Нотатки з книги:
“Перше, що вражало мене, начальника Генерального штабу Сергія Шапталу і начальника Головного оперативного управління Віктора Кучеренка, — це неготовність наявної системи управління ЗСУ до управління операціями і всією збройною боротьбою у разі ведення бойових дій на кількох оперативних напрямках. Найсумніше, що і я особисто доклав свою руку й розум до створення такої системи, що була виправдана й ефективна хіба лиш для дій на одному, щонайбільше — на двох напрямках або проведення операцій за межами нашої держави. Ряд організованих восени і пізніше навчань лише підтверджував нашу підозру: Командування обʼєднаних сил буде неспроможне управляти операціями. Цю підозру довели й підтвердили події перших днів війни. Та це була технічна проблема, розвʼязок якої було своєчасно знайдено та здійснено.”
“Становище було майже критичне. Під загрозою було проведення й самої операції на Півдні, бо знайшлися гарячі голови і в Міністерстві оборони України, які прямо підштовхували Верховного Головнокомандувача, Президента України Володимира Зеленського до рішення про перекидання боєздатних частин на Схід. Та й сам Верховний Головнокомандувач хотів швидких перемог. І все це лежало на моїх плечах, яким уже було за пʼятдесят.”
“Коли чоловіка, який тепер сидів переді мною і тримав стоси доку-ментів, призначили на посаду, мій стан був напружений не тільки тому, що ситуація на фронті не дозволяла й на хвилину розслабитися. Важко було й тому, що мої особисті стосунки з керівництвом країни загострювалися з кожним днем. Якраз його призначення без врахування моєї думки і моя та Генерального штабу, мʼяко кажучи, опозиція до нашого керівництва нічого доброго не віщували. Попереднім місцем його служби був спецпідрозділ Головного управління розвідки Міністерства оборони України, яке на той час внаслідок дій декого навряд чи перебувало на боці ЗСУ. Це теж створювало сумніви: чи зможе цей чоловік організувати роботу такого складного й великого організму і — найголовніше — чи не є його призначення передвісником того, що ця структура може скоро бути знищена або перепідпорядкована ГУР МО. Такі сумніви терзали і мене, й начальника Генерального штабу. Але був у цьому й позитив. Адже на той час ми фактично втрачали цю структуру.”
“колосальна кількість паперової роботи. Показуха! Підтримка в належному стані навчально-матеріальної бази — знову показуха, показуха і ще раз показуха.”
“був не просто прекрасна людина — він був зразок порядності й інтелігентності. Офіцер, який ніколи б не став командиром полку чи дивізії. Такий собі підпоручик Ромашов. Офіцер, що знає абсолютно все про службу, прекрасно ерудований, але не надто жорстокий і черствий, щоб досягти значного карʼєрного успіху. Такі не прагнуть будь-якою ціною просунутися по службовій драбині, проте вони - прекрасні батьки, залюблені чоловіки, душа кожної компанії, улюбленці добрих і щирих людей. Такий був і він.”
“Навчання й освіта відіграють колосальну роль в житті людини.”
“— Здобуття знань не було для мене самоціллю. Їхні погляди стали здивовані й зацікавлені.— Освіта й навчання для мене — це релігія!”
“Та найважче в той час, хоч як дивно, було залишитися людиною. Це було важливо: залишитися тим, ким ти був до того, як опинився на вершині відповідальності.”
“Є такі, що скажуть: війна змінила нас назавжди. Ні, відповім я, вона прийшла перевірити, хто зміг залишитися людиною. Одні залишаються навіть в нелюдських умовах, часто поміж життям і смертю. А другі завжди можуть знайти собі виправдання —це нас війна так змінила.”
“Юність. Чи не найважливіший етап у житті кожного. Саме тоді мрії найяскравіші і часто стають метою, а мета - планами.”
“Я занурився у читання. Історія мене захопила й поглинула. Тоді я й зрозумів — з книжками житиму завжди!.. А ще знаю, що всього навчать лише книжки. Бо лише вони відкриють невідоме і покажуть, як мислити. Книжка навчить кожного бути людиною, навчить полюбити інших. Це важливо! Я гадаю, що ті, хто навчився любити життя, людей, має право навчати.”
“освіта і підготовка військового керівника повинні триматися на трьох китах. Перший —ідеологічна підготовка, яка має ґрунтуватися на історії нашого народу й історії його боротьби. Другий — підготовка і розвиток якостей лідера, які мають враховувати національні особливості й менталітет, релігію й звичаї, розвиток власних можливостей… І, нарешті, трете — спеціальна академічна, енциклопедична підготовка, де знання основ озброєння, стратегії, тактики, спеціальних понять і термінів є фундаментом для ухвалення правильних рішень.”
“Війна — наука. Вона має свої закони і правила, і їх конче потрібно знати й вивчати.”
“пошук нових форм застосування новітніх технологій. Саме винайдення нових способів застосування логічно мало б призвести до змін у структурі підрозділів, частин та Збройних сил в цілому. Саме такий рух є науковим і обґрунтованим. Розвиток технологій впливає на форми їх застосування, і лише нові форми застосування впливають на структуру армій, що воюють. Ця тенденція невідворотна, і вона зберігатиметься.”
“цілком погоджуюсь, що російсько-українська війна ще не є війною майбутнього. Вона є лише війною перехідного періоду.”
“Війна — це ресурси і час.”
“тиранам війна буде потрібна постійно для внутрішнього користування як інструмент утримання влади.”
“«Дотримання вчорашніх правил війни не приведе до успіхів сьогодні або завтра. Саме усвідомлення цього може врятувати багато життів. Ми мусимо почати боротися з наслідками нових правил війни». Цю цитату я взяв з книжки американського генерала у відставці Стенлі Мак-Крістала. Далі за цією цитатою є ще й такі слова: «Інакше всі ми залишимося далеко позаду». Але я буду категоричнішим: інакше всі ми загинемо.”
Платформа продуктивності (промо)
No comments:
Post a Comment