“Ця книжка — з одного боку, синтез досвіду практика, який, маючи справу з невизначеністю, постійно намагається не дати випадковості обдурити себе й контролювати емоції, повʼязані з імовірнісними результатами, а з іншого — чуттєвої людини, закоханої в літературу, яка бажає бути обдуреною нісеніт-ницею, якщо вона філігранна, витончена, оригінальна й подана зі смаком. Я не захищений від обману випадковістю, але можу обмежити його певним естетичним задоволенням.”
“Через пʼять століть глибоко інтроспективний і невпевнений Монтень виявився еталонним зразком сучасного мислителя.”
“Імовірність — це не так обчислення шансів під час кидання гральних кісток, як визнання непевності в наших знаннях і розробка методів роботи з нашим неуцтвом. За межами підручників і казино ймовірність майже ніколи не зʼявляється як математична проблема чи головоломка. Мати-природа не турбується про кількість лунок на столі для гри в рулетку, та й завдання вона формулює не у стилі підручників (у реальному світі частіше доводиться шукати власне проблему, а не рішення). В основі ймовірнісного мислення, притаманного цій книжці, лежить міркування - якби здійснилися альтернативні можливості, світ був би іншим.”
“Більшість журналістів ставиться до всього не надто серйозно — зрештою, їхня діяльність зосереджена на видовищах, а не пошуку істини, особливо це стосується радіо й телебачення.”
“Понад сто тисяч читачів переконали мене, що книжки пишуться не для літературних редакторів.”
“Це книжка про замасковане везіння, яке часто плутають із чимось іншим (наприклад, зі здібностями), і загалом про замасковану випадковість, яку часто приймають за невипадковість (тобто детермінізм). Найкраще це демонструє поняття удачливий дурень, коли йдеться про людину, яка отримує вигоду від непропорційної частки удачі, але приписує свій успіх чомусь іншому, зазвичай якійсь певній причині. Така плутанина трапляється в найнесподіваніших місцях, навіть у науці, хоч і не так акцентовано й очевидно, як у світі бізнесу.”
“Солон інтуїтивно осягнув проблему, що не дає вченим спокою протягом останніх трьох століть. Вона називається «проблемою індукції». У цій книжці я називаю її Чорний лебідь, або рідкісна подія. Солон навіть зрозумів суміжну проблему, яку я іменую перекосом: неважливо, як часто приходить успіх, якщо невдача важить надто багато.”
“… з одним патроном у шестизарядному барабані й спустили ку-рок. Кожен результат можна вважати окремою історією із шести можливих варіантів з однаковою імовірністю. Пʼять з них привели б до збагачення, а один — до некролога з бентежною (але оригінальною) причиною смерті. Проблема в тому, що в реальності можна бачити тільки один варіант історії: переможець із 10 мільйонами доларів викличе захват і похвали деяких недоумкуватих журналістів (тих самих, які беззастережно захоплюються мільярдерами зі списку Forbes 500). Як і майже всі топ-менеджери компа-ній, з якими я стикався за вісімнадцятирічну карʼєру на Волл-стрит (думаю, вони лише фіксують результати, отримані випадковим чином), громадськість бачить лише зовнішні ознаки достатку без найменшого натяку на розуміння причинового фактора (ми називаємо його генератором). Подумайте про можливість того, що переможець у російській рулетці стане прикладом для наслідування серед членів своєї сімʼї, друзів і сусідів.”
“Математика — це не просто «гра із цифрами», а спосіб мислення. Ми побачимо, що ймовірність має якісний характер.”
“Реальність значно гірша від російської рулетки. По-перше, вона посилає фатальну кулю набагато рідше, наче в револьвера сотні або навіть тисячі гнізд замість шести. Після кількох десятків спроб забуваєш про існування кулі, почуття удаваної безпеки присипляє страх. У моїй книжці ця тема означається проблемою Чорного лебедя і розглядається в розділі 7, бо вона повʼязана з проблемою індукції, яка позбавляє сну окремих мислителів. Вона стосується також проблеми применшення історії, коли гравці, інвестори й особи, які ухвалюють рішення, почуваються так, наче те, що відбувається з іншими, не трапиться з ними.”
“Герої є героями тому, що поводяться героїчно, а не тому, що перемагають або програють.”
“Відомо, що наш мозок схильний поверхово сприймати інформацію, коли це стосується ризику і ймовірності, а сприйняття багато в чому залежить від спричинюваних емоцій чи звичних асоціацій. На додаток до вже згаданих проблем сприйняття ризику є ще один разючий науковий факт - за виявлення й уникнення небезпеки відповідає не «думаюча», а переважно «емоційна» частина мозку”
“Більшість прикладів у книжці змодельовано за допомогою генератора Монте-Карло, описаного в цьому розділі. Це радше спосіб мислення, ніж метод розрахунків. Та й узагалі математика — це швидше інструмент для розмірковувань, ніж обчислень.”
“Насправді в мене є два способи вчитися в історії: з минуло-го, вивчаючи спадщину предків, і з майбутнього — завдяки моїй іграшці під назвою «Монте-Карло».”
“Я повторюватиму до хрипоти: помилка — це не те, що визначається постфактум; помилку слід розглядати тільки у світлі наявної на час укладання угоди інформації.”
“Усім керує довгострокова ймовірність.”
“Якщо подія досить важлива, вона знайде дорогу до моїх вух.”
“Та сама методологія може пояснити, чому новини (великий масштаб) сповнені шуму, а історія (малий масштаб) суттєво очищена від нього (хоча обтяжена проблемою інтерпретації). Звідси можна зрозуміти, чому я майже не читаю газет (крім некрологів), чому ніколи не займаюся балаканиною про ринки,”
“Пропоную прочитати потішну книжку Алана Сокала «Модні дурощі» (Fashionable Nonsense)”
“книжка «Егоїстичний ген» (The Selfish Gene)*”
“За попередні роки сумарно чоловік заробив для банку приблизно 80 мільйонів доларів. Тільки за одне літо він втратив 300 мільйонів. Що ж сталося?”
“Заяви про те, що в інших трейдерів теж труднощі, є самоінкримінацією. Мозок справжнього трейдера має скеровувати його саме на те, чого інші не роблять.”
“Тобто еволюція означає пристосованість до одного часового ряду, а не до середнього з усіх можливих умов середовища.”
“Скрізь, де проявляється асиметрія, середній термін життя не має нічого спільного з медіанним.”
“Терміни бичачий або ведмежий використовують ті, хто не стикається на практиці з невизначеністю, — наприклад, телекоментатори чи ті, хто не працює з ризиками. На жаль, інвестори й компанії отримують дохід не у відсотках імовірності, а в доларах. Тому важлива не ймовірність події, а результат під час її реалізації — саме над цим слід роздумувати.”
“рідкісні події не оцінюються справедливо, і що вони рідкісніші, то дужче недооцінені.”
“те, що раніше ніколи не відбувалося в певній сфері, якраз має схильність статися.”
“Я навчився також триматися якомога далі від людей зі змагальною натурою, оскільки вони схильні спрощувати світ і зводити його до категорій на зразок «скільки статей опублікували за рік» або «яке місце посідають у рейтингу». Є щось нефілософське в інвестуванні своєї гордості й его у думки «мій будинок/бібліотека/автомобіль більші, ніж в інших з моєї категорії» — явна дурість заявляти про свою першість, коли сидиш на бомбі з годинниковим механізмом.”
“Поппер вважав, що є тільки два типи теорій: 1) ті, про які відомо, що вони помилкові, оскільки їх було належно перевірено й відкинуто (він називає їх спростованими); 2) ті, помилковість яких ще не відома, - вони поки не спростовані, але ризикують стати такими.”
“Результати, отримані внаслідок поганого знання імовірності, можуть виявитися ще гіршими, ніж отримані за її повного незнання.”
“Проблема в тому, що деякі люди ніколи не почуваються вдоволеними достатком (коли перетнуть певний рівень), і ця тема стала обʼєктом спеціальних обговорень природи щастя.”
“коротке резюме: я продемонстрував нашу схильність помилково сприймати один реалізований варіант історії з безлічі можливих за репрезентативний, забуваючи про існування інших. Інакше кажучи, помилка виживання полягає в тому, що найвищий реалізований результат буде найпомітнішим. Чому? Тому що невдахи не висуваються.”
“списуючи зростання на добре відомий «ефект січня» (історично в цьому місяці ціни на акції ростуть).”
“Філософи-статистики називають це проблемою еталонного випадку, пояснюючи, що справжня випадковість досяжна тільки в теорії, а не на практиці.”
“Хто спричинив найбільший вплив на економічну думку за останні два століття? Ні, це не Джон Мейнард Кейнс, не Альфред Маршалл, не Пол Самуельсон і, звичайно ж, не Мілтон Фрідман. Правильна відповідь — два неекономісти, Деніел Канеман і Амос Тверскі, ізраїльські вчені, що вивчали недосліджені терени, де людські істоти не наділені раціональним імовірнісним мисленням і оптимальною поведінкою в умовах невизначеності.”
“Це цікаві книжки нейробіологів Антоніо Дамасіо «Помилка Декарта» (Decarte’s Error) і Джозефа Леду «Емоційний мозок» (Emotional Brain).”
“Перший урок, який я отримав із цієї історії, — навіть не намагатися бути Одіссеєм. Він міфологічний персонаж, а я — ні.”
“Памʼятаєте, що найбільше я пишаюся одним своїм досягненням - відмовою від телебачення и новин?”
“кава — моя єдина залежність.”
“За своєю природою нам не притаманно оцінювати речі незалежно одна від одної. Коли бачиш дві події — А і Б, важко не припустити, що А викликає Б, Б — А чи обидві — одна одну. Ми схильні негайно встановлювати причиново-наслідковий звʼязок.”
“немає нічого негожого й недостойного в емоціях — ми створені, щоб їх відчувати. Соромно не йти героїчним або як мінімум гідним шляхом. Ось що значить стоїцизм насправді”
“стоік — людина, у котрій поєднуються такі якості, як мудрість, чесність і мужність.”
“Єдиний аспект, який пані Фортуна не може контролювати, — це ваша поведінка.”
“Повторюваність є ключем до розкриття здібностей завдяки ергодичності (див. розділ 8) — виявленню довгострокових властивостей, коли вони існують.”
“Акціонери несуть ризики, а керівники отримують преміальні.”
“Мені знадобився час, аби зрозуміти: ми не створені для розкладів. Усвідомлення цього зʼявилося тоді, коли я відчув різницю між написанням статті й книжки. Книжки писати приємно, статті — болісно. Мені здається, що письменництво — чудова розвага, якщо немає зовнішнього тиску.”
“Нелінійна динаміка. Вступ до нелінійної динаміки у фінансах див. Brock i De Lima (1995), Brock, Hsieh i LeBaron (1991). Див. також недавню і, поза всяким сумнівом, найповнішу монографію Sornette (2003).”
“Книжки про будову мозку. Ієрархію структур — рептильна, лімбічна, неокортекс — див. y Ratey (2001), Ramachandran i Blakeslee (1998), Carter (1999), Carter (2002), Conlan (1999), Lewis, Amini Ta Lannon (2000) i Goleman (1995).”
“Чутливість до втрат. Зауважте, що втрати важливіші за виграші, але чутливість до них швидко втрачається (втрата 10 тисяч доларів краща від десяти втрат по тисячі доларів). Виграші значать менше втрат, а великі виграші — навіть ще менше (десять виграшів по тисячі доларів краще одного виграшу на то тисяч).”
“Мислителі й філософи ймовірності. Визначний «Трактат про ймовірність» Джона Мейнарда Кейнса (Keynes, 1989, 1920) залишається, мабуть, найглибшою книжкою, коли-небудь написаною на цю тему.”
4 кращих книг про швидкочитання (промо)
No comments:
Post a Comment