Швидкочитання. Читай ШВИДШЕ з кращим розумінням. (promo)Best book notes:“Є три компоненти, які роблять Америку Америкою. Перша - американська філософія. Філософія Сполучених Штатів грунтується на трьох головних принципах: по-перше, на принципі реальності природних прав, які передують існуванню державної влади, є невідчужуваними й безцінними; по-друге, на рівності всіх людей перед законом і рівності в правах; і, зрештою, на вірі в те, що влада країни існує з єдиною метою - захищати природні права людей і забезпечувати їхню рівність перед законом. Американська філософія вважає ці істини «самоочевидними», про що записано в Декларації незалежності США”
“Наступний компонент - американська культура. її характеризують чотири чіткі елементи. Перший: непохитна толерантність до прав інших, зокрема те, коли нам не подобається, як інші користуються своїми правами; тут ми мусимо «зійтися на незгоді» й переступити через це. Другий: наша культура цінує і плекає міцні суспільні інститути, що формують мереживо соціальних звʼязків, які дають нам змогу відчувати взаємну довіру за відсутності примусу з боку держави. Третій: американська культура завжди напоготові, коли йдеться про захист свободи: ми повсякчас мусимо з ентузіазмом виступати за свободу - свою і чужу. І четвертий: американська культура завжди прославляла й винагороджувала всіх, хто має дух пригодництва: піонерів, ковбоїв, винахідників, тих, хто ризикує.”
“Останній компонент - американська історія. Вона традиційно прочитувалась як неперервне, дедалі досконаліше втілення принципів американської філософії й культури крізь належне застосування американських інститутів.”
“американська історія є оповіддю про тріумф свободи над трагедією людської натури, перемогою свободи над рабством і фанатизмом.”
"Досліджуючи позицію дезінтеграціоністів, ми побачимо, що вона не просто хибна, а й небезпечна. Проте день у день, годину за годиною вона збільшує свою міць. І коли погляди дезінтеграціо-ністів стануть думкою більшості в країні, Сполучені Штати переста- нуть бути сполученими. "
“Часто цитована популярна думка про те, що Америка двічі визволила Європу від тиранії, поклала край гніту комунізму і дарувала свободу мільярдам мешканців планети, видається правдою.”
“боротьба за порятунок Америки - це насамперед боротьба за збереження уніонізму.”
“Декларація незалежності мала на меті «висловити американську думку», синтезувати «відчуття сучасності», взяті з тодішньої літератури і з «книжок, які містять першооснови публічних прав (Арістотеля, Цицерона, Лока, Сіднея)”
“Філософія Сполучених Штатів сформувалася навколо трьох головних принципів, які записані в Декларації незалежності: на реальності природного права на життя, свободу і прагнення щастя, що існували до будь-яких урядів; на рівності всіх людей перед законом; на уявленні про те, що всі уряди встановлюються тільки для захисту цих одвічних прав і рівності всіх перед законом.”
“батьки-засновники свою віру в права вміщували в рамки природних прав. Чому? Тому що права, які походять із самої людської натури, правами не є: це привілеї, позбутися яких можна в будь-яку мить. Права, що випливають із вищого джерела, направду невідчужувані: їх не можна віддати, забрати, на них не можна зазіхнути, бо їхнє походження вище від самої влади.”
“Юдейсько-християнська мораль наділяє людську істоту невіддільною від неї цінністю: твердження про рівність усіх людей у Біблії (Буття 1:27) дало родючий грунт для базової критики кастових систем: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх».”
“Арістотель писав: «призначення людини - діяльність душі, узгоджена з розумом».”
"Ідея природного права досягла апогею у творах Джона Лока (1632-1704). Як і Гроцій, Лок вважав, що позаяк людина має здатність мислити - від своєї природи
і позаяк ми всі маємо не вимірювану нічим цінність як творіння Божі, то ми маємо і права. Лок стверджував, що в природному стані людська істота вже була наділена певними правами, які передували виникненню державної влади."
“Якими ж були права людини, дані їй від природи? Це право на життя, свободу і власність. Людина має право на самозахист, від чого залежить її виживання; має право на свободу думки й дії, допоки її думки та дії не порушують прав інших людей; має право на власність, яку здобула своєю працею”
“Людська рівність для юдейсько-християнського мислення є постулатом.”
“Тридцятирічна війна (1618-1648), яку справедливо було б назвати першою світовою, - війна, що забрала життя від 4 до 12 мільйонів людей, тобто не менш як 20% населення Європи, - дала в підсумку Вестфальський мир, за яким європейці погодилися радше змиритися з відмінностями між ними, ніж примушувати сусідів до повної релігійної покори.”
“Що відбувається в державі, яка повністю керована більшістю, коли права меншості несправедливо порушуються і їхнім порушником є сам уряд? Громадянам залишаються два виходи - обидва не вельми приємні: або тікати, або бунтувати.”
“уряди встановлюються для захисту прав, а не захисту уявлення більшості про «добро».”
“Американська філософія грунтується на трьох фундаментальних, вічних, невідчужуваних ідеях. По-перше, на вірі в те, що людська істота має справжні, чітко виражені особисті права. Ці права не можна передати іншому. Їхнім джерелом не є колектив. Вони притаманні людині, бо є частиною людської натури: через те, що сама людина має невимірювану цінність, а також наділена унікальною здібністю мислити. Людина має свободу волі, її можливість обирати священна й не може бути порушена. По-друге, американська філософія вважає за самоочевидне те, що всі люди створені з рівними правами. Це не означає, що вони мають однакові здібності або якості, або що підсумок їхнього життя буде однаковим, чи ім усім від початку надано рівні можливості. Це означає, що закон має діяти однаково для всіх людей, не розрізняючи їх за базовими характеристиками, на які вони не мають впливу. По-трете, американська філософія вимагає від уряду захищати особисті права й не зневажати їх в імʼя будь-якого більшого блага. Права існували до урядів, отже, уряди мусять бути обмежені в політичній орієнтації. Робота уряду полягає не в тому, щоб переробляти людство, а в тому, щоб захищати людську природу і перешкоджати конфліктам між правами людей.”
“Альтернативою федералізму є не національна єдність, а розпад.”
“Перший крок у руйнуванні Америки полягає в переконанні її громадян у тому, що частина їх має пожертвувати своїми правами, щоб інша частина дістала нові права. Те, що історично маргіналізовані групи нині дістають рівне з іншими ставлення від держави, - цього вже недостатньо, скажуть дезінтеграціоністи. Держава повинна втручатися, забезпечуючи рівність результатів кожної суспільної взаємодії.”
“Ставлення до уряду як до знаряддя необмеженої влади - величезна й непробачувана помилка.”
“І навіть колективна згода народу не може перекрити особисті права, без того, щоб очевидним результатом цього не стала тиранія.”
“Дезінтеграціоністська філософія вириває з коренем цінності, які історично були тим, що єднає американців. Але це тільки початок. Філософія є фундаментом культури - спільного для нас усіх простору. У Сполучених Штатах наша уніоністська філософія привела до створення культури прав. Саме про неї й будемо говорити далі - розглянемо природу і джерела прав, які ми плекали впродовж усієї нашої історії та які історично обʼєднували нас. А згодом звернемося до зусиль дезінтеграціоністів вирвати в нас і культуру також.”
“тиранія проростає з навʼязування своїх цінностей.”
“Роль уряду не в тому, щоб встановлювати обовʼязкові чесноти. Вона в тому, щоб захищати нас від порушення наших прав іншими.”
“як слушно зауважила Айн Ренд, найменша з усіх меншостей - індивідуум.”
“вільний ринок ідей - ключ до всякого руху вперед, до всякого поступу.”
“Тканину суспільства - обовʼязок усіх перед усіма - тчуть суспільні інститути. Уряд був установлений для захисту індивідуумів у їхніх правах. Права без обовʼязків породжують хаос. Обовʼязки без прав ведуть до тиранії. Права і обовʼязки, на думку батьків-засновників, невіддільні. Рівновага прав, захищених чеснотливими громадянами, які добре усвідомлюють свої обовʼязки і виконують ix, - ось якою була мета батьків-засновників.”
“Casus belli - латинський вислів, що буквально означае «привід для війни». Часто розуміється як «справедлива» причина для початку військових дій.”
“Апофеозом централізованого планування, безумовно, став Радянський Союз, у якому сумнозвісні сталінські пʼятирічки призвели до Голодомору в Україні, а також комуністичний Китай, де політика «Великого стрибка» Мао Цзедуна коштувала життя 40 мільйонам людей.”
“Щоб побачити, як права в питаннях власності й економічних матеріях важать для суспільств, достатньо порівняти досвід Північної та Південної Кореї. Дві країни розділені лише штучним політичним барʼєром - їхнє населення етнічно однакове. І попри все шість десятиліть центрального планування на Півночі дали валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення в обсязі 1214 доларів у 2017 році; тим часом у Південній Кореї за той самий період ВВП зріс до 30 тисяч доларів на душу населення. Північні корейці навіть на зріст менші на 8 см за південців, що повʼязано з недоїданням. Пересічна тривалість життя в Північній Кореї відстає від південнокорейської на десяток років. 97 % доріг у Північній Кореї - неасфальтовані (на Півдні таких - лише 8 %)”
“Токвілль підсумував усю американську культуру в одному реченні: «У Сполучених Штатах люди обʼєднуються задля громадської безпеки, торгівлі й промисловості, моралі та релігії. Немає нічого такого, чого б не могла досягти людина, завдяки вільним діям і колективній силі індивідуумів». Колективна сила індивідуумів - це коли індивідууми, сильні у своїх правах і впевнені у своїх обовʼязках, обʼєднуються, коли є потреба, задля захисту себе й поліпшення світу навколо.”
“зазіхання на права одного є зазіханням на права всіх”
“Бенджамін Франклін попереджав, що обмін свободи на тимчасову безпеку є угодою з дияволом. Саме таку угоду пропонують нам дезінтеграціоністи.”
“Не можна забезпечити «економічну справедливість», не надавши уряду влади знищити підприємництво.”
“На думку Токвілля, деспотизм натовпу не менш страшний і загрозливий, ніж деспотизм тиранів.”
“Правильна відповідь тому, хто з вами не згоден, - дискусія; правильна відповідь тому, хто хоче змусити вас замовкнути, - середній палець. І що далі, то частіше - дякуючи нашій культурі затуляння ротів - ми тицяємо цей палець одне одному. Ось що дала нам культура дезінтеграціонізму: не єдність, а лють.”
“Уніонізм запитує: «Чим я можу поліпшити свою долю?». Дезінтеграціонізм питає: «Чому я не одержую забезпечення в тому вигляді, на який заслуговую?».”
“примусова переорієнтація ринків на трудову вартість, що визначається кимось згори, замість ринкової вартості, що формується широким колом споживачів, означатиме остаточне повалення цих ринків.”
“Таке поняття «капіталізм спільного блага» - суперечить саме собі, адже капіталізм передбачає ухвалення індивідуумами рішень щодо своєї творчості й праці, а також щодо вигод від усього, що від них походить. Нам не потрібний епітет «спільного блага» для опису капіталізму, який є системою, що цінує взаємовигідний обмін за взаємною згодою.”
“Ринки є природним породженням людської натури і природних прав. Ви володієте собою і своєю працею - і ніхто не має права забирати у вас вашу працю задля добробуту колективу, не надавши вам справедливої компенсації. Успіх вільних ринків полягає саме в тому, що він відбиває істину людської природи: наше бажання творити, набувати, володіти й контролювати середовище навколо нас. Як і в інших утопічних схемах, бажання змінювати людську природу через повалення особистих прав приречене і на невдачу, і на тиранію.”
“Культуру економічних свобод підміняє собою культура економічних очікувань. А культура економічних очікувань неминуче веде до культури економічної тиранії.”
“Другий крок у руйнуванні Америки - це підрив нашої культури прав на користь культури урядової протекції. Знову-таки, це означає підрив взаємної довіри, як особистої, так і суспільної, на користь культури натовпу, пожадливого до публічних пересудів і лицемірної доброчесності, та всеосяжного уряду, яким керують одні за кошти інших. І в цій культурі будь-яка гаряча тема відчувається як точка розриву, а кожне політичне рішення здається питанням життя і смерті.”
“Дезінтеграціоністська культура перемагає, тому що це культура очікувань, а не обовʼязків.”
“Культура дезінтеграціонізму відкидає свободу на користь безпеки. Вона виснажує, а не наповнює енергією; плекає дух утриманства, а не підприємництва.”
“Дезінтеграціоністи роблять ставку на те, що люди корисливі, жадібні, егоїстичні, що вони радше зазіхатимуть на свободу інших, ніж уболіватимуть за неї. Але така ставка колись призведе до трагедії.”
“Якщо дезінтеграціоністська культура переможе, результатом буде не нова культура, а національне розлучення,”
“Без Америки світ давно потонув би в тиранії; без Америки довершеність особистих прав давно затьмарив би колективізм; так само давно занепала б ідея мультиетнічної демократії.”
“Історія Сполучених Штатів є оповіддю про заснування Америки - заснування на грунті свободи, спільних переконань, сформульованих у Декларації незалежності й Конституції США; вона є оповіддю про націю, яка прагнула подолати свій первісний гріх рабства і поклала на це сотні тисяч життів; це оповідь про країну, яка поступово поширює права, гарантовані засадничими документами, на чорношкірих американців, жінок і розмаїті меншини. Це оповідь про націю, яка звільнила світ від нацизму й комунізму, яка підняла світову економіку й витягнула мільярди людей із бідності. Це оповідь, яку очорнюють ганебні діяння - жорстоке ставлення до корінного населення, поневолення чорношкірих, обмеження у правах китайців і євреїв, - проте в цій оповіді добро і сила перемагають жах.”
“Пам’ять. Люди повинні мати спільну історію, якщо вони хочуть бути народом. Коли американський народ зростав, долучаючи до себе нові групи, змінювалась і наша історія. Але належить ця історія нам усім - тому ми маємо памʼятати її. Або ми поділяємо одне минуле, або даємо йому розділити нас.”
“Історик Джеффрі Воуро прямо зазначає: «Якби 1918 року армія США не почала наступ у Франції, Німеччина виграла б війну»”
“між 1921 і 1929 роками ВВП Америки зростав на 5% за рік. Процвітання поширювалося по всій країні, й американці охоче його підтримували. Усе розсипалося не від краху фондового ринку в 1929-му, а від реакції уряду на цей крах. На момент обвалу ринку всім кермував президент Герберт Гувер. Його відповідь на кризу було доволі прогресивістською: він вимагав потужного урядового втручання в економіку. У Білому домі провели засідання промисловців, на якому президент вимагав утримати платню робітникам на рівні, вищому за той, який міг дати ринок, - що збільшило обсяги безробіття. Він зафіксував митні ставки, впроваджені в попередне десятиліття, що призвело до кризи попиту. Число безробітних стрибнуло від 5 мільйонів 1930 року до 11 мільйонів у 1931-му. У червні 1932-го Гувер підвищив ставку податку на дохід від 24 до 48 %,… Така політика втручання в поєднанні з митними ставками, що діяли ще з 20-х років, дала в підсумку глобальну кризу, яка вилилася в масове безробіття по всьому західному світі, а в Європі прискорила початок найбільшого конфлікту в історії людства.”
“без втручання Америки в Другу світову ймовірність панування на всьому європейському континенті нацистської Німеччини або Радянського Союзу була майже стовідсотковою… Домінування Японії в Тихоокеанському регіоні тривало б, а її тиранія поширилася б далі.”
“Під кінець адміністрації Рейгана американська економіка пережила новий бум - зʼявилося 14 мільйонів нових робочих місць. Індекс Доу Джонса заледве перевищував відмітку «500» у місяць, коли Рейган заступив на посаду; коли ж він пішов, показник становив «2200». Процвітала фінансова галузь, оскільки інвестиційний капіталізм заступив управлінський. Найбільше фіаско Рейгана полягало в неспроможності загнуздати федеральні витрати, які стрімко зростають досі.”
“Заяви про геноцид, влаштований Колумбом, кричуще неправдиві: депопуляція корінного населення після контакту з європейцями майже повністю була результатом хвороб, до яких ці люди не мали імунітету.”
“Ми знаємо статистику: діти, які виросли без батька, впʼятеро частіше опиняються у злиднях і скоюють злочини, вдевʼятеро частіше не закінчують школи і вдвадцятеро частіше опиняються за гратами. У них набагато частіше трапляються поведінкові негаразди, вони більше тікають із дому і самі стають батьками в підлітковому віці.”
“Якщо ми не обʼєднаємося навколо спільного минулого, в нас не буде спільного майбутнього.”
“Ми не завжди дотягувалися до ідеалів величі, але завжди були великою нацією. Докази цієї величі можна знайти в Декларації незалежності, Конституції Сполучених Штатів, Північно-Західному ордонансі, працях Джефферсона, Медісона і Вашингтона, доктрині Монро, Громадянській війні, «Позолоченій добі», обох світових війнах, а також у холодній війні та війні з тероризмом. Від перемоги над нацизмом і комунізмом до польоту людини на Місяць, від аграрних початків США крізь промислову революцію й до інформаційної доби - Америка завжди була великою.”
“саме це й роблять хороші батьки: забезпечують дітей найкращими здібностями, роблять їх відповідальними за наслідки власних рішень, відтак відпускають у власну пригоду. У наших дітей буде власна пригода лише тоді, як ми довірятимемо їм - і собі, щоб відпустити їх.”
Тренування памʼяті (промо-лінк)
