"Роздуми про двадцяте століття" Тоні Джадт, Тимоті Снайдер

Speed reading test (promo)

Кращі нотатки з книги:

“Александр Ват у спогадах «Моє ХХ століття» писав: хто пережив комунізм, той міг не вірити в Бога, але не вірити в диявола йому було неможливо.”

"Не дивно, що 2004 року Т. Джадт підтримав український Майдан. Він бачив українську проблему передусім як проблему європейську, яку Європейський Союз не має права ігнорувати. (Tony Judt. “The Eastern Front, 2004. The New York Times, December 5, 2004)”

“Відкриваючи київську конференцію, Тімоті Снайдер покликався на традицію Тоні Джадта, великого європейського історика своєї доби, «який розумів, що Захід не має сенсу без Сходу, а політика не має сенсу без ідей»? Нам, українцям і східноєвропейцям, пощастило, що є Тімоті Снайдер. Значною мірою він продовжує те, що почав Тоні Джадт: вписує Східну Європу у світову історію. Але вписує не просто як ще одну територію, а як одну з ключових територій для глобального минулого й майбутнього.(Ярослав Грицак)”

“Ця книжка є історичною розвідкою, біографією та етичним трактатом. Це історія сучасних політичних ідей у Європі та Сполучених Штатах. Її теми - влада і справедливість у розумінні ліберальних, соціалістичних, комуністичних, націоналістичних і фашистських інтелектуалів від кінця XIX до початку ХХІ століть. Також це біографія історика и есеіста Тоні Джадта, який народився в Лондоні в середині ХХ століття, після катаклізмів Другої світової війни та Голокосту, саме в час, коли комуністи утверджували владу у Східній Європі. Нарешті, це роздуми про обмеження (і здатність до відродження) політичних ідей, а також про моральні поразки (і обовʼязки) інтелектуалів у політиці.”

“Інтелектуальний виклик ХХІ століття може звучати так: підтримувати правду як таку, водночас приймаючи розмаїття її форм і засад. Аргументація на користь соціальної демократії, яку Тоні виклав наприкінці книжки, ілюструє, як це могло би бути.”

“Найсильніший аргумент, користуючись улюбленим висловом Ісаї Берліна, полягає у тому, що соціальна демократія уможливлює гідне життя.”

“Правда щирості відрізняється від правди чесності. Бути щирим - означає жити так, як хотів би, щоб жили інші; бути чесним - означає визнати, що це неможливо. Подібно правда милосердя відрізняється від правди критики. Щоб збудити найкраще в собі та інших, потрібні обидві ці правди, але їх не вдасться практикувати одночасно. Звести будь-яку з названих пар до якоїсь засадничої правди - а тим паче їх усі до якоїсь остаточної форми істини - неможливо. Це плюралізм: не синонім, а радше антонім релятивізму. Плюралізм приймає моральну дійсність різних видів правди, але відкидає думку, буцім їх можна помістити на одну шкалу, виміряти єдиною мірою.”

“Це книжка про життя розуму й життя з розумом.”

“Німецька цивілізація була одним із єврейських ідеалів універсальних цінностей; іще одним була її полярна протилежність — інтернаціональна революція. Почасти трагедія нашого століття криється в дискредитації обох цих універсалій у 1930-х роках, жахіття й наслідки чого розходилися колами ще впродовж десятиліть.”

“якщо ми хочемо чесно описати недавне минуле, ми не можемо заднім числом вписати в нього власні етичні чи спільнотні пріоритети.”

“щоб вийти на рівень 1914 року, навіть провідні економіки багатої Західної Європи мали пережити кілька десятиліть спаду й протекції, аж до середини 1970-х років. Коротко кажучи, індустріальні економіки Заходу (за винятком Сполучених Штатів) пережили шістдесятилітній спад, позначений двома світовими війнами й небаченою економічною депресією. Це більшою мірою, ніж будь-що інше, формує тло й контекст усього, що ми обговорювали, навіть світової історії минулого століття.”

“Коли Кейнс писав свою «Загальну теорію зайнятості, відсотків і грошей» (перше видання 1936 року), його цікавила — чи й поглинала — проблема стабільності й дестабілізації. На противагу класичним економістам і їхнім спадкоємцям-неокласикам (його ж учителям), Кейнс був переконаний, що умови непевності — і супровідну соціальну та політичну незахищеність — у капіталістичних економіках слід трактувати як норму, а не виняток.”

“Три чверті століття після австрійської кризи 1930-х можна розглядати як дуель між Кейнсом і Гаєком. Кейнс, як я вже казав, починає зі спостереження, що в умовах економічної нестабільності марно було би сподіватися стабільних результатів, тож краще розробити способи державного втручання задля їх досягнення. Гаєк, цілком свідомо опонуючи Кейнсу й виходячи з австрійського досвіду, у «Шляху до кріпацтва» стверджує, що втручання - тобто планування, хоч із якими благими намірами і хоч у якому політичному контексті — неминуче погано закінчиться.”

“Справжня проблема, звісно, в тому, що коли одна спільнота вимагає «казати правду», то пропонує не лише максимальну версію власного страждання, а й імпліцитну мінімізацію страждань інших.”

“Чого мені школа не дала — це хоч якогось відчуття колективної ідентичності. Я був і є одинаком. Сестра на вісім років молодша, тож ми небагато часу проводили разом. Від семи до пʼятнадцяти років я найбільше любив читати у своїй кімнаті, кататися на велосипеді й подорожувати поїздами.”

“підходжу до питання, яке хотів поставити від початку: чи був Вінстон Черчилль інтелектуалом?.. У цьому аспекті, як і в дуже багатьох інших, Черчилль — незвичайний і цікавий випадок. Він походив із родини, яку за британськими мірками можна вважати великою аристократією (нащадки герцога Мальборо, героя битви під Бленгеймом’), хоча сам належав до її бічної гілки… був англійцем тільки наполовину: його мати була американкою… Як і більшість юних аристократів, Черчилль навчався у знаменитій приватній школі (у його випадку Герров) — а тоді відступився. Як чимало синів лордів і дрібних дворян, він пішов у військо — але, замість прийняти офіцерський чин в елітному гвардійському полку, вирішив стати простим стрільцем і вступив на службу саме вчасно, щоб узяти участь в останній кавалерійській атаці Британської армії в битві під Омдурманом (Судан) 1898 року… Нетипово для британського політика Черчилль - чиє фінансове становище завжди було доволі скрутним, аж доводилося заробляти на життя письмом — навіть під час своєї мінливої карʼєри коментував її з певної віддалі… Черчилль робив внесок в історію та літературу й одночасно був активно залучений у суспільно-політичне життя: таке поєднання набагато звичніше для Франції чи навіть США, ніж для Англії. Та це не означає, що він — інтелектуал. Як на англійські стандарти, він стояв надто близько до осердя державної політики, щоб вважатися безстороннім коментатором; а як на континентальні стандарти, він був дивовижно байдужим до концептуального осмислення. Його праці — це довгі емпіричні оповіді з принагідними паузами, щоб переповісти ту ж історію в моральному ключі, от і все. А втім, він однозначно був найлітературнішою політичною постаттю в історії Британії від часів Вільяма Гладстона. У кожному разі на свій час Черчилль був унікальним, і наступника йому не знайшлося.”

“Англіканство - це не протестантизм. Англіканська церква була і є химерним створінням: у найконсервативнішій формі вона значно пишніша і традиційніша, ніж її єпископальні сестри у США. По суті, високе англіканство - це католицизм без Папи (і без латини, доки католики й самі від неї не відмовилися). З іншого боку, низьке англіканство - представлене в сільських громадах, особливо в деяких частинах Східної Англії, де католицизм був найслабшим, — іноді скидається (за винятком літургії, яку давно формалізовано єпископською волею) на скандинавський протестантизм без зайвих прикрас. У ньому владу зосереджено в руках одного пастора, часто доволі похмурого, стриманого в моральних питаннях і в одязі, — цей типаж дуже поширений в англійській літературі кінця XIX — початку XX століття: за всіма ознаками протестант, окрім назви. Ця химерна конфесія тримається купи завдяки давньому ототожненню із владою.”

“Хоч я рано захопився більш поміркованим і соціалістичним варіантом сіонізму, з часом оцінив суворість і розважливий реалізм критики Жаботинського. У кожному разі саме російська традиція — у випадку ревізіоністського сіонізму Жаботинського це традиція реакційної революції — взяла гору. Нині в Ізраїлі урядують і домінують нащадки сіоністів-ревізіоністів Жаботинського, а не послідовники доволі неоковирної суміші лівого російського утопізму з центральноєвропейським лібералізмом, яка задавала курс у перші три десятиліття існування держави.”

“Мої американські студенти ставились до навчання зовсім по-іншому, ніж їхні британські колеги. У Каліфорнії я викладав молодим людям, які знали не так багато, але не соромилися цього визнати і прагнули вчитися. В Англії мало хто, кому більше шістнадцяти років, зізнається в незнанні — тим паче в Кембриджі. Тому у спілкуванні вони здаються впевненішими, але при цьому пересічний англійський студент чи студентка нерідко роками не читає базових текстів: ніхто ніколи не ставить під сумнів, що вони з ними ознайомлені.”

“Багато фашистів захоплювалися Леніним, його революцією, Радянською державою, а однопартійну систему розглядали як модель для себе.”

“Це важлива відмінність: Кейнс пропонує внутрішньо врівноважувати національні економіки, а Шахт і його послідовники покладаються на грабунок інших.”

“Утім, німецький націонал-соціалізм мав певну привабливість і для Європи. У німців був наратив, якого не було в італійців: наратив Європи, постдемократичної сильної Європи, де панує Німеччина, але й інші країни — західні — матимуть із того користь. Це вабило багатьох інтелектуалів на Заході, і деякі щиро в це вірили. Ідея Європи, про що ми часто забуваємо, у ті часи була правою ідеєю. Вона очевидно була противагою більшовизму, але також - американізації, приходу індустріальної Америки з її «матеріалістськими цінностями» та бездушним фінансовим капіталізмом, де начебто заправляли євреї. Нова Європа з економічним плануванням була б сильною — власне, вона могла бути сильною, якби тільки відкинула несуттєві національні кордони.”

“нацистська Німеччина в певних аспектах усе ще була Rechtsstaat, правовою державою, хоч як дивно це звучить. Там були закони. Може, не надто приємні закони, але якщо ти не був євреєм, комуністом, інакодумцем, неповносправним чи ще кимось соціально неугодним, проблем із законами не мало б виникати. У Радянському Союзі теж були закони, але там проблеми могли виникнути в будь-кого, досить було записати його до класу ворогів. Тож із погляду жертви СРСР був набагато страшнішим — бо менш передбачуваним — за нацистську Німеччину.”

“Добре суспільство, як саме добро, неможливо звести до єдиного джерела, тож етичний плюралізм — необхідна умова відкритої демократії.”

“варто розглядати 1936-1956 роки як єдиний період європейської історії.”

“У 1970-х найцікавіша ліберальна думка була у Східній Європі”

“Нью-Иорк, зрештою, був особливим. До переїзду туди я все доросле життя провів у Кембриджі, Берклі й Оксфорді: кожне з цих місць по-своєму було ізольованою вежею зі слонової кості. Але тутешні університети - Нью-Йоркський, Колумбія, аспірантський центр Міського університету — не могли існувати окремо від самого міста. Навіть Колумбія, чудесно ізольована на невеликому пагорбі в мангеттенському Верхньому Вест-Сайді, ніде правди діти, приваблювала більшість викладачів і студентів (більшою мірою, ніж її конкуренти у Прінстоні, Нью-Гейвені чи массачусетському Кембриджі) саме своїм розташуванням - у місті, яке все ще - можливо, трохи анахронічно — вважали найкосмополітичнішим містом світу.”

“історія стає моральною оповіддю, що ілюструє етичні чи релігійні послання і смисли: як у тій відомій фразі; «історія — це філософія, яка вчить на прикладах».”

“призначення історії — розуміти минуле.”

“історики нізащо не мають писати про минуле, озираючись на сучасні смисли.”

“Для відкритого суспільства надзвичайно важливо знати своє минуле. Маніпулювання історією було спільною ознакою закритих суспільств XX століття — чи лівих, чи правих. Шахрайство з минулим — найдавніша форма контролю над знанням: якщо ти маєш владу інтерпретувати те, що відбулося до тебе (або просто про це брехати), то сьогодення і майбутнє у твоєму розпорядженні. Тому для демократичного суспільства забезпечити історичну обізнаність громадян — вияв звичайної розсудливості.”

“щоб стати інтернаціональними, спершу треба бути національними.”

“Історія народів, які найповніше втілили ототожнювані з демократією цінності, свідчить: першими приходять конституційність, верховенство права і розподіл влади. Демократія майже завжди остання.”

“Схильність масової демократії плодити посередніх політиків - от що мене непокоїть. У сучасних вільних суспільствах цілого світу абсолютна більшість політиків — нездалі.”

“Роль інтелектуала — вивести правду на світло, а тоді пояснити, чому саме це є правдою. Роль журналіста-розслідувача — вивести правду на світло; роль інтелектуала - пояснити, що пішло не так, поки правда була прихованою.”

“Проблема моральної невпевненості підкосила два покоління лібералів.”

“Будь-яке політичне рішення слід аналізувати за допомогою трьох питань. Перше — консеквенціалістське: чи ми впевнені, що результати вибору не є небезпечними — або безпосередньо, або як приклади й прецеденти? Навіть якби з перспективи Буша війна в Іраку мала чудові результати, усе одно — з погляду консеквенціалістського — вона могла бути паршивою ідеєю, що заохочує до таких дій інших, які можуть не впоратись і спричинити жахливі наслідки. Тож сам факт, що війна успішна, не був би виправданням. Друге — критерій реаліста: яка нам із цього користь? Це неодмінна складова всякого політичного рішення, адже політика, зрештою, полягає в урядуванні й досяганні результатів — імовірно, в інтересах тих, хто чинить дію. Однак тонку межу між політичним реалізмом і моральним цинізмом легко переступити, і тоді згодом доведеться поплатитися спотвореним суспільним простором.”

“Нарешті, третє питання: чи це хороший, чи правильний, чи справедливий вибір — без огляду на обидва попередні питання? Наша нинішня неспроможність одночасно враховувати всі три критерії (але окремо) свідчить про великий провал політичного мислення.”

“Кейнс нещадно критикував золотий стандарт ще до того, як різні країни почали від нього відмовлятися на Оттавській конференції. Він зрозумів, що привʼязка до золотого стандарту позбавляє держави можливості за потреби девальвувати валюту.”

“Переконання про користь планування і втручання згори стали такими поширеними, що й контраргументи вже були напохваті. Фрідріх Гаєк уже тоді працював над аргументацією, яку найповніше виклав у книжці «Шлях до кріпацтва» 1945 року. Він доводив, що будь-які спроби втрутитись у природний ринковий процес загрожують політичним авторитаризмом, а в одному з формулювань — навіть гарантують його. Для Гаєка системою координат завжди є німецькомовна Центральна Європа. Він стверджує, що з політичного огляду лейбористська держава загального добробуту чи кейнсіанська економіка врешті-решт призведуть до тоталітаризму. Річ не в тому, що планування може не спрацювати в економічній сфері, а в тому, що його політична ціна зависока.”

“варто згадати, що Кейсова «Загальна теорія» була теорією «зайнятості, відсотків і грошей». Безробіття непокоїло американців і британців, у континентальній Європі — бельгійців. Але у французьких чи німецьких теоретичних працях вихідною точкою була не зайнятість: економістів значно більше турбувала інфляція. Для європейської політичної верхівки Кейнс важливий з огляду не так на саму зайнятість, як на теоретизування про роль уряду у стабілізації економік — через контрциклічні заходи на кшталт бюджетного дефіциту під час рецесії. Ці заходи спрямовані не тільки на збереження робочих місць, а й на стабільність валюти та забезпечення відсоткових ставок, які не надто коливатимуться і не знищать заощаджень. На континенті не одержимі зайнятістю, такою фундаментальною для англійської й американської думки. Там одержимі стабільністю.”

“Наступному поколінню доведеться вибирати не між капіталізмом і комунізмом або кінцем історії та її поверненням, а між політикою соціальної єдності довкола спільної мети — і руйнуванням суспільства через політику страху.”

“Нам треба переконувати своїх співгромадян у перевагах громадського транспорту, загальнодоступної охорони здоровʼя чи навіть справедливішого (тобто вищого) оподаткування. Потрібно переосмислити дискусію про суть суспільного блага.”

Focus timer (promo)

"Digital Zettelkasten: Principles, Methods, & Examples" David Kadavy

 

Reading speed test (promo)

“A Zettelkasten – especially a digital one – is a bicycle for the mind.”

“the Zettelkasten method hijacks our short attention spans to help us be productive.”

“Zettelkasten is German for “slip box” (Plural: Zettelkästen). In analog form, a Zettelkasten is literally a box filled with slips of paper, each slip with a note on it, as well as metadata used to organize those notes. The Zettelkasten method is a way of organizing paper in a non-hierarchical way. Instead of being restricted to keeping a note only under one category, or having to make multiple copies of the same note to put in various places, notes are organized so that you can arrive at one individual note through various routes, and that note can lead you to various other notes – much like today’s internet, but in paper form”

“A Zettelkasten helps you produce writing. As a writer myself, I’m biased in this viewpoint, but I have a hard time imagining an ultimate use for a Zettelkasten other than writing. Yes, a Zettelkasten helps you retain what you read – but so you can turn that knowledge into writing. Yes, a Zettelkasten helps you retrieve knowledge when your memory fails you – so you can turn that into writing. Yes, a Zettelkasten helps you decide what to read next and develop your ideas – it even helps you have ideas. But what is all that for? To produce writing.”

“Retain what you read: No more forgetting what a book was about the moment you finish reading it. The Zettelkasten method helps”

“break reading down into a series of engaging rituals that repeatedly expose you to the most interesting things you’ve read – thus helping you retain what you read.”

“Retrieve it quickly: No more fumbling through pages to try to find that passage you want to reference. With your digital Zettelkasten, you can copy and paste the exact quote in seconds”

"Know what to read next: Your Zettelkasten helps you follow your curiosity in a productive way. If you’re looking for something to read, you can look in your Zettelkasten to see what sparks your interest. "

"Have ideas: Because your Zettelkasten frees your mental energy from having to remember and retrieve things you read or wrote long ago, you have more mental energy available to think about new ideas. "

“Search engines and the internet are not a substitute for your notes. Your notes contain more than just simple facts, managing your notes builds your memory, and your notes help you store and develop ideas in-progress.”

“productivity is about Mind Management, Not Time Management”

“Paper notes may help you remember the material better. Research suggests that writing by hand improves retention.”

“Permanent notes are explanations of a single idea, annotated with metadata about the subject of the note, other notes that note is related to, and the source of the note.”

“Experienced readers ask questions while reading and relate to other possible viewpoints. Inexperienced readers take the viewpoint as a given. They don’t think about what’s not mentioned in the text.”

Smart Notes. Store and organize your knowledge. (promo) 

Лі Куан Ю. Роздуми великого лідера про майбутнє Китаю, США та світу

Фокус Таймер. Метод управління часом, заснований на 25-хвилинних ділянках зосередженої роботи, розбитих на 5-хвилинні перерви. (promo)

Кращі нотатки з книги:

“Коли Лі прийшов до влади, дохід на душу населення становив близько 400 доларів за рік, сьогодні він перевищує 50 тисяч. Лі надихнув багатомовне населення своєї країни на перетворення її на інтелектуальний і технічний центр Азійсько-Тихоокеанського регіону. Завдяки його управлінню місто-держава середніх розмірів перетворилося на важливого гравця на міжнародній економічній арені, що має особливий вплив у Тихоокеанському регіоні.”

“Китай неминуче наздожене США у плані абсолютного приросту реального ВВП. Проте винахідливість і творчий потенціал китайців можуть так ніколи й не зрівнятися з американськими, оскільки китайська культура не допускає вільного обміну ідеями та їх конкуренції. Чим іще можна пояснити той факт, що країна, населення якої в чотири рази більше за населення США і яка, ймовірно, має в чотири рази більше талановитих людей, поки що не продемонструвала світові жодного технологічного прориву?”

“Проте неможливо зробити цілісний прогноз розвитку на основі значних успіхів у одній сфері. В майбутньому Китай зустрінеться з іще більшими труднощами і перешкодами, які потрібно буде долати, ніж це визнають аналітики. Основна проблема Китаю полягає у його системі державного управління: відсутність верховенства права, система ке-рівництва, наближена до тієї, що була за часів імператора. У цій величезній державі потужний вплив мають місцеві керівники. Культурні звичаї обмежують уяву та творчість. У Китаї в пошані конформізм - мова формує мислення за допомогою морфем і текстів, яким близько чотирьох тисяч років. Вважається, що всі слова, які варті бути сказаними, вже були сказані стародавніми мудрецями. Існує проблема мови — вона надзвичайно складна для вивчення іноземцями у такому обсязі, щоб вони могли розуміти китайців і бути прийнятими китайським суспільством. Існують також суворі обмеження на залучення та асиміляцію талановитих людей з інших країн світу.”

“Чи стане Китай демократичною державою? Ні. Китай не збирається ставати ліберальною демократичною країною, адже це призвело б до його краху!”

“Якщо Китай матиме прагматичне, обʼєктивне керівництво, не засліплене ідеологією, ймовірність того, що все піде не за песимістичним сценарієм, становить приблизно один до пʼяти. Я не можу сказати, що такої ймовірності взагалі не існує, тому що Китай все ж має неабиякі проблеми: країна потребує змін у політичній системі та діловій сфері, у справі боротьби з корупцією та формування нового світогляду.”

“Америка не раз демонструвала свою здатність до відновлення та відродження. Сильні сторони цієї держави полягають у нешаблонному мисленні, у здатності думати широко, творчо, прагматично; у різноманітності центрів передових знань, що змагаються між собою у сфері розробки та розвитку нових ідей і нових технологій; у суспільстві, що залучає талановитих людей з усього світу та робить їх асиміляцію комфортною; у мові, що демонструє відкритість держави і стала міжнародним засобом спілкування для передових спеціалістів, які займаються питаннями науки, передових технологій, винахідництва, бізнесу, освіти, дипломатії, — усіх, хто сягнув вершин у своїх країнах.'”

“Упродовж наступних 20-30 років Америка залишатиметься єдиною супердержавою у світі. Це наймогутніша у військовому плані та найдинамічніша з економічної точки зору держава. Завдяки своїм інноваціям, виробництву та споживанню Сполучені Штати є двигуном глобального розвитку”

“А панівною американську економіку зробила культура підприємництва… Підприємці й інвестори розглядають ризики та невдачі як природний і необхідний чинник успіху. Коли американці зазнають поразки, вони відновлюють свої сили й починають усе спочатку. Європейцям і японцям треба перейняти цей досвід, щоб покращити ефективність і конкурентоспроможність своїх країн. Проте багато американських методів йдуть урозріз із сутністю більш поміркованих і гуманних культур - довічним працевлаштуванням для робітників у Японії; роллю профспілок у Німеччині, які мають право голосу при прийнятті важливих рішень стосовно діяльності підприємств; підтримкою урядом Франції права профспілок вимагати від бізнесу не скорочувати витрати та виплачувати значні грошові компенсації робітникам, що підпали під скорочення.”

“Американці тому досягли більшого успіху порівняно з європейцями та японцями, що їхній культурі властива нешаблонність мислення. Що більш розвинена нешаблонність мислення, то сприятливішим середовище країни є для креативності та винахідливості окремих людей.!”

“Талановиті люди не поїдуть до Китаю. Талановиті люди поїдуть до Америки, тому що американці розмовляють англійською і приїжджим тут легко облаштуватися. Ця країна радо вітає іммігрантів. А щоб поїхати й оселитися в Китаї, потрібно опанувати китайську мову і звикнути до китайської культури, а це барʼєр, який здолати нелегко.”

“Сполучені Штати - найдостойніша з усіх великих світових держав і, безумовно, найменш жорстка серед тих, хто зараз претендує на цей статус…”

“Якісна система державного управління більш імовірна за парламентської політичної системи, аніж за президентської. Якщо країна має президентську політичну систему, вирішальну роль відіграватиме поява президента на телебаченні. Натомість за парламентської системи премʼєр-міністр, перш ніж обійняти цю посаду, спочатку був членом парламенту, можливо, і міністром. У Великій Британії люди складають свою думку про політика впродовж тривалого часу… і роблять певний висновок: що за людина цей політик, чим він займався, чи щирі його промови…”

“Необхідно виховати покоління, таку собі верхівку суспільства, яке б мало лідерські якості й давало натхнення та поштовх суспільству, щоб воно могло рухатися вперед. Одним словом, потрібно виховати еліту… Всі, хто має потенціал для досягнення успіху, мають його досягти. Це передова частина нашого суспільства, і від них залежать темпи нашого прогресу,”"

“Немає кращого способу ефективно керувати державою, аніж призначити найкращу людину на найбільш складну, відповідальну посаду”

“Що має зробити США задля збереження глобальної першості? У ХХІ столітті розгорнеться боротьба за першість у Тихокеанському регіоні, де й відбуватиметься найстрімкіше зростання та буде зосереджена економічна могутність світу. Якщо Америка не втримає своїх позицій у Тихоокеанському регіоні, вона не зможе залишитися світовим лідером.”

“Завадити Америці втримати свої позиції у Тихоокеанському регіоні може її бюджетний дефіцит. Якщо Сполучені Штати не впораються зі своїм бюджетним дефіцитом і увімкнуть «друкарський станок»… банкіри, хедж-фонди й увесь світ дійдуть висновку, що США не зможуть вирішити проблему дефіциту, і почнуть виводити свої активи - от тоді й настане справжня катастрофа… Саме борг Америки турбує мене найбільше, адже ця проблема вцілить у саме серце глобального лідерства США.”

“Участь США у подіях на Близькому Сході - в Ірані, Іраку, Ізраїлі, у вирішенні нафтових питань має завадити іншим державам, насамперед Китаю, діяти всупереч інтересам Америки у Південно-Східній Азії. Китайці зосереджено шукають енергоресурси і встановлюють потрібні контакти всюди, де тільки можливо.”

“Китай не дозволить міжнародним судам вирішувати територіальні спори у Південно-Китайському морі, тому військова присутність США в Азійсько-Тихоокеанському регіоні буде необхідною, навіть якщо Конвенція ООН з морського права матиме пріоритетну чинність.”

“Світ отримав можливість розвиватися завдяки стабільності, яку забезпечила Америка. Якщо цю стабільність порушити, ми опинимось у зовсім іншій ситуації.”

“США не можуть припинити опікуватися Японією, адже тоді вони втратять важіль впливу і на Китай, і на Японію. Невідомо, чи діє договір про взаємну безпеку між США та Японією, тому наразі надійна розстановка сил у регіоні має вигляд трикутника з Японією та США, з одного боку, та Китаєм — з іншого. І саме такий стан речей є неминучим через потенційне зростання могутності Китаю, що значно перевершує значущість для світу США та Японії разом узятих.”

“Життєво необхідно, щоб молоде покоління китайців, які жили у своїй країні лише за часів миру та зростання й не мали досвіду виживання у безладному, тривожному минлому, було обізнане з помилками, яких Китай припустився через свою зарозумілість та впадання у крайнощі у влас ній ідеології. Молоді треба втлумачити правильні цінності та ставлення, щоб вони увійшли в майбутнє з покірністю і відповідальністю. Автори китайської доктрини про мирний розвиток чітко усвідомлюють, що у Китаю в міру його розбудови зʼявляється почуття відповідальності й зацікавленість у тому, щоб запевнити своїх сусідів і весь світ загалом: це піднесення не є небезпечним, не несе в собі загрози, а, навпаки, стане перевагою для всіх, тому що Китай намагатиметься уникнути руйнацій і конфліктів… Китай розуміє, які проблеми принесе його стрімке зростання решті світу, і прагне співпрацювати з міжнародною спільнотою задля їх мінімізації. Було б добре, якби Китай проаналізував, як можна помʼякшити негативні наслідки свого зростання.”

“Які обмеження накладає культура Індії на довгострокові перспективи її розвитку? Індія — несправжня країна. Індія - це 32 окремих народи, які випадково опинилися поряд, уздовж залізниці, збудованої британцями. Британці прийшли, завоювали, заснували Британську Індію, обʼєднали під своєю короною суміш із 175 князівств і керували ними за допомогою тисячі англійців та кількох десятків тисяч індійців, навчених поводитися подібно англійцям.”

“У чому полягають сильні сторони економіки Індії? Індійський приватний сектор перевершує аналогічний сектор у Китаї… Індійські компанії працюють за міжнародними правилами корпоративного управління, і їхній коефіцієнт рентабельності власного капіталу вищий за аналогічний коефіцієнт китайських компаній. До того ж в Індії працюють прозорі ринки капіталу.! Індія має сильнішу банківську систему та ринки капіталу, ніж Китай. Індія має сильніші державні установи, зокрема, розвинену правову систему, яка забезпечує краще середовище для створення та захисту інтелектуальної власності.! Середній вік населення в Індії становить 26 років, порівняно з 33 роками у Китаї. До того ж в Індії швидший приріст населення, отже, така демографічна ситуація в країні може мати дуже позитивні наслідки для економіки, проте індійському керівництву слід замислитися над наданням кращої освіти своїм людям, бо ця перевага може перетворитися на тягар.”

“Не можна ставити Індію та Китай в один ряд. Це дві різні країни. Але чи позбавляє це Індію ролі гравця? Ні. Індія - гравець, більш вагомий, ніж весь АСЕАН [Асоціація держав Південно-Східної Азії] разом узятий.”

“Демократичний режим і верховенство закону в Індії надають їй довгострокову перевагу над Китаєм, хоча на початкових стадіях Китай переважає”

“Іслам сам по собі не є проблемою. Проблему становить радикальний іслам, або ісламізм. Нафта без ісламізму може бути проблемою, але ісламізм плюс нафта стає вибухонебезпечною сумішшю. Ісламізм плюс нафта плюс зброя масового ураження - це вже загроза… Іран зі своїми ядерними потужностями істотно вплине на геополітичний баланс. Інші країни на Близькому Сході також захочуть володіти ядерною зброєю, збільшуючи тим самим можливість потрапляння до рук терористів матеріалів, необхідних для виготовлення зброї масового ураження.”

“Яку роль у боротьбі з ісламським екстремізмом відіграють помірковані мусульмани? Тільки мусульмани можуть перемогти у цій боротьбі. Помірковані сучасні мусульмани, політичні, релігійні та громадянські лідери зобовʼязані обʼєднатися в боротьбі проти ісламського фундаменталізму. Сильні розвинені країни також можуть допомогти їм у цій боротьбі. Країни НАТО повинні… виступити як єдиний потужний блок. Прихильники модернізації ісламу мають відчути, що США та їхні союзники задля отримання перемоги готові забезпечити їх ресурсами, енергоносіями й надати допомогу. Ніхто не хоче програти у цій боротьбі.” Тільки самі мусульмани — ті, хто дотримується поміркованих, більш сучасних поглядів на життя, можуть подолати фундаменталістів у битві за контроль над мусульманськими душами. Мусульмани повинні опиратися терористичній ідеології, заснованій на спотвореній версії ісламу."

“Поспішай повільно. Нікому не подобається втрачати свою етнічну, культурну, релігійну та навіть мовну ідентичність. Щоб існувати як єдина держава, люди повинні мати щось спільне, якісь спільні характеристики. Якщо ви форсуєте події, очікуйте проблем. Якщо ж ви рухаєтеся мʼяко, але безперервно, логіка подій приведе до інтеграції, не асиміляції. Якби я спробував навʼязати англійську мову жителям Сінгапуру, це могло б викликати повстання. Якби я спробував навʼязати всім китайську мову, це тієї ж миті спричинило би бунт і катастрофу. Але я запропонував батькам обирати як мову навчання для своїх дітей англійську чи їхню рідну мову — в будь-якій послідовності, на власний розсуд. Свобода вибору плюс переваги, повʼязані з ринком, допомогли нам за 30 років вивести англійську на перше місце, а тоді вже йшла рідна мова. Ми перевели один університет, викладання в якому стабільно велося китайською мовою, на англійську мову навчання. Якби така зміна відбулася насильно протягом 5-10 років замість витрачених 30 років і наданого вільного вибору, сталася б катастрофа.”

“Глобальні перспективи у плані інвестицій постійно змінюються. По-перше, технологічний прогрес і глобалізація скоротили витрати на залучення сторонніх ресурсів, відстань перестала бути таким вже й великим барʼєром, відбулися зміни структурного характеру щодо ведення бізнесу на міжнародному рівні… По-друге, технології та інновації стали більш важливими чинниками економічного успіху. В Індексі глобальної конкурентоспроможності за 2000 рік, опублікованому Всесвітнім економічним форумом, особливу увагу було приділено економічній креативності; чітко розмежовано країни, що займаються інноваціями, та країнами, які є просто хорошими споживачами наданої технології, що відображає те значення, якого інвестори надають технічному удосконаленню, а не просто скороченню витрат на заробітну платню. По-третє, стала зростати конкуренція у капіталовкладеннях… Ключем до інновацій і технологій є люди. Нам треба розвивати і заохочувати наші таланти для того, щоб інновації та творчий підхід стали невідʼємною складовою освіти і професійної підготовки. Наша систе ма освіти перебудовується таким чином, щоб підтримувати і розвивати новаторство та творчий підхід дітей, починаючи від дитячих садків і закінчуючи університетами, орієнтуючи їх на подальшу самоосвіту впродовж усього життя.”"

“Верховенство закону в державі є основоположною необхідністю, яка забезпечує стабільність і передбачуваність. Іншим необхідним чинником є узгодженість законів і правил, що регулюють торгівлю та капіталовкладення між країнами-партнерами. Римська і британська імперії можуть бути прикладом того, як сотні років процвітала торгівля завдяки захищеності, яку надавала всеосяжна і єдина система законів.”

“У наш час, коли знання англійської мови більше не вважається всього лише конкурентною перевагою, батьки у багатьох країнах світу намагаються навчати цієї мови своїх дітей. Це основна навичка, яку діти мають опанувати у XXI столітті… Якщо людина хоче домогтися успіху, вона мусить вчити англійську, адже це мова бізнесу, науки, дипломатії і наукової спільноти.”

“Які найбільші проблеми можуть виникнути у світі в наступному десятилітті? Перша проблема полягає у єврозоні. Якщо боргова криза у Греції не буде належним чином врегульована, це вплине на Португалію, Іспанію та Італію. Тоді виникне ланцюгова реакція, яка завдасть шкоди економіці не лише країн Євроти, а й США та Китаю. Друга проблема, що триває вже багато років, — це проблема Північної Кореї. До влади прийшов молодий хлопець на імʼя Кім Чен Ин і намагається показати світу, що він такий само сміливий і відважний, як його попередники. Третьою проблемою є стагнація Японії, що опосередковано впливає на весь Азійсько-Тихоокеанський регіон. Старіння японського населення заважає злету економіки країни. Японія не рада мігрантам, оскільки хоче зберегти чистокровність свого населення. Четверта проблема - можливість конфлікту на Близькому Сході через створення Іраном бомби, що катастрофічно вплинуло б на ринки. Ядерна програма Ірану - виклик, з яким світ, найпевніше, впорається дуже невміло. Китай і Росія навряд чи схвалять санкції ООН, а якщо Іран зрозуміє, що погрози застосування санкцій - лише погрози, це лише заохотить країну до подальшого створення бомб. У якийсь момент Ізраїль задумається, чи не спробувати йому знищити іранські підземні сховища, заручившись підтримкою США чи без неї. Якщо Іран матиме бомбу, саудити куплять бомбу в Пакистану, египтяни куплять бомбу ще у когось, і тоді ми отримаємо ядерний Близький Схід. За таких обставин ядерний вибух у цьому регіоні буде лише справою часу!”

“Які уроки ви винесли зі світової фінансової кризи? Світова фінансова криза була викликана перегинами ліберальної системи регулювання і вірою в те, що абсолютно вільний ринок дасть змогу впроваджувати численні інновації та інвестувати у найприбутковіші підприємства. Як тільки голова Федерального резерву США вирішив, що немає потреби регулювати деривативи та цінні папери і контролювати їх, гніт вибухового пристрою було підпалено. Коли ви приймаєте рішення змішати хороші та сумнівні цінні папери в одну купу і пустити їх на власний страх і ризик по всій Європі та інших частинах світу, ви започатковуєте щось на кшталт фінансової піраміди, яка рано чи пізно розвалиться… Людина, зайнята у сфері фінансів, має на меті домогтися найбільшої вигоди особисто для себе, тому просто засуджувати банкірів і тих, хто отримує прибуток, немає сенсу. Ви дозволили існувати таким правилам, тому вони працюють у рамках цих правил.”

“Принцип взаємозалежності всіх країн і народів світу є єдиним прийнятним способом підтримки миру в усьому світі.”

“Мистецтво управління державою полягає у використанні обмежених ресурсів країни на максимально можливу потужність.?”

“Воля, згуртованість, витривалість, дисциплінованість її народу та якості її керівників — ось що забезпечує країні почесне місце в історії.”

“Бувають часи, коли уряд зобовʼязаний приймати абсолютно непопулярні рішення. Однак результати цих рішень мають стати відчутними ще до кінця вашого строку, щоб народ зрозумів, що зроблені вами кроки були необхідними, і проголосував за вас знову. Я дотримувався саме цих принципів. Якщо ви хочете завжди залишатися популярним, з вас вийде поганий керівник.”

“Щоб бути успішним, суспільству необхідно підтримувати баланс між плеканням найкращого і заохоченням посереднього до вдосконалення. У суспільстві мають бути і співробітництво, і конкуренція.”

“Необхідно постійно втримувати рівновагу між суспільством успішним, в якому присутня конкуренція між його членами, і згуртованим, де виявляється співчуття одне до одного. Кожне суспільство має самостійно віднайти точку ідеальної рівноваги для себе. Золота середина лежить між двома крайнощами - запеклою конкуренцією і надмірною рівністю. Точка рівноваги змінюватиметься з часом та з переоцінкою цінностей.”

“Я навчився майстерності управління, домінування над людьми у британців, а використанню влади — у японців. Вторгнення японців у Сінгапур стало найбільшим уроком політичного виховання в моєму житті, адже впродовж трьох із половиною років я спостерігав за тим, яке значення має сила і як сила, політика й уряд діють разом. Я також спостерігав за реакцією людей, що стали заручниками цієї ситуації, і тим, як вони намагалися вижити. Ще вчора британці були непохитними, повними господарями; а вже сьогодні володарями стали японці”

“Людина чогось варта лише тоді, коли вона має силу та сміливість обстоювати свої переконання заради свого народу, своєї країни, незалежно від того, які наслідки це може мати для неї.”

“Існує три основних чинники, необхідних для успішного розвитку будь-якого суспільства. Перший - рішуче керівництво… другий - ефективне управління, третій - дисципліна в суспільстві.”

Швидкочитання (promo)