«Розумні» нотатки: Зберігайте та систематизуйте свої знання (promo)Кращі нотатки із книги:
“письменництво - це професія, а не мистецтво, і що людина, яка ухиляється від роботи через брак натхнення, просто дурить себе. А ще живе в злиднях.”
“Не існує «правильного» способу виконувати таку специфічну роботу. Є безліч письменників і безліч методів. Будь-який спосіб, який допомагає висловити те, що ви хочете, правильний для вас.”
“секрет правильного письма в тому, щоб спростити кожне речення до найнеобхідніших компонентів. Кожне слово, яке не виконує жодної функції, кожне довге слово, яке можна було б замінити коротким, кожен прислівник, який має те саме значення, що й уже використане дієслово, кожна пасивна конструкція, через яку читач не розуміє, хто що робить, - це тисяча й одна домішка, які послаблюють силу речення. І використовуються ці домішки пропорційно до рівня освіти й посади автора.”
“Хто ця загадкова істота - читач? Читач - це той, хто здатен на чомусь сконцентруватися приблизно на зо секунд. Це той, за чию увагу бореться багато сторін. Колись цих сторін було відносно мало: газети, журнали, радіо, чоловік чи дружина, діти та домашні улюбленці. Сьогодні сюди додалася ціла галактика розважальних та інформативних електронних пристроїв: телебачення, відеомагнітофони, DVD, CD, відеоігри, інтернет, електронна пошта, мобільні телефони, BlackBerry та iPod. А ще ж є фітнес, басейн, прогулянки та найважливіше - сон. Чоловік чи жінка, що дрімає в кріслі з журналом або книжкою в руці, - це людина, якій письменник завдав забагато зайвого клопоту.”
“Якість письма залежить від кількості зайвих елементів, які ми можемо прибрати з тексту. Ретельно прогляньте кожне написане словосполучення. Ви здивуєтеся, виявивши, скільки там того, що не виконує жодної функції.”
“Більшість перших чернеток можна скоротити на 50 відсотків, не втрачаючи інформації та стилю автора.”
“фундаментальний закон письменства: будьте собою.”
“Показуйте своє «я», і тема вашої оповіді говоритиме сама за себе. Вірте у свою унікальність та погляди. Письменництво - це своєрідний акт егоїзму. Усвідомте це і рухайтеся далі.”
“Також звикніть користуватися словниками. Мій улюблений - друге видання «Словника Вебстера», хоч, як і у всіх, схиблених на словах, у мене вдома є значно більші словники, що часто виручають, коли я досліджую якусь специфічну тему.”
“Заведіть словник синонімів.”
“«Тезаурус» для письменника - це ніби словник рим для автора пісень, тож використовуйте його”
“коли обираєте слова і складаєте їх докупи, звертайте увагу на те, як вони звучать. Це здається абсурдним, адже люди читають очима. Однак насправді вони чують прочитане краще, ніж ви уявляєте. Тому такі поняття, як ритм та алітерація, напрочуд важливі в кожному реченні.”
“Не забувайте, що слова - це ваші інструменти. Навчіться використовувати їх дбайливо та оригінально. І памʼятайте: вас слухають.”
“Мова - це матерія, яка змінюється щотижня, доповнюючись новими стандартами і позбуваючись старих.”
“Єдиний спосіб навчитися писати - змусити себе регулярно продукувати певну кількість слів.”
“Ключові привʼязки в тексті - це секрет хорошого письма.”
“Олна з можливих прив’язок - це займенник.”
“Привʼязка до часу - ще один варіант.”
“Ще одна привʼязка - це тон.”
“перш ніж почати писати, поставте собі кілька запитань. Як хто я звертатимуся до читача? (Як репортер? Джерело інформації? Звичайна людина?). Який займенник і час я використовуватиму? Яким буде стиль? (Безособовий репортерський? Від певної особи, але формальний? А може, недбалий?). Як я ставитимуся до свого матеріалу? (Зацікавлено? Відсторонено? Оцінюючи? Іронічно? Захоплено?). Наскільки я хочу охопити предмет оповіді? Яку головну думку я хочу донести? Два останні питання особливо важливі.”
“«Вирізати» і «вставити» - чудові інструменти письменника. Просто памʼятайте, що всі привʼязки мають зрештою вписуватись у загальну картину, хоч би в якому порядку ви їх складали докупи.”
“Найголовніше в будь-якій статті – це перше речення. Якщо воно не заохочує читача перейти до другого, вашій статті каюк. Якщо друге речення не спонукає перейти до третього, їй теж каюк. 3 такої послідовності речень, які ведуть читача далі й далі, доки він не опиниться на гачку, письменник складає фундаментальний розділ, що зветься «зачином».”
“Читачі хочуть відразу знати, що на них очікує. Тому ваш зачин повинен швидко заволодіти увагою аудиторії та примушувати її читати далі. Він має підкупати своею свіжістю або незвичайністю, парадоксальністю, гумором, несподіванками, непересічними ідеями, цікавими фактами чи питаннями. Згодиться будь-що, що викликає в людини цікавість і не відпускає.”
“не існує суворих правил для написання зачину. Є лише загальне правило: не дайте читачеві занудьгувати.”
“Знати, коли закінчити статтю, набагато важливіше, ніж вважає більшість письменників. Останньому реченню слід приділити майже стільки ж уваги, скільки й першому.”
“Хороше останнє речення чи останній розділ - це істинна насолода. Це приємний присмак, який людина відчуватиме ще довго після того, як дочитає вашу розповідь.”
“Несподіванка - це ковток свіжого повітря в документальній прозі. Якщо щось дивує вас, це здивує і людей, для яких ви пишете”
“Використовуйте активну форму дієслів, якщо є можливість уникнути вживання пасивної. Для письменника різниця між активною і пасивною формою - це як різниця між життям і смертю… Стиль, що складається з пасивних конструкцій, висмоктує енергію з читача. У таких випадках ніхто достеменно не знає, хто що кому заподіює.”
“Дієслова - ваш найважливіший інструмент. Вони додають реченню драйву. Активні дієслова рішуче штовхають речення вперед, а пасивні ледве смикають. Активні дієслова спонукають нас візуалізувати дію, бо з ними ми повинні використовувати займенник («він»), іменник («хлопчик») чи імʼя людини («місіє Скотт»).”
“Більшість прислівників не потрібна. Ви захаращуватимете свої речення і дратуватимете читачів, якщо спершу використаєте певне дієслово, а потім ще й прислівник з ідентичним значенням.”
“Не використовуйте прислівники, якщо вони не виконують важливої функції в реченні.”
“Прикметник, який лише виконує роль прикраси - це іграшка для письменника і тягар для читача.”
“Позбудьтесь коротеньких слів, що описують, як саме ви почуваєтеся й про що думаєте: «трохи», «дещо», «ніби», «типу», «досить», «дуже», «надто», «переважно» і десятків інших. Вони знебарвлюють ваш стиль і позбавляють переконливості. Не кажіть, що ви трохи спантеличені, дещо втомлені, досить засмучені чи дуже роздратовані. Будьте спантеличеними. Будьте втомленими. Будьте засмученими. Будьте роздратованими. Не розбавляйте написане надмірною соромʼязливістю. Хороший матеріал повинен звучати впевнено.”
“Ваш авторитет в очах читача напрочуд важивий. Кожне маленьке уточнення бʼє по ньому. Читачам потрібен автор, який вірить у себе і в те, що пише. Не принижуйте себе перед ними. Не будьте досить сміливими. Будьте сміливими.”
“не використовуйте знак оклику, щоб сказати читачеві, що ви жартуєте чи іронізуєте: «Я й гадки не мав, що водяний пістолет може бути зарядженим!». Читачів дратує, коли їм тицяють пальцем на комічний епізод.”
“Від крапки з комою віє пліснявою 19 століття.”
“крапка з комою змушує читача пригальмувати, якщо не зовсім зупинитися. Тому вживайте її обережно і не забувайте, що вона сповільнює темп XXI століття, якого ви прагнете досягти. Краще використовуйте крапку і тире.”
“Тире використовують двома способами. Перший - пояснити в другій частині речення твердження з першої. «Вирішили не зупинятися - лишалося 180 кілометрів, і ми ще могли встигнути на вечерю».”
“Інший спосіб - використання двох тире, щоб уставити побічне твердження в довге речення. «Вона сказала мені сідати в машину - вона ціле літо казала мені підстригтися, - і ми мовчки рушили до міста». Замість того щоб писати пояснення в окремому реченні, його вправно можна вставити в наявну конструкцію.”
“Двокрапка. Сьогодні двокрапка виглядає ще більш архаїчно, ніж крапка з комою, а багато з її функцій забрало тире. Проте двокрапка досі згодиться, якщо вам треба поставити речення на паузу перед, наприклад, переліком.”
“Навчіться попереджати читачів про будь-які зміни тону, порівняно з попереднім реченням. Як мінімум, десяток слів допомо-же вам у цьому: «але», «утім», «однак», «тим не менш», «хоча», «натомість», «у такий спосіб», «тому», «тим часом», «тепер», «потім», «сьогодні», «згодом» та інші.”
“Багатьох із нас учили, що речення не можна починати з «але». Забудьте про це - не існує сильнішого слова для початку. Воно позначає повний контраст із тим, що відбувалося до нього, тож читач готовий до змін.”
“Іменники, що позначають абстрактні поняття, часто зʼявляються в поганих текстах замість дієслів, які пояснюють, що зробила людина.”
“Люди пишуть два чи три іменники там, де вистачило б одного або взагалі краще підійшло б дієслово.”
“Для письменника достовірність не менш важлива, ніж для президента. Не треба вигадувати зайвого, щоб зробити подію цікавішою, ніж вона є насправді.”
“Письменництво - це не змагання”
“Забудьте про змагання і йдіть своїм шляхом. Ваш єдиний суперник - це ви.”
“Часто складну проблему в реченні можна розвʼязати, просто вирізавши її з тексту.”
“Нехай ваші абзаци будуть короткими. Письмо спершу зачіпає око, а вже потім - мозок. Завдяки коротким абзацам матеріал виглядатиме привітніше, тоді як величезний шматок тексту не заохотить людину навіть почати читати.”
“Тільки не перебільшуйте. Ланцюжок мініатюрних абзаців дратує не менше, ніж серія дуже довгих.”
“Уміння розбити текст на абзаци - витончене і важливе мистецтво. Воно продемонструє читачеві, як побудована ваша розповідь.”
“Кожен абзац має свій зміст і структуру.”
“Сексизм… Не використовуйте конструкції, які передбачають, що лише чоловік може бути колоністом, фермером, копом чи пожежником.”
“Завжди намагайтеся бути ближчими до людей, для яких пишете.”
“Переписування - це основа хорошого письма.”
“якісне письмо - це продукт багаторазових покращень.”
“Ви не навчитеся як слід писати, доки не зрозумієте, що письмо - це процес, який еволюціонує, а не готовий продукт. Ніхто не очікує, що ви все зробите правильно з першої чи навіть другої спроби.”
“Ваше завдання - надати фактам кольору.”
"Не дратуйте читачів зайвими поясненнями того, що вони й самі знають. Намагайтеся не ви-користовувати фраз на зразок «як не дивно», «очікувано» чи «звісно ж», які дають субʼективну оцінку тому чи іншому факту. Довіряйте своєму матеріалу. "
“Якщо ви писатимете про те, що любите, ваш текст зацікавить більше читачів.”
“Публіцистика - це письмова робота, яка спершу зʼявляється в якомусь періодичному виданні.”
“Кожен письменник має йти найзручнішим для себе шляхом.”
“Мотивація - основа письменництва. Якщо найкраще ви пишете чи викладаєте саме документальну прозу, не слухайте тих, хто каже, що це другосортний жанр. Єдина важлива різниця - це відмінність між хорошою і поганою роботою. Якісне письмо буде якісним, хоч би якої форми ви йому надали і як назвали.”
“інтервʼю - одна з найпопулярніших форм документальної прози, тож ви повинні її опанувати.”
“Як щодо ваших обовʼязків перед людиною, у якої ви брали інтервʼю? Наскільки ви можете обрізати її слова? Це питання мучить кожного письменника після першого взятого інтервʼю, і це правильно. Однак відповідь на нього нескладна, якщо ви памʼятаєте про два критерії: стислість і чесність.”
“Навчившись писати про людей, опануйте вміння писати про місця. Люди і місця - два стовпи на які спирається документальна проза. Кожна подія десь відбувається, і читачі прагнуть знати, як виглядає це «десь».”
“Що стосується вашої аудиторії, якщо писатимете для вчителя чи видавця, насправді ви писатимете ні для кого. Якщо ж писатимете для себе, то достукаєтеся до потрібних вам людей.”
“Книжки, які найсильніше впʼялися в мою памʼять після першого прочитання, - це переважно мемуари: «Утеча з Єгипту» Андре Акімана, «Вигнання» Майкла Арлена, «Зростання» Расселла Бейкера, «Сильна привʼязаність» Вівіан Горнік, «Ковток життя» Піта Гемілла, «Перший акт» Мосс Гарт, «Червона нитка» Джона Гаузмена, «Клуб брехунів» Мері Карр, «Прах Анжели» Френка Маккорта, «Памʼять, говори» Владіміра Набокова, «Таксі біля входу» Віктора Прітчетта, «Народження одного письменника» Юдори Велті.”
“Ключовий інгредієнт мемуарів - це, звісно ж, люди.”
“Найкраще, що ви можете запропонувати читачеві, пишучи про особисту історію, - це себе. Дозвольте собі писати про себе і насолоджуйтеся цим.”
“Письмо - це ваші думки на папері. Той, хто здатен ясно мислити, може ясно писати про будь-що.”
"Почитайте науковців, які добре писали на теми, що вас цікавлять, - наприклад, Прімо Леві («Періодична таблиця»), Пітера Медавара («Республіка Плутон»), Олівера Сакса («Чоловік, який сплутав дружину з ка-пелюхом»), Стівена Джея Гулда («Великий палець панди»), Станіслава Уляма («Пригоди математика»), Пола Дейвіса («Бог і нова фізика»), Фрімена Дайсона («Зброя та надія»)
і використайте їхні твори як зразок."
“якісне журналістське розслідування, найкращий вид документальної прози для мас.”
“насправді простий стиль - це результат важкої праці й постійних роздумів. Сплутаний стиль - це ознака людини, яка надто тупа чи ледача, щоб як слід організувати свої думки.”
“Заглибившись у високі технології, вони забувають, що один із найпотужніших їхніх інструментів - це слова.”
“Якщо ви працюєте на якусь установу, будьте собою, коли пишете - байдуже, яка у вас посада. Ви здаватиметеся живою людиною серед роботів,”
“треба провести межу між «критиком» та «оглядачем». Оглядачі пишуть для газет чи популярних журналів про, наприклад, теле- й кіноіндустрію, видавничу справу, яку заполонили книжки про куховарство, здоровʼя та посібники на будь-який смак, «подарункові книжки» й подібні до них. Якщо ви оглядач, ваша робота більше полягає в тому, щоб просто писати репортаж, а не давати свою оцінку.”
“Проте є кілька умов, яких має дотримуватися як оглядач, так і критик. По-перше, критик повинен любити чи навіть обожнювати те, про що пише… Друге правило: не дуже розкривайте сюжет. Скажіть читачам достатньо, щоб вони могли вирішити, чи сподобається їм така історія, але не настільки багато, щоб зіпсувати все задоволення… Третій принцип - використовувати специфічні деталі. Уникайте абстрактних понять, які нічого не означають.”
“Уникайте помпезних прикметників, які займають купу місця в роботах кожного критика - таких слів, як «чарівливий» чи «блискучий». Хороша критика вимагає простого й зрозумілого стилю викладення ваших спостережень ідумок.”
“Критика - це серйозний інтелектуальний акт. Критики намагаються оцінити видатні витвори мистецтва й написати про них у контексті того, що раніше створювали в цій галузі.”
“Гумор - це секретна зброя автора документальної прози. Вона секретна, оскільки дуже мало письменників розуміє, що часто гумор - це найкращий чи навіть єдиний спосіб передати вагому думку.”
“Одна сильна політична карикатура варта сотні помпезних статей.”
“Письменник повинен використовувати якісь комічні інструменти - сатиру, пародію, іронію, глузування чи абсурд, - щоб замаскувати серйозне зауваження.”
“Гумор допоможе вам по-новому глянути на деякі дивацтва нашого суспільства, на які ви раніше не звертали уваги.”
“Пишіть із повагою до мови та до читачів.”
“Дизайнер зі смаком знає: що менше, то краще. Дизайнер без смаку все зіпсує неправильними тонами, зайвими завитками та рюшами.”
“Письмо - це спосіб вираження індивідуальності кожної людини.”
“Кліше - вороги смаку.”
“Ніколи не бійтесь імітувати інших авторів. Імітація - це частина творчого процесу для тих, хто лише вчиться ремесла. Бах і Пікассо не відразу стали собою. Їм теж були потрібні приклади для наслідування. Особливо це актуально для письменників.”
“Якісне письмо складається з коротких та сильних слів.”
“Прості іменники - ваші найефективніші інструменти. Вони викликають у читачів емоції. Але загалом красномовність”
“велика частина населення не має почуття гумору. Вони й не здогадуються, що у світі є люди, які намагаються розважити їх.”
“Один зі способів розвинути в собі впевненість - писати на теми, які вас цікавлять.”
“Якщо хочете, щоб ваше письмо викли-кало задоволення, пишіть про людей, яких поважаєте. Якщо ви пишете, щоб збурити скандал чи знищити когось, це може знищити й вас.”
“Ваше письмо нерозривно пов’язане з вашим характером. Якщо ви маєте «сильні» духовні цінності, ваші тексти теж будуть сильними. Усе починається з мети. Визначте, що і як ви хочете робити, а потім ідіть своїм шляхом, не забуваючи про людську складову.”
“Найскладніше в будь-якій статті - вирішити, як ії почати. Зачин повинен схопити читача за допомогою цікавої ідеї й не відпуска-ти, з кожним наступним абзацом додаючи інформацію.”
“Ніколи не бійтеся розбивати довгі речення на два чи навіть три.”
“Як автор документальної прози, ви повинні сісти в літак. Коли якась тема вас цікавить, переслідуйте її, навіть якщо треба їхати в інший округ, інший штат чи іншу країну. Матеріал не знайде вас сам. Вирішіть, що ви хочете робити. Потім вирішіть робити це. Після цього просто робіть це.”
“Письменники - це хранителі спогадів.”
“Письмо - це потужний пошуковий механізм і один із його найбільших плюсів - це можливість упорядкувати власне життя. Інший плюс - шанс упоратися з утратою, горем, хворобою, залежністю, розчаруванням чи невдачами і знайти мир та спокій.”
“Будьте собою, і читачі підуть за вами.”
“Ваш продукт - це ви. Найважливіша взаємодія в мемуарах та особистій історії - це взаємодія між вами і вашим досвідом та пережитими емоціями.”
“Ніхто не має монополії на спільне минуле.”
“Читачам не подобається ниття. Не використовуйте мемуари, щоб поквитатися за старі кривди й помститися.”
“Памʼятайте: ядро найсильніших історій часто сховане не в самій темі, а в їхньому значенні - не в тому, що ви зробили в певній ситуації, а в тому, як ця ситуація на вас вплинула і змінила вашу особистість.”
“одного дня, дістаньте з теки всі фрагменти й розкладіть на підлозі. (Часто підлога - це найкращий друг письменника).”
“Письменник - це людина, яка запрошує нас із собою в подорож. Якщо в нас є вибір між двома супутни-ками, ми оберемо того, хто зробить поїздку яскравішою.”
Швидкочитання для дітей (промо-лінк)
