Readlax: Тренування та вправи для мозку (промо-лінк)Цитати та Нотатки з книги:
"Галицько-Волинська держава постала 1199 року, коли волинський князь Роман Мстиславович посів Галицький престол і, таким чином, об'єднав два удільних князівства Русі та утворив нове державне об'єднання - Велике Галицько-Волинське князівство. До 1199 року Волинь і Галичина існували окремо."
"... скорочений процес "великого переписування" Московією своєї історії:
1. Винищення чи вивезення до Москви усіх пам'яток національних менших упродовж 1701-1796 років. Особливо це стосувалося українських писемних джерел.
2. Фальшування Петром I у 1713-1716 роках "Повісті временних літ" за допомогою так званого Кенігсберзького літопису. У цьому шахрайстві, точно відомо, брав участь В.М. Татищев.
3. Створення Катериною II своїм указом від 4 грудня 1783 року комісії "под начальством и наблюдением графа А.П. Шувалова несколько, именно 10 человек, которые совокупными трудами составили бы полезные записки о древней истории? преимущественно же касающиеся Росии? делая краткие выписки из древних русских летописей и иноземных писателей по известному довольно своеобразному плану...""
"Київ у 1240 році належав до Великого Галицько-Волинського князівства і під час штурму його захищва тисяцький кназя Данило - Дмитро."
"За моїми підрахунками у Літописі Руському, військо хана Батия від Києва до кордону (західного) Великого Галицько-Волинського князівства зруйнувало 7 міс, у той час як незруйнованих у літописі вказано 25. Ось вона страшна таємниця російської історіографії: хан Батий у 1240-1241 роках не завойовував землі Русі (Галицько-Волинського князівства), до якого входив Київ."
"Погром хана Батия майже не зачепив Поділля, Полісся та більшої частини Галичини."
"Чи не тому Російська імперія досі не переклала та не опублікувала знамениту працю угорського професора Ласло Бендефі, 1936 року видання, де наводиться повне дослідження походів монаха Юліана?"
"чітко та незаперечно стверджуємо: у 1240-1241 роках татарська армада хана Батия не завойовувала замель Русі (Галицько-Волинського князівства), а проходила їх воєнним походом."
"із 1241 до 1250 року володіння Великого Галицько-Волинського князівства не пов'язані з Золотою Ордою та ханом Батиєм."
"Підсумуємо матеріал за 1241-1250 роки.
1. Після проходу через Русь війська хана Батия перше, що вчинив Данило Галицький, повернувшись у свої землі, - це приборкав внутрішніх заколотників: болохівських князів, галицьких бояр тощо.
2. У 1241-1250 роках Данило Галицький та його держава відчули зовнішній тиск католицького Риму. Папський престол очолював усі потуги на православну церкву та православні країни у ті роки. Саме Папський престол організував та кинув проти балтійських народів, білорусів та українців свої ударні сили: Тевтонський та Лівонський ордени.
3. Велика шана Данилові Галицькому, що перший відчув загрозу і зупинив її 17 серпня 1249 року на річці Сян під Ярославом [бій проти об'єднаного військо мадяр, лехітів та найманців-"хрестоносців"]. Зупинив на 100 років."
"Данило Галицький та його Велике князівство на довгі роки стали стратегічним союзником Золотої Орди, не плативши їй данини. У тому не було необхідності. Існування незалежного Великого Галицько-Волинського князівства, як самостійної держави, було для хана Батия у ті часи вигіднішим, ніж приєднання до Золотої Орди."
"Абсолютно всі документи, окрім московських фальшивок, засвідчують повну незалежність Великого Галицько-Волинського князівства як після 1240, так і після 1250 років. Думаю, що якусь союзну (не васальну) угоду між ханом Батиєм та Данилом Галицьким все ж таки було підписано. Саме те різко підняло статус Данила Галицького, передовсім - на теренах Золотої Орди. Певно, й на пам'ятному бенкеті у хана Батия, коли Великого анязя пригощали "чорним кумисом", у черзі пити той напій Данило був поруч чи серед нащадків роду Чингісидів. Таким чином, Данило Галицький, з волі хана Батия, зайняв надзвичайно високий щабель навіть у династичному раду самих Чингісидів."
"Про що свідчить поїздка Данила Галицького 1250 року до угорського короля Бели?
Великий князь не став підданим хана Батия після поїздки до нього у 1250 році. Як не був він також васалом після воєнного проходу війська хана у 1240-1241 роках через Русь. Про те свідчить державна політика Великого Галицько-Волинського князівства: спротив тисяцькому Куремсі, особистий непослух Бурондаю тощо. Так міг поводитися володар незалежнох, хоча й дружної, держави, а не підлеглий васал. Данило Галицький своєю поїздкою до угорського короля Бели засвідчив європейським монархам, що став союзником Золотої Орди і її слиа на його боці, та він не збирається бути знаряддям татар проти Європи. Тому й оженив свого сина Лева на угорській принцесі Констанції, сина романа - на доньці герцога австрійського Генріха Бабенберга - Гертруді, сина Мстислава - на доньці половецького хана Тігака і так далі. Цікаво зазначити: усі ці вчинки Великого князя Данила аж ніяк не можна тлумачити, як антиординські. Вони не несли прямої загрози Золотій Орді, хоча посилювали стабільність Великого Галицько-Волинського князівства. Саме в тому й полягають заслуги та державницький хист нашого великого предка. Отож і шана йому має бути такою ж - вічною!"
"Оскільки князь Лев Данилович, володіючи Києвом і Київською землею, у 1257 році вигнав звідтіля польських католицьких священиків і, будучи Великим князем, постійно вів війни з польськими князями, підтримуючи друзні зв'язки із Золотою Ордою, то, зрозуміло, що польська історіографія, а пізніше імперсько-російська подавали у своїх хроніках та літописах образ цього князя переважно в негативному плані."
"У XVII столітті московські царі та їх дяки тільки закінчили переписувати дежравні документи зі староуйгурської державної мови Золотої Орди на старослов'янську церковну мову Московії. Хто хоче знати детальніше про те переписування, зверніться хоча б до праці сучасного російського історика А.В. Пушкарьова "XV век. Ханы и катаклизмы""
"укарїнський письменний Євген Гуцало "Ментальніст орди""
"Московія, фальшуючи хроніки, приписувала українцям свій стиль поведінки та свою ментальність."
"Син Лева Юрій I називав себе "королем Русі, великим князем Київським, Володимир-Волинським, Галицьким, Луцьким і Дорогочинським". На печатці Юрія I міститься його зображення з короною, скіпетром і латинський напис, який перекладається як "печатка володаря Георгія (Юрія) короля Русі" та ".... князя Володимирського" на зворотній"
"раджу звернутись до праці В.В. Деружинського "Тайны беларуской истории""
"Найкращим доказом, що білоруси були литвинами - є те, що у них не було такого історичного явища, як козацтво. Білоруси ставилися надзвичайно вороже до наших славних чубатих лицарів."
"рід українських князів Острозьких вів своє походження від князя Данила Галицького та Святого Володимира Київського. Це визнавалося незаперечним фактом у Польській державі та у Великом Литовсько-Руському кназівстві в XV-XVII століттях."
"... після 1323 року Львів залишався столицею Великого Галицько-Волинського князівства, а Львовом та Галичиною правив нащадок Данила Галицького - Дмитро Юрійович - молодший син онука персого руського короля. Свідченням чого є побудова церкви Святого Юра (Юрія) у Львові."
"Задумаймося над простеньким запитанням: міг князь-католик Любарт дати гроші на відновлення православного храму у Львові всупереч волі Папського престолу? Звичайно ні! Тому князем Дмитром, на кошти якого 1341 року вилили дзвін для храму Святого Юра, міг бути тільки православний князь Дмитро - молодший син князя Юрія, який відбудував церкву, зведену на честь батька дідом Левом."
"ніякого "Боярскього правління" після 1323 ркоу у Львові не було. Тут із 1323 до 1349 року правив Великий князь Дмитро. Є й інші достовірні джерела, які наводять ім'я цього державця. Таких джерел тільки мені відомо чотири.
а) Дзвін собору Всятого Юра у Львові
б) Псалтир священика луцької церкви Святої Катерини - Івана, знайдений недавно у Флоренції, в колекції рукописів Лоренцо Медічі, де згадується руський князь Дмитро
в) Молитва митрополита Кіпріана, складена ним у Луцьку невдовзі після смерті князя
г) Професор Михайло Олександрович Максимович у праці "Письма о князях Острожских...""
"українські "одностайники" російських істориків, аби надалі зберегти в силі давню вигадку про зайнятття литовським князем Любартом Великокнязівського престолу Галицько-Волинського князівства, вигадали для Любарта Гедиміновича "хрещене ім'я Дмитро". Вони гадали, що таким чином вирішили проблему. Та справа в тому, що ні російська церква, ні російська історіографія XIV-XVII століть подібних випадків не знають."
"Треба відзначити: у новоствореному, скоріше за все - на добровільно-примусових для русичів (українців) умовах, князівстві зберігалися титули Великого Литовського і Великого Руського князів. Це особилво проявилося в часи князя Костянтина Івановича, коли він мав право користуватися червоною (королівською) печаткою, та в часи Вилкого Руського князя Свидригайла, коли 1342 йому тот титул надали руські князі. Отож, титул існував, мав силу. І україньска влада теж існувала."
"московити перебрихали в своїй історії 1392 рік на 1382, приховавши, таким чином, знищення Тохтамишем московського князя Сарихоз., він же - так званий Дмитрій Донський. Хан Тохтамиш із 1392 року особисто посів Московський князівський стіл. В історичній науці московитів так званого князя Василя I не було. Тому він не міг бути зятем Великого князя Вітовта. Тохтамиш, ..., перетворив московський удільний улус на власну вотчину, куди переселив свої ханські роди. А сам хан Тохтамиш, одружившись на донці Великого князя Вітовта, отримав його повну підтримку."
"1410 року хан Джалал-ад-дін, за допомогою війська Вітовта, оволодів Кримом, а в 1411 році посів Золотоординський престол. Тобто ми ще раз переконуємося, що починаючи із 1380 року, Золота Орда (хан Тохтамиш) і Велике Литовсько-Руське князівство (Ягайло та Вітовт) діяли проти своїх ворогів, об'єднуючи зусилля. А таке могло трапитися завдяки порідненню хана Тохтамиша з родом ... Вітовта."
"дослідивши спогади європейського лицаря Гілльбера де Ланноа, ми дізналися, що руський (український) князь Гедігольд та Василь Красний були однією особою (це повністю приховували російська та польська історичні науки, і таке приховування було свідомим.)"
"Тільки у 1791 році, за Ясським миром "Хаджибей вошел в состав России". І тільки "В 1795 Хаджибей перейменован в Одессу""
"місто і фортеця Качебіїв, засноване 1421 року українським князем Василем Красним Галицьким (Острозьким), стояло під своїм іменем 374 роки (1421-1795)"
"Згадаймо також зародження українського козацтва. Саме поселенці та їхні нащадки, яких український князь Василь Красний поселив у здовж Дністра від Кам'янця на річці Смотрич до далекої фортеці Качебіїв, наприкінці XV століття стали засновниками українського козацтва подальших часів."
"перша писемна згадка про українських козаків припадає на 1489 рік і стосується Подільської землі."
"всі новоутворені держави на теренах колишньої Золотої Орди: 1) Казанське царство (1438) 2) Кримське ханство (1443) 3) Касимовське ханство (1445) 4) Велике Тверське князівство - православне (1445) 5) Астраханське ханство (1462) 6) Велике Московське князівство - православне (1462 чи 1480) 7) Ногайська одра (Мангитський юрт) 8) Велика орда (столиця Сарай) 9) Казахське ханство (1445) 10) Сибірське ханство"
"князь Костянтин Іванович народвися 1470 року, помер - 1533, прожив - 63 роки та отримав за життя 70 перемог."
"пропоную звернутися до праці Дмитра Лущука "Князь К. -В. Острозький. Державний діяч. Просвітитель. Воєначальник.""
"Московія та Кримське ханство, постійно воюючи проти Лівонії, Польщі і Великого Литовського-Руського князівства, відволікали від Османської імперії, по суті, найкращі лицарські сили європейських країн, допомагаючи Османам перемагати і на Заході, і на Сході."
"Ще раз звертаю нашу увагу: Смоленськ, як сьогодні волають московити, - "исконная русская земля", - 1514 року був загарбаний ними вперше за всю історію. У цьому місті мешкали переважно слов'яни - наші родичі, в той час як московські загарбники бути татарами. Щоправда - християнами. З династії татарів Шуйських вийшов один із московських царів - Василь Шуйський (1606-1610)"
"Висновки Оршанської битви: 1) Оршанська перемога призвела до стабілізації становища Великого Литовсько-Руського князівства. 2) Католицькі Литва і Польща зрозуміли значення православної України-Русі в протистоянні з татаро-фінською новонародженою Московією"
"в XVI столітті московські князі були звичайними лакеями османських султанів, як і кримських ханів"
"почнемо з часів Івана III... молодший син золотоординського хана Улу-Мухаммеда Якуб посів московський стіл Великого князя 1462 року... хан Батий ще при завоюванні повелів Ростовсько-Суздальські землі перебувати у складі Орди християнським улусом. А онук хана Батия - Менгу-Тимур - закріпив новим ярликом таке становище та, засновуючи 1272 року поселення (улус) Москву, узаконив за православним ханом Петром, сином Берке-хана, такий статус Московського улусу назавжди. Московська православна церква з того часу (1272) стала одним із носіїв панівних ідеологій (релігій) Золотої Орди"
"Москва ввела на своїх теренах нове московське літочислення з 1492 року. Ця новація протрималася в Московії до 1700, тобто за московським календарем, - до 208 року, і була скасована Петром I, який намагався привласнити Москві київський спадок та київську минувшину. Зрозуміло, що 208-літня держава не могла володіти тисячолітнім Києвом. Ось цей парадокс і змусив Петра I ліквідувати московське літочислення та пропагувати власність спадку "Візантія - Київ - Москва""
"в книзі професора А.А. Новосельського "Борьба Московського госудраства с татарами в XVII веке"? видання Академыъ наук СРСР 1948 року, знаходимо посилання на московське літочислення, за яким московські царі Романови сплачували данину кримським ханам. Дані про це неведені із 122-го по 158 рік, тобто, - за 1614-1650 роки."
View all my reviews
No comments:
Post a Comment