Тест на швидкість читання (promo)
Нотатки з книги:
“Чи маємо ми щось цінніше за спогади? — питає Слейд. — Вони формують нас і нашу особистість.”
“Бо памʼять… це все. З погляду матеріалізму, памʼять - це не що інше, як конкретна комбінація нейронів, які вмикаються одночасно, — симфонія нервової діяльності. Але насправді — це фільтр між нами й реальністю. Ви гадаєте, що дегустуєте вино і слухаєте слова, які я вимовляю зараз, але цього немає. Нейронні імпульси від ваших смакових рецепторів і вух передаються у ваш мозок, той обробляє та пересилає їх у короткотривалу памʼять. Тож, коли ви дізнаєтеся, що щось переживаєте, — це вже історія. Вже спогад. — Гелена нахиляється вперед, клацає пальцями. — Ви не уявляєте, яку складну роботу виконує мозок, щоб просто про-інтерпретувати цей елементарний подразник. Візуальна і слухова інформація надходить до очей і вух з різною швидкістю, тоді з різною швидкістю обробляється мозком. Мозок чекає, коли буде оброблений найповільніший з компонентів подразнення, тоді перерозподіляє вхідні сигнали на правильну послідовність, щоб ви могли їх пережити як одну подію — десь за пів секунди після того, як вона відбулася. Ми думаємо, що сприймаємо світ напрямки й одразу, але всі наші відчуття — зміщене в часі та ретельно скориговане відтворення подій.”
“Перед нами виникає ще одна ілюзія. Парадокс оманливого «зараз». Те, що ми називаємо «зараз», у реальності не вкладається в одну мить. Це відтинок недавнього часу — довільний відтинок. Зазвичай дві-три останні секунди. Але впорсніть у свою нервову систему дозу адреналіну, запустіть мигдалину в мозочку на всю її міць — і створите суперяскра-вий спогад, де час немовби сповільнюється чи зупиняється взагалі. Змінюючи спосіб, у який наш мозок обробляє подію, ми змінюємо і тривалість «зараз». Ми фактично змінюємо точку, в якій «зараз» стає минулим. Є ще один приклад того, що концепт «зараз» — лише ілюзія, яку викладає зі спогадів наш мозок.”
“Гелено, ви не просто створили крісло, яке допомагає людям знову пережити свої спогади. Ваш винахід повертає їх у минуле.”
“Деякі біологи-еволюціоністи вважають, що саме сухопутний дисбаланс між сенсорним і моторним просторами створив передумови для зародження свідомості. Якщо ми можемо бачити щось далеко попереду, то зможемо й думати наперед. Зможемо планувати. І тоді зможемо уявляти майбутнє, навіть якщо його не існує.”
“Уявіть собі, що життя людини — це книжка. Кожна сторінка - це певний момент. І от як під час читання книжки ми бачимо лише ту сторінку, що перед нашими очима, так і недосконалість нашої перцепції відсікає нам доступ до всіх інших моментів життя.”
“Нещодавно йому навіть спало на думку, що насправді все життя — таке собі розтягнуте в часі прощання з рідними та близькими.”
“Наш розум не створений для існування у світі, де спогади постійно змінюються і впливають на реальність, - каже Гвен. — А раптом це тільки початок?”
“Хто контролює минуле, той контролює майбутне; хто контролює теперішне, той контролює минуле. Джордж Орвелл, «1984»”
“За шістдесят секунд згадати все життя — та це повний капець! Цунамі спогадів накочується на Баррі, та саме найтихіші з них бʼють найсильніше.”
“Це екстраполяції розвʼязку Шварцшильда, де визначається, яким повинен бути радіус обʼєкта тієї чи іншої маси для утворення сингулярності. Потім ця сингулярність утворює крото-ву нору Ейнштейна — Розена, яка, принаймні в теорії, здатна миттєво зʼєднати області, віддалені одна від одної у просторі й навіть у часі.”
“Дика ідея… а раптом, коли ми вмираємо, величезна гравітація наших колапсуючих спогадів утворює мікроскопічну чорну діру? Ідея ще дикіша: чи не відкриває тоді — у момент помирання — процес реактивації кротову нору, яка зʼєднує нашу свідомість із молодшою версією нас самих?”
“Дивитися в космос із Антарктиди - як дивитися з космосу в космос.”
“Космос — одне з небагатьох місць на світі, де час наповнений реальним змістом. Розумом Баррі усвідомлює, що, дивлячись на будь-який предмет, він заглядає в минуле… коли Баррі дивиться в нічне небо, то бачить зорі, світлу яких знадобилися роки, століття і мільйони літ, щоб досягти Землі.”
“«Не хочу більше озиратися назад. Я ладен визнати, що моє існування подеколи буде болісним. Надалі жодних спроб до втечі, ані через ностальгію, ані через крісло памʼяті. Що перше, що друге - один чорт. Життя з чит-кодом — не життя. Наше існування - це не те, що слід спроектувати або оптимізувати для уникнення болю. От що значить бути людиною: краса і біль - перше без другого не має сенсу”
Швидкочитання вправи (promo)
No comments:
Post a Comment