5 ігор для мозку щоб читати втричі швидше (промо-лінк)Кращі нотатки з книги:
"ряд німецьких учених, зокрема Готліб Байєр, Герхард Міллер та Август-Людвиг Шльоцер, які у 18 ст. служили в Росії, розвинули так звану норманську теорію. В ній доводилося, що Київську Русь заснували варяги - германо-скандинавська народність, відома на Заході як вікінги, або нормани. Підкреслювання важливості германських впливів та натяги на нездатність слов'ян створити власну державу викликали обурення славетного російського вченого 18 ст. Михайла Ломоносова, який написав гнівну відповідь німцям, доводячи першочергову роль слов'ян у створенні Київської Русі. Твердження Ломоносова дістали назву антинорманської концепції та поклали початок суперечкам, які тривають і досьогодні... Антинорманських поглядів уперто трималися такі два провідних українських учених, як Михайло Грушевський та Микола Костомаров... дані археологічних розкопок не підтверджують широкомасштабної присутності варягів у Київській Русі. Виходячи з цього вони робили висновок, що Київську Русь заснували східні слов'яни."
"Слово "Україна" вперше з'являється в літописах у 1187 р. і спочатку вживається як географічне позначення Київського порубіжжя"
"Свідченням княжої турботи про церкву стало те, що у 1051 р. він (Ярослав) уперше призначив митрополита київським русина Іларіона"
"На додаток до зростаючих соціальних суперечок, у 1068 р. кияни, незадоволені правлінням Ізяслава, вигнали його, посадивши натомість його племінника Всеслава... Події 1068 р. стали віходю в історії, ознаменувавши собою першу документально засвідчену "революцію" на українській землі"
"Український історик Стефан Томашківський підрахував, що між 1146 і 1246 рр. 24 князі 47 разів правили в Києві. З них один сім разів займав престол, п'ять князів правили по три рази кожен, а вісім - по два рази. Характерно, що 35 князювань тривали менше року кожне."
"на початку грудня 1240 р. Київ упав під ударами монголо-татар"
"Серед майже 90 великих селищ і міст найбільшим був, поза всяким сумнівом, Київ. До монголо-татарської навали чисельність його мешканців становила близько 35-40 тис. (Лондон досгя таких цияр лише через 100 років). Для порівняння, такі важливі центри як Чернігів та Переяслав, Володимир-Волинський, Львів і Галич, налічували не більше 4-5 тис. жителів кожен." (Ось чому така велика конкуренція і боротьба була за Київ, - його населення було в 10 разів більше ніж найближчі його конкуренти)
"За твердженням Грушевського, який аж ніяк не поділяв норманської теорії, українці є прямими нащадками полян - племені, які відіграло провідну роль у розвитку Києва. Власне, тому саме цей їхній досвід і займає найважливіше місце в історії України. Грушевський вважає, що приписувати Київській добі центральне місце в російському минулому - значило б не тільки применшувати унікальні поляно-українські здобутки, але й обтяжувати російську історію штучними, якщо не перебільшеним, додатком, що стояв би на заваді пошуків її справжнього коріння. Якщо ж все-таки вважати державу засобом збереження київської спадщини, доводить далі Грушевський, то куди більшу частину цієї спадщини зберегли Галицьков-Волинське князівство (Руське Короліство), а пізніше Велике князівство Литовське (повна назва - Велике князівство Литвоське та Руське) з його сильними українськими та білоруськими елементами, ніж це могли зробити розташувані далеко на північному сході Ростовське, Суздальське, Володимирське, Тверське та Московське князівства. Яке ж тоді, на думку Грушевського, відношення російської історії до Київської доби? Подібно до того як Галлія - колись провінція Риму, а нані сучасна Франція - запозичила з Риму багато елементів його суспільно-економічного устрою, законодавства та культури, щось подібне вчинила Москва стосовно Києва. Але Москва не була продовдженням чи якимось другим етапом історичного процесу, започаткованого у Києві. При наявності рис, які Москва запозичила у Києва, її коріння, вважає Грушевський, виростало з географічних, політичних та етнічних умов, притаманних Північному Сходові."
"видатний український історик - Томашківський - назвав Галицько-Волинське князівство першою безперечно українською державою, оскільки у 13 ст. в апогеї своєї могутності, ці об'єднанні князівства охоплювали 90% населення, котре проживало в межах нинішніх кордонів України."
"у 1253 р. в Дорогочині на Бузі посланець папи коронував Данила як Короля."
"Ще переконливіше свідчить про його (Юрія) авторитет подія, що сталася у 1303 р. Невдоволений рішенням митрополита київського перенести свою резиденцію до Володимира на північному сході, Юрій отримує згоду Константинополя на заснування в Галичині окремої митрополії"
"Протягмо ста років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою української державності... Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців, чи русинів, як їх тепер називали, почуття культурної та політичної ідентичності."
"У 1363 р. литовці рушили на Поділля, завдавши нищівної поразки Золотій Орді. В той час, підпорядкувавши велику частину Білорусії та України (приблизно половину земель Київської Русі), Велике князівство Литовське стало найбільшим в Європі... Під час просування Альгердаса вглиб України населення часто вітало його війська, що переважно складалися з український підданих або союзників. Якщо й спалахували бої, то, як правило, із Золотою Ордою... Руська (українська, білоруська) мова переважної більшості населення кнаязівства стала офіційною мовою уряду."
"Литовські правителі настільки пристосувалисья до місцевих звичаїв Білорусі та України, що за якісь одне чи два покоління за виглядом, мовою та поведінкою вже нагадували своїх попередників - Рюриковичів. Вони розглядали свої завоювання, власне, як місію "збирання земель Русі" й користувалися цим приводом задовго до того, як його запозичила Москва - міцніючий суперник литовців у змаганнях за київську спадщину. Саме тому Грушевський доводив, що Велике князівство Литовське зберегло традиції Київської Русі більшою мірою, ніж Московія. Інші українські історики навіть твердили, що по суті воно стало відновленою руською державою, а не чужоземними формування, що поглинуло Україну."
"У 1385 р. королевою Польщі стала дочка Людовіка Угорського Ядвіга, яка через два роки приєднала Галичину до володінь Польської корони"
"У 1375 р. у Львові було засновано католицьке архієпископство."
"1 липня 1569 р. була укладена Люблінська унія. В наслідок підписання унії утворилася Річ Посполита, що мала єдиного виборного короля, сейм, гроші, податки та єдину зовнішню політику. Але Велике князівство певною мірою зберігало автономію, зокрема місцеве врядування, військо, скарбницю та систему судочинства. Та тепер до Польської корони відходили всі українські землі, що раніше належали литовцям."
"у 1356 р. Магдебурзьке право отримав Львів, у 1374 - Кам'янець-Подільский, у 1432 - Луцьк і в 1497 - Київ, позбувшись таким чином вртручань із боку королів чи княжих урядників."
"Важко переоцінити значення Литовського статуту в історії права на Україні. Крім узаконення важливих соціально-економічних змін на Україні в 15-16 ст., він також створив основу для правової системи, що розвинулася згодом, за добми Козаччини. Навіть у 19 ст. у деяких частинах Східної України закони по суті спиралися на цей статут... усвідомлення цього пов'язувало українців із західною політичною й правовою думкою. Інший продукт Київської Русі - Московія, навпаки, в результаті століть монголо-татарського панування не мала можливостей познайомитись з принципами західної законності."
"На початку 15 ст. найбільшим містом на Україні був Львів, що налічував близько 10 тис. мешканців (Київ, що лежав беззахисним перед наскоками татар і через який уже не проходили важливі торгові шляхи, населяли всього 3 тис. чоловік). Численне населення Львова, об'єднане у 14 цехів, займалося 36 різними ремеслами."
"Завоювання турками Константинополя у 1453 р. поглибило інтелектуальний та культурний застій і позбавило православну церкву найбілш передового й надихаючого взірця."
"У 1568 р. Григорій Ходкевич надав притулок у своєму маєтку в Заблудові, що в Білорусі, Івану Федорову - друкарю, якого вигнали з Москви за спроби використати свою "блюзнірську" нову техніку книгодрукарства"
"Найбільшим загальновизнаним покровителем православної церкви був "некоронований король України" - князь Костянтин Острозький, один із найбагатших і наймогутніших магнатів Речі Посполитої... У 1578 р. не шкодуючи коштів, Костянтин Острозький засновує у своєму маєтку на Волині друкарню, якою керував Іван Федоров. У 1581 р. з'являється найславетніша її публікація - ретельно відредагована Острозька Біблія. Це була перша повня Біблія, друкована слов'янською мовою. Князь Острозький також заснував школи в Турові, Володимирі, а близько 1580 р. відркив так звану Острозьку академію. За програмою навчання академія стояла нарівні з найкращими єзуїтськими колегіями."
"Коли до Львова приїхва Іван Федоров, братство допомогло йому заснувати друкарню. У 1574 р. з'являється його перша книжка "Апостол". Це була видатна подія, що ознаменувала початок книгодрукарства на Україні."
"Вже у 1595 р. австрійські Габсбурги, що ворогували з турками, послали на Січ свого посла Еріха фон Лясоту для укладання угоди про спільний виступ проти турецьких військ у Молдавії. Встановивши контакти із запорожцями й папа римський. Січ діяла так, наче вона була суверенною державою, вступаючи у війни й підтримуючи власні зовнішні стосунки."
"найвизначнішим козацьким гетьманом до Богдана Хмельницького був Петро Сагайдачний (навчався в Острозькій академії)"
"у 1620 р. Сагайдачний разом зі всім Запорозьким Кошем вступив до Київського братства. Цей крок мам продемонструвати, що відтак запорожці стають на підтримку релігійних і культурних потреб України. Того ж року Сагайдачний із православними священниками запрошує до Києва єрусалимського патріарха Феофана для висвячення нових православних ієрархів."
"в 1608 р. помер князь Костянтин Острозький"
"В 1627 р. у 31-річному віці, Петро Могила стає архімандритом Києво-Печерської лаври, а через п'ять років (в 1632 р.) - митрополитом київським"
"Об'єднавши засновану ним у Києво-Печерській лаврі школу зі школою Київського братства, Петро Могила заклав підвалини так званої Могилянської колегії, яка згодом стала одним із найважливіших учбових закладів слов'янського світу."
"18 серпня 1649 р. було підписано Зборівський мир"
"В останні дні 1653 р. московське посольство на чолі з боярином Василемо Бутурліним зустрілось з гетьманом, його полковниками та генеральним штабом Війська Запорозького в Переяславі, біля Києва. 18 січня 1654 р. Хмельницький скликав раду козацької верхівки, на якій було ухвалено рішення про перехід України під зверхність царя... Такі історики, як росіянин Венедикт Мякотін та українець Михайло Грушевський, вважали, що Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу (українців), не втручаючись в її внутрішні справи; українці ж зобов'язувалися сплачувати цареві податки, надавати військову допомогу. Інший український історик - Вячеслав Липинський - пропонує думку, що угода 1654 р. була не чим іншим, як лише тимчасовим військовим союзом між Московією та Україною... для всіх радянських учених підтримка партійної інтерпретації угоди лишалася обов'язковою."
"Україну окупувало величезне, майже 150-тисячне московське військо під командуванням князя Олексія Трубецького... 29 червня 1658 р. під Конотопом царське військо зазнало однієї з найстрашніших у своїй історії поразок... Проте гетьман (І. Виговський) не мзіг скористатися своєю блискучою перемогою. На Україні продовжували перебувати московські залоги; напад запорожців на Крим змусив союзників Виговського - татар - повернутися додому; на Полтавщині знову спалахнули заворушення... У жовтні 1659 р. не маючи змоги продовжувати війну з Московією, Виговський відмовляється від гетьманства й тікає до Польщі."
"У 1660 р. між Москвою та Польщею знову вибухнула війна за владу над Україною."
"в січні 1667 р. поляки та росіяни підписали Андрусівський мир... По суті, за цим миром Козацька Україна ділилася навпіл: поляки визнавали суверенітет царя над Лівобережжям, а московити давали згоду на повернення поляків у Правобережжя."
"У 1668 р. Дорошенко досягає вершини влади, коли підпорядковує як Право-, так і Лівобережжя та проголошує себе гетьманом усієї України."
"в 1681 р. Москва підписала з турками Бахчисарайський мир, за яким визнавалися володіння сторін на Україні. Через п'ять років аналогічну угоду Москва підписала й з Польщею. На 1686 р. вся Україна виявилася розділеною між сусідніми державами."
"Галичина і Волинь, що формально називались Руським та Белзьким воєводствами"
"у 1655 р. араб-християнин Павел Алеппський, мандруючи Україною по дорозі до Москви: "Навіть селяни в Україні вміли читати й писати...""
"До причин невдач українців у той період належить: 1) внутрішні протиріччя між елітарними й егалітарними тенденціями розвитку козацького суспільства 2) інтенсивний зовнішній тиск на ще не сформоване козацьке суспільство з боку Московії, Польщі й Туреччини - трьох наймогутніших держав Східної Європи 3) відсутність у козаків виразно окреслених політичних цілей, а також відповідних інститутів ефективного управління всіма верствами українскього суспільства."
"За Мазепиного гетьманування Києво-Могилянська академія змогла завдяки його підтримці спорудити нові корпуси і збільшити до 2 тис. кількість студентів."
"Невдоволення, що врешті штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя, було пов'язане з питанням захисту України. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. (Цар відмовив). Це було для гетьмана останньою краплею. Петро I порушив зобов’язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов’язаним зберігати вірність цареві” (Петро I зрадив Мазепу, а не навпаки)
“Із смертю Полуботка Малоросійська колегія дістала свободу дій у Гетьманщині. В 1722 р. Вона впроваджує пряме оподаткування, що стало для українців справжнім лихом. (У 1724 підвищення податків на 600%)"
4 кращих книг про швидкочитання (промо-лінк)
View all my reviews
No comments:
Post a Comment