“Зрештою, ми винайшли простий психологічний трюк: коли ти вже не можеш перехитрити супротивника або утриматися від розмови, найкраще говорити надто багато. Ідея полягала в тому, щоб відморозитися та клеїти із себе дурня; вдавати боягуза і зізнаватися більше, ніж потрібно зізнаватися. Пізніше ми змогли переконатися, що цей метод виявився успішним у кількох випадках. Розсіяні дурники збивали ворога з пантелику набагато більшою мірою, ніж мовчазні герої, чию витримку, незважаючи ні на що, можна було підірвати.”
“Індоктринація (англ. indoctrination від лат. in — всередину і doctrine - вчення, віра) — навчання якої-небудь доктрини без залучення критичного сприйняття (прим. ред.).”
“Ментицид - це старий злочин проти людського розуму і духу, але заново систематизований. Це організована система психологічного втручання і тривалого викривлення, за допомогою якої могутній диктатор закарбовує свої ідеї у свідомості тих, кого планує використати й знищити. Тероризовані жертви змушені зрештою визнати своє повне підкорення волі тирана. За допомогою судових процедур, під час яких жертва механічно зізнається у всьому, що попередньо підготували їй інквізитори, громадську думку присипляють і заскочують зненацька.”
“Суть стратегії ментициду полягає в тому, щоб відібрати будь-яку надію, будь-яке очікування, будь-яку віру в майбутнє. Це руйнує самі основи нашого розуму. Жертва залишається абсолютно самотньою.”
“Загальновідомий науковий факт: пасивна памʼять часто краще запамʼятовує факти, засвоєні під гіпнозом, ніж засвоєні в стані бадьорої свідомості.”
“Багато жертв тоталітаризму розповідали мені, що найбільш прикрим досвідом, з яким вони зіткнулися в концта-борах, було відчуття втрати логіки, стан розгубленості, в який вони були введені, — стан, в якому ніщо не мало жодної сили. Вони досягли павловського стану інгібіції, який психіатри називають психічною дезінтеграцією або деперсоналізацією. Здавалося, що вони відучилися від усіх своїх колишніх реакцій і ще не засвоїли нових. Але насправді вони просто не знали, що є що.”
“Павловська теорія, перетворена на політичний метод нівелювання свідомості (нацисти називали його Gleichschaltung’5), е предметом експорту тоталітарних країн. Деякі психіатричні моменти зацікавлюють, оскільки ми бачимо, що павловське научіння може бути успішно використане лише тоді, коли переважають особливі психічні стани. Щоб навʼязати потрібні патерни, жертву треба довести до такого стану, в якому вона не тямитиме себе. Свобода дискусії та вільний інтелектуальний обмін перешкоджають обумовленню. Тому слід прищепити жертві почуття жаху, страху і безнадії, самотності та притисну-тості до стіни.”
“die Gleichschaltung — нім. синхронізація, уніфікація.”
“Адикція (від англ. addiction — схильність, згубна звичка) - навʼязливе бажання виконувати певну діяльність. У психіатрії та наркології термін використовується як синонім залежності (прим. ред.).”
“люди не є настільки раціональними істотами, якими себе вважають. У несвідомо-му, цьому величезному сховищі глибоко захованих спогадів, емоцій і прагнень, криється безліч ірраціональних потягів, які постійно впливають на свідомі вчинки. Усі ми певною мірою підвладні цьому прихованому тирану і конфлікту між нашим розумом та емоціями.”
“Бажання зламатися, здатися стає майже непереборним, коли людина відчуває, що це жахливе маргінальне існування є чимось постійним, що в неї більше немає особистої мети, що вона повинна назавжди пристосуватися до цього отупляючого, принизливого життя.”
“У момент, коли зникає віра і надія, людина ламається.”
“в битві аргументів перемагає той, хто має найкращу і найсильнішу стратегію.”
“Тоталітарія — це будь-яка країна, в якій одна група (ліва чи права) отримує абсолютну владу і стає всезнаючою і всемогутньою; будь-яка країна, в якій незгода і розбіжності в думках є злочином, в якій цілковитий конформізм є ціною життя.”
“Кожна людина, свідомо чи несвідомо, ідентифікує себе зі своєю батьківщиною. Якщо країна страждає від тривалого голоду або важкого економічного спаду, її громадяни стають озлобленими, пригніченими та ображеними, і з більшою готовністю сприйматимуть візії та обіцянки диктатора, що прагне влади.”
“Будь-яка форма лідерства, якщо її не контролювати, може поступово перетворитися на диктатуру. Бути лідером, мати велику владу і відповідальність за життя інших людей - це колосальне випробування для людської психіки. Слабкий лідер - це той, хто не може цього витримати, хто просто відмовляється від своєї відповідальності.”
“Диктатор — це людина, яка замінює стандарти справедливості й моралі все більшим особистим культом, все більшою владою і, врешті-решт, дедалі дужче ізолює себе від решти людства.”
“Диктатор — це не тільки хвора людина, він ще й жорстокий опортуніст. Він не бачить цінності в інших людях і не відчуває вдячності за жодну допомогу, яку може отримати. Він підозрілий і нечесний, вважає, що його особисті цілі виправдовують будь-які засоби, які він може використати для їх досягнення. Характерно, що кожен тиран усе одно шукає собі якесь само-виправдання. Без такого заспокійливого засобу для власного сумління він не може жити.”
“Індивідуальна особистість не може розвиватися в Тоталітарії. Величезна маса громадян приборкана до особистого і політичного сомнамбулізму”
“Як і при шизофренії, в Тоталітарії не може існувати лабільного індивідуального Его. При шизофренії Его скорочується внаслідок відсторонення, а в Тоталітарії — внаслідок постійного злиття з масовими почуттями. Якщо ж таке скорочене Его почне зростати зі зростанням власного критичного ставлення, потребою у перевірці фактів і розумінні, то воно буде побите як зрадливе і неконформне. Тоталітарна держава вимагає від своїх громадян повного підкорення та ідентифікації з лідером. Саме це домінування лідера майже позбавляє людей власного Его, як при шизофренії. Це знову ж таки може призвести до втрати контролю над воро-жими та деструктивними потягами.”
“Тоталітаризм - це втеча людини від страшних реалій життя у віртуальне лоно вождя. Дії людей спрямовуються з цього лона з внутрішнього святилища. Містичний центр контролює все, людині більше не потрібно брати на себе відповідальність за власне життя. Панує порядок і логіка пренатального світу. Там панує спокій і тиша, спокій цілковитої покори. Члени утробної держави насправді не спілкуються, між ними панує тиша, тиша можливої зради, а не зріла тиша стриманості та замкнутості.”
“Потреба шукати змови, виявляти переслідувачів і злочинців — ще один шизофренічний прояв. Він психологічно повʼязаний з інфантильною потребою в омніпотентності. Мегаломанія найкраще розвивається в атмосфері містичної утаємниченості. Таємничість і конспірація посилюють манію влади. Ось чому так багато людей люблять втручатися в чуже життя і гратися в шпигунів.”
“У центрі тоталітарних страхів і фантазій стоїть бог-людожер та ідол.”
“Порівняння тоталітаризму з психозом не випадкове. Маячне мислення неминуче проникає в будь-яку форму тиранії та деспотії. У дію вступають несвідомі сили, що тягнуть назад. Ці злі сили повертаються з архаічного минулого. Розвивається компульсивне прагнення до самодеструкції, виправдовувати попередню помилку новою, зміцнювати і розширювати замкнене патологічне коло, в кінці якого смерть. Налякана людина, обтяжена незрозумілою їй культурою, регресує до брутальних фантазій про безмежну владу, щоби приховати вакуум усередині себе. Ці фантазії починаються з лідерів, а згодом їх переймають пригнічені ними маси.”
“Прагнення надавати надто великого значення етикетці певного обʼєкта чи інституції і лише поверхнево оцінювати їхню внутрішню цінність - прикмета нашого часу, що, здається, дедалі посилюється. Я називаю цей стан лейблеманією. Йдеться про надмірну повагу до наукоподібної назви: вивіски, школи, ступені, дипломи — при дивовижному нехтуванні їхньою глибинною цінністю. Довкруж нас люди женуться за фіксованими формулами, заліками, оцінками, званнями, етикетками, бо вважають їх необхідними для престижу чи визнання.”
“У своїй книзі Escape from Freedom («Втеча від свободи») Еріх Фромм чітко описує, як тиск свободи (коли він не врівноважений відповідальністю та розумінням) може загнати людину в тоталітарне мислення і примусити її відмовитися від своїх важко здобутих свобод.”
“Наша людська сила полягає в різноманітності та незалежності думок, у прийнятті інакомислення, у готовності обговорювати та оцінювати суперечливі точки зору. Заперечуючи розмаїття життя, складність та індивідуальність людського ро-зуму, проповідуючи жорсткі догми і самовпевненість, ми починаємо поступово перейматися тоталітарними атитюдами, які засуджуємо. Омана ніколи не була виключною власністю якоїсь однієї країни, класу чи групи, і тоталітарна омана, яка сама по собі призводить до ментициду, може напасти на нас із багатьох фронтів — як з правого, так і з лівого, від багатих чи від бідних, від консерваторів і від революціонерів.”
“Брехня, яку я повторив десять разів, поступово стає для мене напівправдою, і коли я продовжую говорити свою напівправду іншим, вона стає моєю заповітною оманою.”
“Радіо і телебачення безпосередньо впливають на розум, не залишаючи дітям часу на спокійну, діалектичну розмову з книжкою. Погляд з екрану не передбачає вільної взаємності спілкування та дискусії, що пробуджують свободу. Розмова стала втраченим ми-стецтвом. Нові винаходи крадуть час і самосвідомість.”
“На фоні конфлікту між батьками, які не мають часу на своїх дітей, останні ще охочіше віддаються екрану. Екран розмовляє з ними, грає з ними, переносить їх у світ чарівних фантазій. Для них телевізор замінює дорослого і є вічно терплячим. Дитина починає це вважати любовʼю.”
“Механізований світ вірить лише у просте вирішення проблем, а не в безперервну діалектичну боротьбу між людиною і питаннями, які вона собі ставить.”
“Освіта має ставити перед дитиною прості, природні виклики та потреби, щоби вберегти її від паралізуючих та лінивих тенденцій нашої технологізованої епохи.”
“Коли я іду за кермом, проїжджаючи повз щось красиве (неймовірний краєвид, музей, річку, високе дерево), щоразу в мені прокидається якийсь напружений конфлікт. Чи повинен я зупинити машину і насолодитися красою навколо мене, чи я повинен підкоритися своїй машині і продовжувати мчати далі?”
“На організованій Товариством прикладної антропології конференції в Нью-Гейвені, присвяченій впливу автоматизації на робітників, зазначалося: робітники переважно скаржаться на те, що зростаюче розумове напруження замінило мʼязову втому. Напруженість, повʼязана зі спостереженням за машинами і керуванням ними, робить людину нервовою, у неї поступово розвивається відчуття, що машина керує нею, а не навпаки (New York Times, 29 грудня 1955 р.).”
“Будь-який вплив, що руйнує індивіда, може зруйнувати все суспільство.”
“У державі, де терор використовується для того, щоб тримати народ у покорі, адміністративна машина може стати виключною власністю та інструментом диктатора. Різновиди бюрократичного абсолютизму не обмежуються, однак, тоталітарними країнами. Мʼяка форма посадового абсолютизму проявляється в кожній країні у вигляді класу державних службовців - посередників, які є мостом між людиною та її правителями. Така бюрократія може бути використана і на користь, і на шкоду гро- мадянам, яким вона повинна служити.”
“Вивчаючи політичних зрадників і колаборантів, я виявив, що більшість із них мають дві спільні риси: вони легко піддаються впливу думок, що сильніші за їхні власні; жоден із них не визнає свою нелояльність як акт зради. Зрадники, з якими я проводив інтервʼю, завжди знаходили незліченні виправдання своїй по-ведінці, завжди обгортали свою зраду складним павутинням софізмів і раціоналізацій. Насправді вони не могли прийняти обʼєктивної картини своїх дій. Якби вони це зробили, то засудили би себе своїми ж устами. Неусвідомлено більшість із них збагнули природу своїх злочинів і каралися почуттям провини. Це почуття провини було би нестерпним, якби вони зізналися, навіть самим собі, в жахливості скоєного.”
“Лояльність виникає як результат взаємної довіри; її не можна створити через примус.”
“Демократія — це нонконформізм, це взаємна лояльність, навіть коли нам доводиться критикувати ідеї одне одного - ідеї, які, оскільки вони людські, завжди є недосконалими.”
“Зміна збройної війни на психологічну холодну війну вимагає зміни дисципліни. Солдат повинен знати не тільки свою гвинтівку, але ще більше - сенс своєї місії і брак такого сенсу у ворога.”
“Людина часто психологічно набагато сильніша, ніж ми від неї очікуємо. З усіх тварин вона може найбільше страждати і найкраще переносити небезпеку, якщо не ослаблює себе вірою в надприродні страшилки і не стає знервованою через холодну війну.”
“відмова молодої людини від індивідуальності не є гарантією від страху та самотності. Реальний зовнішній світ не можна змінити внутрішнім вибором людини. Тому молода людина, віддаючи свою свободу новим батьківським фігурам, розвиває в собі дивне, подвійне почуття любові та ненависті до будь-якої влади. Покірність і бунт, покора і ненависть живуть у ній пліч-о-пліч. Іноді вона повністю схиляється перед авторитетом чи тиранією, а іноді, часто непередбачувано, все в ній повстає проти обраного лідера. Ця двоїстість нескінченна, бо одна сторона її натури постійно прагне переступити межі, встановлені другою, покірною стороною. Людина, яка не досягла свободи, знає лише дві крайнощі: беззаперечну покору та імпульсивний бунт. І навпаки, людина, яка є достатньо сильною, щоби прийняти зрілу дорослість, вступає в новий тип свободи. Щоправда, ця свобода є неоднозначною, адже передбачає відповідальність за прийняття нових рішень і протистояння новим невизначностям. Межами свободи є анархія і свавілля, з одного боку, і регламентованість і диктат правил, з іншого.”
“легше пояснити, чим демократія не є, ніж чим вона є.”
“Демократія, за своєю природою, завжди буде змушена боротися проти диктатури ззовні і деструктивності зсередини. Демократичній свободі доводиться боротися як із внутрішньою волею людини до сили, так і з її бажанням підкорятися іншим людям. Вона також повинна боротися із заразним прагненням до сили, що проникає з-за кордону і часто підтримується воєнним чином.”
“Страх свободи — це страх взяти на себе відповідальність.”
“У кожному психоаналітичному лікуванні настає момент, коли пацієнт повинен вирішити, чи буде він дорослішати, чи ні.”
“Демократичне самоврядування визначається стриманістю і самообмеженням, змагальним духом і справедливістю, добровільним дотриманням суспільних правил і співпрацею. Ці якості приходять завдяки вихованню. У демократичному уряді ті, кого обрали на відповідальні посади, потребують контролю та самообмежень, тому що ніхто не безгрішний. Демократія - це не боротьба за незалежність, а взаєморегульована взаємозалежність. Демократія - це стримувати схильність людини до збирання для себе необмеженої влади. Це означає перевіряти вади в кожному з нас. Вона мінімізує наслідки людської обмеженості.”
Тренування мозку (промо)
No comments:
Post a Comment