку особистості, рушієм якого стає зацікавленість у справжній взаємності. Ловці, намагаючись знайти та спіймати снич, мусять ігнорувати деталі гри, частиною якої вони є, — так само, як учасник життєвої гри мусить ігнорувати її особливості, дбаючи про те, у чому полягає по-справжньому моральна гра, хай там що діється на «ігровому майданчику». Тому етичний гравець у житті, як той ловець, нестримно прагне вихопити найцінніше з гущі складних і суперечливих обовʼязків. Другий. Алхіміки асоціювали круглий хаос із крилатим богом Меркурієм, який був посланцем богів, проводирем для душ у підземний світ і носієм удачі. Ось чому стародавній символ Меркурія розташований на самісінькій верхівці гравюри (найважливіше місце). Це спроба показати, що саме скеровує процес, відтворений усім зображенням. Століття тому, до народження сучасної хімії, бог Меркурій являв те, що мимоволі привертає до себе увагу. Саме дух Меркурія оволодівав людиною, коли її увагу невідпорно притягувала інша особа, ситуація чи подія. Уявіть, що у вашому розумі несвідомо відбуваються дуже складні процеси, виокремлюючи потенційно вартісні події з-поміж усього іншого, що постійно розгортається навколо вас. Уявіть, що ці процеси виокремлення вартісного живі (це правда), вони складні й достатньо цілісні, щоб можна було осмислити їх як особистість. Ото і є Меркурій. Коли він привертає нашу увагу, це дається взнаки у відчутті значущості: ми відчуваємо, що навколо відбувається щось варте уваги або таке, у чому є дещо цінне. Ловцем — у реальному житті, як і в серії Роулінг та описаній там грі квідич, — є той, хто сприймає це відчуття значущості серйозніше за будь-що інше. Тому ловець — це той, хто грає разом з усіма (а також є неабияким знавцем того спорту), але ще й веде додаткову гру вищого рівня — гонитву за найважливішим. Тому снич (як і круглий хаос) можна вважати «контейнером» з отим найважливішим і найзначущішим, що відкривається нам, якщо зможемо наздогнати й упіймати його."
“Ви не обираєте того, що вас цікавить. Воно обирає вас.”
“Коли культури стають писемними (в історичній перспективі це трапилося лише нещодавно), такі розповіді люди починають записувати. Можна сказати, що приблизно в цей час міф і ритуал перетворюються на релігію.”
“Уявіть, ким ви можете бути, і зосередьтеся лише на цьому.”
“Абстрактне мислення є можливим саме через відсутність прямого звʼязку між думкою та дією. Тому ми вочевидь можемо думати чи казати одне, але робити інше. Коли просто розмірковуємо перед тим, як діяти, це добре — проте, можливо, це не настільки вже добре, коли ми обіцяємо повірити у щось чи заявляємо, ніби віримо у щось, а потім із наших вчинків стає ясно — насправді віримо в інше. Це форма обману, розлад характеру, суперечність між способами існування. Вона навіть має окрему назву. Ситуа-цію, коли людина заявляє віру в одне, а потім діє (чи промовляє) в інший чи навіть протилежний спосіб, деякі модерні філософи називають перформативною суперечністю”
“що ви можете зробити — що вам варто зробити — замість ховатися в імлі? Визнати свої почуття перед самим собою.”
“Якщо хочете стати незамінним на своєму робочому місці — у будь-якій спільноті, — просто зробіть корисні речі, яких не робить ніхто інший.”
“Коли працюєте - працюйте, а не вдавайте, що працюєте.”
“Людям потрібні смисли, а проблемам — рішення.”
“Вам необхідно пожертвувати чимось зі свого різнобічного потенціалу, щоб натомість здобути дещо реальне в житті. Оберіть собі мету. Дисциплінуйте себе. Інакше постраждаєте від наслідків. Якими вони будуть? Усі страждання життя й жодного смислу. Хіба це не найкращий опис пекла?”
“Найглибше питання про Людину - не ким ми є, а ким можемо бути.”
“постає запитання — що є по-справжньому надійним джерелом позитивних емоцій? Відповідь така: люди відчувають позитивні емоції через прагнення значущої мети. Уявіть, що ви маєте мету. Ви чогось прагнете. Ви розробили стратегію досягнення цієї мети. Тепер реалізуєте цю стратегію і бачите, що вона працює. Ось це викликає найнадійнішу позитивну емоцію. Уявіть, що поступово настанови та ді, які викликають цю емоцію найефективніше (у дуже дарвінівському змаганні), починають панувати над усіма іншими. Уявіть, що це є водночас психологічною та соціальною істиною. Уявіть, що це стається у вашому житті, але також відбувається століттями, оскільки кожен взаємодіє з іншими, розмовляє з ними та підносить конкретний спосіб існування до первинного статусу.”
“без відповідальності не може бути щастя. Якщо немає значущої та цінної мети, то немає й позитивних емоцій.”
“Отже, замість вашої короткотермінової імпульсивної мети ви обираєте собі значно масштабнішу — діяти як належить, зважаючи на довготермінову перспективу для кожного.”
“Чим можна здолати страждання й суворість життя? Найвищою можливою метою. Яка передумова для прагнення найвищої можливої мети? Готовність узяти на себе найбільшу відповідальність — включно з тією, якою нехтують інші.”
“якщо ваша мета висока, то ви відчуваєте сенс у тому, що робите, і це виправдовує злигодні та обмеження вашого життя. Якщо ваша мета значуща, ви зростаєте у своєму житті. Ви на значущому шляху. Якщо вас не збили на манівці гріх і самообман (тут неможливо висловитись інакше), ваше найглибше та найнадійніше відчуття сенсу проявиться саме тоді, коли ви станете на шлях найбільшої чесноти.”
“памʼятайте: зрікаючись відповідальності, втрачаєте нагоду.”
“людину деморалізує вимога зробити щось дурне й огидне. Якщо вам доручають марну чи навіть шкідливу роботу, ви почуватиметеся ніяково, ваш здоровий глузд протестуватиме і ви навряд чи будете вмотивовані виконувати це доручення. Чому? Бо всіма фібрами свого єства ви опиратиметеся необхідності це робити. Ми робимо те, що робимо, бо вважаємо ці речі важливими, порівняно з усіма іншими потенційно важливими речами.”
“Як каже старе й жорстоке прислівʼя, якщо ви маєте відрубати кішці хвіст, не робіть це по сантиметру щодня.”
“Не робіть того, що викликає у вас відразу.”
“Ніцше і Достоєвський обидва передбачали, що комунізм здаватиметься надзвичайно привабливим — нібито раціональною, послідовною й моральною альтернативою релігії чи нігілізму, — а його наслідки будуть смертельними.”
“Стережіться інтелектуалів, які перетворюють свої теорії мотивації на монотеїзм. Кажучи технічніше, стережіться беззастережно інваріантних причин, що спричиняють розмаїті та складні проблеми. Звісно, влада й економіка відіграють свою роль в історії. Але те саме можна сказати про заздрість, кохання, голод, секс, співпрацю, одкровення, гнів, відразу, смуток, тривогу, релігію, співчуття, хвороби, технологію, ненависть і випадковість. Жодне з названого неможливо повністю звести до іншого. Проте спокуса вчинити саме так є очевидною: нас ваблять простота, легкість та ілюзія панування (яка може викликати винятково корисні психологічні й соціальні наслідки, особливо в короткій перспективі), а на додаток — ще й регулярне викриття лиходія чи лиходіїв, на яких можна вимістити приховані мотиви ідеології.”
“Оберіть собі мету. Зосередьтеся. Усе це частина дорослішання та навчання, і її треба належно цінувати. Якщо ви нічого не праг-нете, вам дошкулятиме все. Якщо нічого не прагнете, то нема куди рухатися, нема чого робити, а у вашому житті нема нічого цінного — адже цінність передбачає ранжування можливостей і жертвування нижчим заради вищого. Чи справді ви хочете стати всім, чим могли б? Чи це не занадто? Чи не ліпше було б стати чимось одним (а потім, можливо, додати до цього щось іще)? Чи не було б це для вас полегшенням, хай навіть водночас стало б і жертвою?”
“перевага в тому, що ми здобуваємо щось реальне замість речей, доступних лише у фантазії. Це майже завжди приводило до покращення душевного здоров’я.”
“Можна доводити, що вибір кожної з них необґрунтований і навіть безглуздий, враховуючи безліч наявних альтернатив і недосконалість систем, що вимагають вірності зробленому ви-борові. Але цього не можна довести стосовно самого факту вибору, адже ті, хто не обрав собі напрямку, просто губляться. Значно ліпше стати чимось, ніж залишатися чим завгодно в можливос-ті, але не стати нічим. Це залишається правдою, попри всі непідробні обмеження та розчарування, повʼязані з процесом ставання чимось. Цинік констатує в розпачі, що всі рішення погані. Але хто здолав цей цинізм (або, точніше, замінив його на ще глибший сумнів, а саме — сумнів у тому, що в житті треба насамперед керуватися сумнівом), той заперечує: найгірше рішення — це не прийняти жодного рішення.”
“Дитина має бути достатньо самоорганізованою, щоб у чотири роки бути бажаною для своїх однолітків — або ж вона ризикує вічним соціальним остракізмом. Той самий ризик має і дитина, яка в цьому віці досі має неконтрольовані напади вибухових емоцій.”
“Особистість, яка стала цілісною завдяки дисциплінованому дотриманню певного набору доречних правил, водночас (хоча, мабуть, несвідомо) скерована найвищим можливим ідеалом або наслідує цей ідеал. Це саме той ідеал, із якого випливає єдине для всіх правил моральне джерело, що робить їх добрими, справедливими та необхідними.”
“Якщо ви якнайстаранніше попрацюєте над чимось одним, то змінитеся. Ви почнете ставати чимось одним замість гомінкої множини, якою були колись.”
“Попрацюйте якнайстаранніше бодай над чимось одним і побачите, що станеться.”
“Зробити щось гарним складно, але це безумовно того варте. Якщо навчитеся робити щось у своєму житті по-справжньому гарним — бодай щось одне, — то ви встановите звʼязок із красою. Далі можете поширювати його на інші речі у своєму житті та світі. Це заклик до божественного, це відновлення звʼязку з безсмертям дитинства, зі справжньою красою та величчю Буття, яких ви більше не можете бачити. Вам точно варто це спробувати.”
“Придбайте собі витвір мистецтва. Знайдіть, що вам до вподоби, і купіть. Якщо це справжнє мистецтво, воно ввійде у ваше життя та змінить його. Справжній витвір мистецтва — це вікно в трансцендентне. Воно потрібне вам, бо ви скінченні, обмежені та скуті своїм незнанням. Не встановивши звʼязку з трансцендентним, ви не матимете сили, щоб упоратися з приголомшливими життєвими викликами. Вам потрібен контакт із тим, що вище за вас, так само, як людині, що випала за борт у відкритому морі, потрібен рятівний пояс. Один зі способів забезпечити собі таку підтримку — запросити у своє життя красу.”
“мистецтво — це наріжний камінь самої культури. Це основа тих процесів, які дають нам змогу здобути психологічну цілісність і встановити продуктивний мир одне з одним.”
“Ми живемо красою, літературою, мистецтвом. Ми не можемо жити без певного звʼязку з божественним — а краса божественна, - оскільки без цього наше життя надто коротке, гнітюче і трагічне. Нам же належить пильнувати, бути кмітливими та готовими до несподіванок, щоб мати змогу нормально виживати й орієнтуватись у світі, не руйнуючи ні його, ні самих себе. Краса може допомогти нам відчути дивовижність Буття й заохотити нас до вдячності там, де без її впливу ми могли б упасти в руйнівне обурення.”
“Як і мистецтво, сновидіння є посередником між порядком та хаосом. Тому це наполовину хаос. Ось чому воно незбагненне. Це видіння, а не довершений і розбірливий витвір. Ті, хто перетворює ці напівнароджені видіння на художні твори, починають перетворювати незрозуміле для нас на те, що ми принаймні можемо бачити. Це авангардна роль митців, їхня біологічна ніша. Вони є розвідниками цивілізації.”
“Самі митці не цілком розуміють те, що вони роблять. Це й не-можливо, якщо вони справді роблять щось нове. В іншому разі вони могли б просто сказати, щ мають на увазі, та й по всьому. Їм не потрібно було б виражати себе танцем, музикою і живописом. Але їх веде відчуття, інтуіція — їхня спроможність виявлення патернів — і саме це вони втілюють, радше ніж аналітично розбирають (принаймні на початкових стадіях своєї творчості). Митець, який творить, бореться і бʼється з проблемою - можливо, навіть не цілком йому зрозумілою, - силкуючись чітко побачити щось нове.”
“Мистецтво — це розвідування. Митці навчають людей бачити.”
“митці навчають людей бачити. Сприймати світ дуже складно, і нам вельми пощастило, що маємо геніїв, які можуть навчити нас цього, відновити наш звʼязок із тим, що ми втратили, і висвітлити для нас світ.”
“Краса повертає вас до того, що ви втратили. Краса нагадує вам про те, що завжди лишається непідвладним цинізму. Краса вабить вас так, що це виправляє ваші цілі. Краса нагадує вам, що є менші та більші цінності. Багато що робить життя вартим того, щоб жити: любов, гра, відвага, вдячність, праця, дружба, істина, милість, надія, чеснота й відповідальність. Але краса є найбільшою з них усіх.”
“Спробуйте зробити одну кімнату в себе вдома якнайгарнішою.”
“Якщо старі спогади досі засмучують вас, ретельно й докладно запишіть їх”
“будь-яке достатньо загрозливе чи шкідливе переживання неможливо забути, якщо його не зрозуміти.”
"У Бога є атрибут, або альтернативна Особа, або властивість, або засіб, який допомагає Йому, або на який Він покладається, маючи справу з можливістю та порожнечею. З християнського погляду це Слово. Але, хай би що з цього випливало в релігійному контексті (юдейському чи християнському), безумовно, йдеться про здатність до мовлення. Книга Буття постійно наголошує на важливості мовлення. Акт творіння щодня починається зі слів «І сказав Бог», із додатковим наголосом на акті йменування: «І назвав Бог». Ось як починаються сім днів творіння: “І сказав Бог: «Нехай буде світло!». І настало світло.”
“Слово — засіб, яким Бог перетворює глибини потенційно-го, — є правдивим мовленням.”
“Якщо старі спогади досі засмучують вас, ретельно й докладно запишіть їх.”
“Щоб зберегти романтичні стосунки між партнерами на тривалий час, потрібна ширша стратегія, яка стосується всієї системи ваших взаємин. Хай би якою ця стратегія була, її успішність залежить від вашої спроможності домовлятися. Обоє партнерів мають розуміти, чого вони потребують (і хочуть), і бути готовими обговорювати це щиро.”
“Христа здавна вважали другим (удосконаленим) Адамом.”
“У соціальному житті є три засадничі стани: тиранія (ти робитимеш те, що я хочу), рабство (я робитиму те, що ти хочеш) і домовленість.”
“Діти — чудові наслідувачі. Вони навчаються багатьох речей, які знають неусвідомлено, ще задовго до того, як починають розмовляти, і наслідують погане так само, як і добре. Тому й сказано, що Бог карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління”
“Влаштуйте собі побачення. Влаштовуйте їх доти, доки станете в цьому експертами. Домовляйтеся. Вправляйтесь у мистецтві переговорів. Дайте собі усвідомити, чого бажаєте й потребуєте. Майте порядність поділитися своїми секретами з партнером. Зрештою, кому ви це розповісте, якщо не йому? Присвятіть себе високому ідеалу, від якого неодмінно залежать щирі та відважні стосунки, і зробіть це із серйозністю, яка забезпечить вам душевний спокій. Дотримуйтеся своїх шлюбних обітниць: це зробить вас достатньо відчайдушними, щоб ви почали щиро домовлятися. Не дозволяйте своєму партнеру відмахнутися від вас, посилаючись на невіда-ння чи небажання спілкуватися. Не будьте наївними, не очікуйте, що краса кохання підтримає сама себе без усебічних зусиль із вашого боку. Розділіть хатні обовʼязки у взаємоприйнятний спосіб, не ставайте тираном і не принижуйтеся до рабства. Вирішіть, що вам обом потрібно, аби бути задоволеними і в ліжку, і поза ліжком. І можливо - лише можливо, — ви збережете кохання свого життя, матимете друга та довірену особу, а ця холодна скеля, на якій ми мешкаємо на задвірках космосу, стане трохи теплішою та затишнішою, ніж була би без цього. Вам це точно знадобить-ся, адже важкі часи завжди трапляються, і вам краще мати, на що спиратися, щоб їх пережити, бо інакше відчай прийде до вас і залишиться з вами назавжди. Ретельно працюйте над збереженням романтичності ваших стосунків.”
“Запросіть Злу Королеву в життя своєї дитини. Якщо ви цього не зробите, ваші діти зростатимуть слабкими та беззахисними, а Зла Королева дасть про себе знати, хай би як ви намагалися її зупинити.”
“Консерватори необхідні, щоб підтримувати наявний порядок, коли все працює і зміна може бути небезпечною. Ліберали натомість необхідні, щоб змінювати порядок, коли він уже не пра-цює. Втім нелегко визначити, коли щось треба зберегти, а коли його варто змінити. Ось чому, якщо нам таланить, ми маємо політику та політичні дискусії замість війни, тиранії чи підкорення. Нам необхідно голосно і пристрасно обговорювати відносну цінність стабільності та змін, щоб можна було встановити, коли те й те є доречним і в якій пропорції.”
“Совість — це не що інше, як моральне знання, яке людина поділяє сама із собою.”
“Кожен із нас здатний зустрітися з потенціалом майбутнього й перетворити його на дійсність теперішнього.”
“Звісно, нас пригноблює засаднича невизначеність Буття. Звісно, природа несправедливо й болісно виснажує нас. Звісно, наші суспільства схильні до тиранії, а наші душі — до зла. Але це не означає, що ми не можемо бути добрими, наші суспільства — справедливими, а природний світ — сприятливим для нас. Що як ми трохи більше стримаємо свою зловмисність, відповідальніше служитимемо нашим інституціям і змінюватимемо їх на краще, а також будемо менше обурюватися? Лише Бог знає, якою тут є верхня межа. Наскільки ліпше все може бути, якщо ми всі уникатимемо спокуси активно чи пасивно спотворювати структуру існування; якщо змінимо свій гнів з приводу мінливості Буття на правду та вдячність? А якщо ми всі старанно й постійно вчинятимемо так, то чи не дістанемо найкращий шанс тримати подалі від себе ті складники людського «я», держави та природи, які проявляються як руйнівні та жорстокі й спонукають нас повстати проти світу? Не піддавайтесь обуренню, брехливості та зарозумілості.”
“Якщо не можете сказати правду, ви можете принаймні не казати свідомої брехні”
“Будьте вдячними, попри свої страждання.”
“J. Habermas, Discourse Ethics: Notes on a Program of Philosophical Justification, in Moral Consciousness and Communicative Action, ed. J. Habermas, trans. C. Lenhardt and S. W. Nicholsen (Cambridge, Mass.: MIT Press, 1990).”
“J. Gray, The Neuropsychology of Anxiety: An Enquiry into the Functions of the Septal-hippocampal System (New York: Oxford University Press, 1982).”
“N. M. White, “Reward or Reinforcement: What’s the Difference?”, Neuroscience & Biobehavioural Reviews 13 (1989): 181-86.”
“Критичний огляд цієї теорії див. у: Н. Pashler et al., “Learning Styles: Concepts and Evidence”, Psychological Science in the Public Interest 9 (2008): 105-99.”
“M. Papadatou-Pastou, M. Gritzali, and A. Barrable, “The Learning Styles Educational Neuromyth: Lack of Agreement Between Teachers’ Judgments, Self-Assessment, and Students’ Intelligence”, article 105, Frontiers in Education 3 (2018).”
“Уважають, що близько 15 відсотків дітей у ранньому віці не навчаються належно стримувати свою агресію. Див.: S. M. Côté et al., “The Development of Physical Aggression from Toddlerhood to Pre-Adolescence: A Nation Wide Longitudinal Study of Canadian Children”, Journal of Abnormal Child Psychology 34 (2006): 71-85.”
“N. F. Stang, “Kant’s Transcendental Idealism”, Stanford Encyclopedia of Philosophy (Winter 2018), ed. E. N. Zalta”
“J. B. Peterson and M. Djikic, “You Can Neither Remember nor Forget What You Do Not Understand”, Religion and Public Life 33 (2017): 85-118.”
“A. Ohman and S. Mineka, “The Malicious Serpent: Snakes as a Prototypical Stimulus for an Evolved Module of Fear”, Current Directions in Psychological Science 12 (2003): 5-9.”
Онлайн тест на швидкість читання (promo)
