Наукове мислення. Аргументовані способи не приймати все на віру

Ігри на запам’ятовування (promo)

Нотатки з книги:

“Людство існує багато тисячоліть, однак у цій царині особливих успіхів удалося досягти лише в останні кілька віків. Подія, що обумовила ці успіхи, - поява науки в ії більш-менш сучасному вигляді в XVI-XVII столітті.”

“Карл Поппер вважав, що невігластво - це не просто відсутність знання, як могло б здатися на перший погляд, а певне спрямування думки, що породжує відразу до пізнання.”

“Заперечення можливості знати істину, ототожнення її з користю (пізнавальний песмізм) та переконання, що істина очевидна (пізнавальний оптимізм), не сприяють вростанню наших знань. Також вони в разі поширення можуть стати небезпечними для суспільства, сприяючи становленню автократичних режимів різних штибів. Краще натомість розраховувати на наближення своїх знань до істини, але памʼятати про можливість помилки.”

“де ж здоровий скептик має зупинитися? Бертран Рассел пропонує досить чітку межу для корисного скептицизму. 1) Коли спільнота експертів має одностайну думку, а вам хтось говорить, що все геть не так, то його слова треба піддати сумніву. 2) Коли експерти не мають спільної думки, тоді всім іншим варто піддати сумніву будь-які можливі погляди на це питання. 3) Коли експерти кажуть, що немає підстав щось стверджувати, то й нам варто почекати на майбутні відкриття, які зможуть змінити це становище.”

“Психологи вивчають усі особливості нашого мислення. Ті, що заважають нам розуміти світ, називаються когнітивними упередженнями, або когнітивними викривленнями чи хибами пізнання.”

“Науковці Девід Даннінг і Джастін Крюґер здійснили дослідження, у якому виявили, що некомпетентні люди часто мають такі риси: 1) схильні переоцінювати свої знання; 2) не здатні розпізнати справді компетентних людей; 3) не можуть розпізнавати власні помилки як такі; 4) якщо їм пояснити основні тези щодо певного питання, це матиме «лікувальний» ефект: вони починають розуміти, що помилялися.”

“Деякі мисленнєві звички заважають нам розуміти світ. Вони називаються когнітивними викривленнями. Серед них варто виділити підтверджувальне упередження, упередження доступності, помилку вцілілого та ефект Даннінга - Крюґера. Останній дуже підступний, оскільки внаслідок нього необізнані люди схильні не тільки переоцінювати себе, а й також не розпізнавати справжніх спеціалістів і власні помилки.”

“науковий погляд завжди кращий за альтернативи, хоч би якими вони здавалися ясними й очевидними. Варто прийняти те, що дійсність буває дуже складною. Натомість простота пояснення має насторожувати.”

“Конспірологічні пояснення суспільних явищ бувають вагомою частиною пропаганди автократичних режимів. Теорія змови може бути основою їхньої державної ідеології.”

“Популярність неспростовних містичних учень, різних гороскопів обумовлена психологічним ефектом Форера: якщо людині показати загальний опис, сказавши, що він підібраний під неї, вона може повірити в це.”

“Стівен Пінкер, канадський фахівець у галузі когнітивних наук, популяризатор науки та філософ, у книжці «Просвітництво сьогодні. Аргументи на користь розуму, науки та прогресу» наводить досить просте формулювання цих ідеалів. Коротко їх можна записати так: 1) Найвищу цінність має людське життя і добробут. 2) Кожна людина має базові права. 3) Наука та розум - добрий спосіб здобути знання. 4) Знання - хороший спосіб досягти добробуту. 5) Варто прагнути не героїзму, а розвʼязання проблем.”

“Сумніви в можливості раціонального пізнання світу призводять до досить небезпечної форми пізнавального песимізму. Ї можуть використовувати різного штибу автократичні режими. Підваження наукових методів дослідження суспільних процесів допомагає їм маскувати свою правдиву сутність в очах широкого загалу.”

“наївні спроби оцінити велику роль спільноти в розвитку науки можуть підштовхнути мислителя до радикального погляду - вульгарного соціологізму. Приклад цього - погляди Фаєрабенда, у яких поняття істини просто зникає, натомість на перший план виходить спроба осмислення науки як культурного феномену, на одному рівні з віруваннями та обрядами.”

“Спільнота відіграє важливу роль у здобутті наукового знання. Дієвий механізм ухвалення спільних рішень - це відкрите обговорення. Завдяки йому в науці відбувається як пропонування наукових теорій, так і їхня перевірка у відтворюваних дослідах. Для зміцнення наукової спільноти дуже важливо підтримувати в ній стандарти академічної доброчесності.”