Wednesday, August 28, 2024

Навігатор з історії України. Русь






Reading speed test (promo)

Кращі нотатки з книги:

“є смуга земель, обмежена із заходу Віслою і Карпатами, зі сходу - басейном Дону, на півдні - степами, а на півночі припʼятськими болотами й брянськими лісами. Це, власне, і є українські етнічні землі, тобто території, на яких жили ті словʼяни, що стали безпосередніми предками українців… Важливо, що саме за цими теренами і їх населенням упродовж XI-XIII століть закріпився термін «Русь / русь» як самоназва.”

“Передісторію Русі IX-Х століть можна вивчати лише за «зовнішніми» писемними джерелами: візантійськими, арабськими, західноєвропей-ськими. Їх перевага полягає в тому, що вони синхронні, тобто створені сучасниками або навіть очевидцями подій, а недолік - у фрагментарності, адже автори згадували русь (людей) або Русь (країну), лише коли це було важливо для їхніх власних історій.”

“Сьогодні у світовій науці є консенсус щодо визначної ролі скандинавів у східноєвропейській історії епохи вікінгів (кінця VIII - початку XI століть). Науковці згодні в тому, що воєнно-торгова діяльність скандинавів і їх взаємодія зі слов янами мала ключовий вплив на виникнення києворуської державності. Також спеціалісти вважають доведеним північногерманське походження більшості тих, кого в IX-Х століттях називали «русь». Такий висновок є найпростішим несуперечливим поясненням сукупності джерел, як писемних, так і археологічних. Щодо скандинавського походження русів наука має незалежні одне від одного писемні свідчення, серед яких трапляються прямі твердження про норманське походження цих людей.”

“Діяльність норманських торговців-воїнів у IX-Х століттях описують арабські й візантійські тексти, створені сучасниками. Цих шукачів срібла тогочасні джерела одноголосно називають словом «ар-рус» (арабською мовою) або «рос» (грецькою). По-слов’янському ця назва звучала як «русь». Сучасна наука для зручності називає цих людей «русами» або «норманською руссю». Найпереконливіша гіпотеза щодо походження вказаної назви повʼязує її із загальногерманським коренем зі значенням «веслувати». Це можна пояснити тим, що прибульці з півночі подорожували по східноєвропейських просторах річками - на суднах за допомогою весел. Такий спосіб пересування засвідчують і писемні джерела (візантійські й арабські). Отже, назва «русь» від початку позначала не етнос (народ), а рід занять, як, наприклад, «вікінги», «пірати» чи «козаки».”

“Першим достовірно відомим (і, схоже, взагалі першим) руським митрополитом чи архієпископом був грек Феофілакт, який прибув на береги Дніпра не раніше ніж на початку 1010-х років, але не пізніше ніж 1018 року, коли німецький хроніст Титмар Мерзебурзький згадує київського «архієпископа». Цей же хроніст пише про кафедральний храм Святої Софії, де зберігалися мощі святих (очевидно, святого Климента). Цю київську Софію слід ототожнювати з Десятинною церквою - першим камʼяним храмом Русі. Коли 1039 року Ярослав заклав новий (сучасний) Софійський собор. Десятинна церква змінила посвяту й надалі була відома як церква Пресвятої Богородиці.”

“Неминучим наслідком поширення християнства й виникнення Руської церкви стало поширення писемності та книжок. Передусім ішлося про книги, необхідні для служби Божої та проповіді. Можливо, певний час духовенство грецького походження вело службу грецькою, але дуже швидко, уже в першій половині XI століття, Русь долучилася до кирило-мефодіївської традиції та перейняла кириличну писемність, якою понад сто років користувалися у словʼянській Болгарії. Разом з абеткою прийшла й літературна мова - старословʼянська (власне, староболгарська). До неї швидко почали проникати риси місцевого живого мовлення, особливо коли цю мову застосовували не для церковних потреб.”

“Попри прийняття християнства з Візантії та підлеглість Київської митрополії Константинополю, вплив візантійської культури на Русь був дуже обмеженим. Русь перебувала на перетині кількох культур, відчувала вплив з боку Візантії, південнословʼянських країн «кирило-мефодіївської традиції», скандинавської Півночі і - що далі, то більше - Центрально-Західної Європи. Запозичені риси адаптували й доповнювали на місцевому ґрунті - так формувалося власне культурне обличчя Русі.”

“Центральним поняттям давньоруського ринку була гривна. Це слово спершу позначало шийну прикрасу, що її часто робили зі срібла. Уже з Х-ХІ століть так почали називати міру ваги срібла, а невдовзі - срібний брусок стандартної ваги, що служив платіжним засобом (монетна гривна). Упродовж наступних століть існувало декілька видів гривен різної форми й ваги. Київська гривна мала форму ромба і важила близько 163 грамів.”

“Куна була другим ключовим поняттям давньоруської фінансової сфери. Це слово походить або від куниці, або від латинського cuneus (від якого походить й англійське coin - «монета»). Спочатку це була назва платіжної одиниці - шкурки хутрового звіра, можливо, монети. Але вже в ХІ столітті кунами почали називати гроші взагалі. Пізніше назва конкретної монети - празького гроша - перетворилася в українській мові на загальний термін для платіжних засобів - «гроші».”

“Паломницькі подорожі на Захід засвідчують невідривність Русі від решти християнської Європи попри офіційний розкол між православʼям і католицтвом у 1054 році. Надалі цей органічний звʼязок з католицькою Європою буде визначальною рисою української культури.”

“Для адекватного розуміння цього періоду києворуської історії принципово важливо відкинути уявлення про занепад Києва в середині XII століття. Це один із російських імперських міфів, що стверджував про перенесення центру «всієї Русі» на землі, де пізніше виникла Московія, замість нібито ослабленого Києва. Натомість писемні й археологічні джерела не засвідчують ані різкої втрати містом найвищого політичного статусу, ані послаблення тут князівської влади, ані економічної і культурної катастрофи. До середини XIII століття за всіма показниками Київ і решта українських земель переживали розвиток і піднесення.”

“поживитися після успішної кампанії - звична річ для воїнської етики всіх часів і народів. Це був не перший і не останній подібний випадок в історії Києва. Але грабіж 1169 року не був катастрофічним. Подія археологічно не простежується - на відміну від монгольського погрому 1240 року. Місто не занепало, не втратило політичного значення, продовжило розвиватися - нічого подібного до взяття Києва монголами у 1240 році не відбулося, як не сталося й жодного «перенесення» головного руського престолу. 1169 рік не зображений як фатальний рубіж у києворуських джерелах: у Києві лише змінився князь — замість Мстислава Ізяславича в ньому сів переяславський Гліб Юрійович.”

“Основним населенням руських земель були східні словʼяни. Однак вони не складали єдиного етносу Наукові концепції «єдиного руського народу» й «давньоруської народності» виникали протягом останніх двохсот років у Російській імперії та Радянському Союзі під впливом офіційних ідеологій цих держав, які проголошували особливу історичну спільність східних словʼян.”

“Спільність літературної та богослужбової мови (церковнословʼянської) не засвідчує етнічної єдності. Досить сказати, що церковнословʼянською як мовою літургії послуговувалися також румуни і молдавани, які, вочевидь, не є словʼянами. Так само панування латини як мови церкви і літератури в Західній і Центральній Європі в той самий час не було ознакою існування єдиного «латинського» суперетносу.”

“В XI-XIII століттях слово «русь» не було самоназвою всіх східних словʼян. Спершу, від рубежу X-XI століть, так називали себе словʼяни Руської Землі на середньому Дніпрі. Згодом, до XIII століття, цей етнонім поширився на населення південної смуги володінь юриковичів, на власне українські землі. Натомість спільноти північних регіонів, зокрема Новгородської та Суздальської земель, вибудовували свої власні ідентичності й чітко протиставляли себе південній «русі». Отже, києворуська доба не знала жодної «загальноруської ідентичності».”

“історію України можна розповісти як історію тривалого співіснування - як мирного, так і воєнного — між осілими землеробськими племенами півночі та степовими кочівниками.”

“У середині XI століття в надчорноморських степах зʼявилися нові кочовики, що в руських літописах отримали назву «половці». Араби називали цей народ «кипчаки», а в західноєвропейських і візантійських джерелах ці люди називалися «кумани», або «комани». У VIII-XI століттях кипчаки входили до Кімакського каганату. В XI-XIII століттях вони розселились від Приаралля до Подунавʼя й асимілювали різні групи попередніх степовиків. У руських джерелах половці вперше згадані в 1055 році. Приблизно в той час вони витіснили печенігів. Насправді ж кипчаки почали зʼявлятися в степах Надчорноморʼя та Надазовʼя раніше.”

“Встановлення монгольського (татарського / ординського) панування над руськими землями знаменувало кінець давньоруської та початок монгольської доби в українській історії (середина XIII — середина XIV століття).”


Трекер звичок. Прискорюй особистий ріст і вдосконалюй розпорядок дня завдяки структурованому формуванню звичок. (promo)

Saturday, August 3, 2024

"Говорить тиша" Екгарт Толле

Говорить тиша
Reading speed test (promo)

Кращі нотатки з книги:

“Духовний учитель показує людині її власну глибину — справжнє джерело миру і спокою.”

“Формою книжка нагадує древні індійські сутри, першу писану мудрість в історії людства. Сутри - це підказки про істину у формі афоризмів і коротких висловлювань, які не передбачають детальних пояснень. У формі сутр записано Веди й Упанішади — перші священні книги людства — і висловлювання Будди. Притчі й повчання Ісуса, якщо абстрагуватися від євангельського контексту, теж нагадують сутри. Так само, як і глибокі ідеї Дао де цзин, стародавньої китайської книги мудрості. Перевага сутр — лаконічність. Вони працюють в обхід раціоналізаторського розуму. Несказане, позначене в сутрах лише натяком, ще важливіше, ніж сказане. Найбільше на сутри схожий перший і найкоротший розділ — «Тиша і спокій». У ньому вся суть книжки,”

“Парадокс у тому, що зміни на краще і зміни на гірше відбуваються одночасно, хоч зміни на гірше помітніші, бо створюють набагато більше «шуму».”

“Коли втрачаєш контакт із внутрішньою тишею, втрачаєш контакт з собою. Коли втрачаєш контакт з собою, губишся у світі.”

“Тиша — твоя внутрішня природа. Що є тиша? Це внутрішній простір, простір усвідомлення, в якому слова, що їх ви читаєте, сприймаються і стають думками. Без цього усвідомлення не було б ні сприйняття, ні думок, ні світу. Ти і є це усвідомлення у формі особистості.”

“Коли довкола тебе виникає тиша - слухай її. Просто поміть цю тишу. Зверни на неї увагу. Це пробудить у тобі внутрішній простір, в якому вона виникає, адже тільки через спокій людина може осягнути тишу.”

“Внутрішня тиша виникає, коли усвідомлюєш усвідомлення.”

“Справжній розум проявляється в тиші. Де внутрішній спокій, там творчість і ключ до будь-якої проблеми.”

“Тиша — єдина річ у цьому світі, яка не має форми. А значить, це щось нетутешне.”

“Мудрість приходить, коли ти навчився знаходити внутрішній спокій. Просто сидіти і просто дивитися. Цього досить. Коли просто дивишся і слухаєш тишу, в тобі пробуджується неконцептуальний розум. Дозволь тиші направляти твої слова і вчинки.”

“Доля людини — тонути в думках.”

“Більшість людей живе у вʼязниці власних думок і ніколи не виходить за межі вузького, сконструйованого в голові, персоналізованого відчуття свого «я», обумовленого минулим.”

“Мислення фрагментує реальність, «нарізає» її на шматочки концепцій.”

“Мудрість — не результат «думання». Мудрість - це глибинне знання, яке проявляється, коли ми приділяємо якомусь предмету чи істоті всю свою увагу. Увага — це первісний розум, сама свідомість. Вона знімає барʼєри, створені раціональним мисленням, і в підсумку приходить розуміння, що нічого не існує в собі й саме по собі. Увага обʼєднує спостерігача і спостережуване в єдиному полі свідомості. Увага лікує розділеність.”

“Будь-яке упередження передбачає, що ти ототожнюєш себе з раціональним розумом. А значить, бачиш не інших людей, а свої уявлення про них. Зводити живу людину до концепції - уже форма насильства.”

“Без усвідомлення мислення стає егоїстичним і дисфункціональним. Розум без мудрості - надзвичайно небезпечний і руйнівний.”

“Істина - всеосяжна, набагато більша, ніж здатен осягнути розум.”

“Приділяючи увагу тому, що робиш, а не майбутнім результатам своїх дій, ти скидаєш з себе егоїстичну лямку. Тоді отримуєш не тільки більший результат, а й більше радості. Так ти наповнюєш себе життям.”

“Відчуття власної «правоти» наповнює людину зверхністю і тим самим утверджує владу его. Звісно, в реальності ця влада ілюзорна.”

“Заздрість — це побічний продукт его, яке відчуває себе приниженим, коли бачить, що хтось багатший, успішніший, освіченіший. Его-ідентичність спирається на порівняння і живиться перевагою. Его чіпляється за все. А якщо вчепитися не виходить, утверджується «від супротивного»: життя несправедливе до мене, я такий нещасний і так далі по колу.”

“Справжнє джерело твоїх нещасть - не обставини твого життя, а обумовленість твого розуму.”

“«Немає “я” — немає проблем», — так відповів буддійський майстер, коли його попросили пояснити природу Будди.”

“Поділ життя на минуле, теперішнє і майбутнє - ілюзія, сконструйована розумом. Минуле і майбутнє — це уявні форми, ментальні абстракції. Минуле — це сума памʼяті про моменти, які були теперішнім. Те, що ти памʼятаєш, — подія, яка існувала в моменті Тепер, і в моменті Тепер ти її згадуєш. Майбутне, коли воно настає, — це теж Тепер. Так що єдина реальна річ - це Тепер.”

“Увійшовши в момент Тепер, ти виходиш за межі свого розуму. Нескінченний потік думок ущухає. Думки більше не поглинають усю твою увагу, ти не тонеш у них безповоротно. Між думками виникають паузи — простір тиші. Ти починаєш усвідомлювати наскільки твоє єство глибше і більше за думки.”

“Та істину — як і дорогу додому — запамʼятати нескладно: Я не є мої думки, емоції, чуття і досвід. Я не є зміст мого життя. Я є життя. Я є простір, в якому все відбувається. Я є свідомість. Я є Тепер. Я є.”

“Як вода буває льодом, рідиною і парою, так і свідомість буває «твердою» (матерія), «рідкою» (думки) і безформною (чиста свідомість).”

“«Одна справа за раз» - так майстер пояснював головну засаду дзену. Робити одну справу за раз означає бути в єдності з тим із тим, що ти робиш, віддавати цій справі всю свою увагу. Це своєрідна відмова — і вона наділяє тебе силою.”

“Прийняття неприйнятного - найбільше джерело милості в цьому світі.”

“Від природи залежить не тільки наше виживання. Без природи ми не знайдемо шлях додому, не зможемо вийти з вʼязниці власного розуму. Ми загубилися у справах, памʼяті, думках і сподіваннях — загубилися в лабіринті проблем і складного світу.”

“Ми забули те, що знають гори, дерева і звірі. Забули, що означає бути — бути спокійним, бути собою, бути там, де є життя: Тут і Тепер.”

“Велика тиша повиває всю природу. І тебе теж.”

“Тільки знайшовши в собі тишу, ти зможеш увійти в царство спокою, де існують гори, тварини й рослини. Тільки зупинивши карусель думок, ти можеш воззʼєднатися з природою і здолати гірке відчуття самості, створене галасливим розумом.”

“Раціональне мислення — одна зі стадій еволюції. Природа існує в площині простоти і тиші, яка передує появі мислення.”

“Знайшовши в собі тишу, людина виходить за межі розуму. Поза межами розуму, у просторі спокою, існує окремий світ знання і свідомості.”

“Природа приведе тебе до тиші. Це її подарунок тобі. Коли сприймаєш природу, розчиняєшся в ній у просторі тиші, він наповнюється твоїм усвідомленням. І це твій подарунок природі.”

“Наскільки швидко ми складаємо враження про людину, робимо про неї висновок? Егоїстичний розум любить клеїти на інших ярлики, будувати образи, виносити вердикти.”

“Мислення й поведінка кожної людини чимось обумовлена — генетикою, дитячим досвідом, культурним середовищем.”

“Люди спілкуються передусім за допомогою слів, а слова — з царства думок. Тому важливо, щоб у стосунках, особливо між близькими людьми, існував простір тиші.”

“Жодні стосунки не розквітнуть, якщо в них немає вільного простору, який дає тиша. Медитуйте разом, гуляйте без слів на природі. На прогулянці, вдома, в машині — навчіться бути разом у просторі тиші. Тишу неможливо, та й не треба створювати спеціально. Вона вже існує за ширмою й шумом думок — просто прислухайся.”

“Слухання, тобто простір свідомої присутності людини тут і тепер, набагато важливіше, ніж говоріння. Тоді між тобою та іншим виникає спільне поле свідомості, зникають барʼєри, створені раціональним розумом. Співрозмовник перестає бути «іншим» для тебе. У цьому просторі ми стаємо одним цілим — однією свідомістю.”

“Врешті-решт, нікого іншого нема — ти завжди зустрічаєшся з собою.”

“Смерть — не протилежність життя. У життя немає протилежностей. Протилежність смерті - народження. Життя вічне.”

Focus timer (promo)

Вакансія: людина. Як не залишитися без роботи в добу штучного інтелекту

«Сліпий набір». Найефективніший спосіб навчитися швидше друкувати. (promo) Кращі нотатки з книги: “чимало досліджень доводять, що там, де ...