Філософія української ідеї та європейський контекст. Франківський період (Оксана Забужко)

Ігри для тренування пам'яті та швидкочитання (promo)

Кращі нотатки з книги:

"слова Хосе Ортеги-і-Гассета, що національна ідея - це не те, що народ думає про себе в часі, а те, що Бог думає про нього у вічності. Це сенс буття народу..."

""Націоналізм" (філософ і дисидент Василь Лісовий)"

"визначний дослідник політичної історії України І. Лисяк-Рудницький"

"з відомою працею І. Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?""

"мова ab definitio є національною ознакою"

"філософією національної ідеї ми називаємо всі форми філософської рефлексії над національною ідеєю"

"Україна являє собою крайній схід європейської культури, дещо, правда, розмитий закономірними для духовного пограниччя маргінальними ознаками"

"В українській інтелектуальній історії першим, хто вивів нашу національну ідею з кола модернізованого поганства на цей "фаустівський" шлях (у площину персоналістичної етики), став І. Франко"

"треба мати на увазі, що "природним" утворенням є не нація, а етнос (у Франка "раса"), нація ж є "суцільний культурний організм, здібний до самостійного культурного й політичного життя""

"Пасіонарність людини - це її органічна здатність до наднапруження, до жертовної діяльності задля ілюзії - високої мети" (Л. Гумільов)

"без віри діло мертве"

"Психологія народів і мас" (книга, Г. Лебон)

"Запропонована нами в цій книжці "генераційна" періодизація історії нової української культури, таким чином, передбачає в її розвитку наступні етапи, відповідно до міри самоусвідомлення культурою себе як об'єктивації національного буття свого суб'єкта - українського народу: 1) період мовної партикуляризації (від "Енеїди" І. Котляревського до "братчиків").. 2) "українофільський", чи, за М. Грохом, культурно-просвітницький період - від романтичного націоналізму й зародження "української ідеї" в документах Кирило-Мефодіїївського братства до київської "старої громади" 1870-х років та першої української політичної еміграції (М. Драгоманов, Ф. Вовк, С. Подолинський)... 3) франківський (львівський) період, або період "Молодої України" - тут остаточно завершився процес структурного "укомплектування" української культури... 4)"Розстріляне Відродження" - покоління революційної доби, що його (хронологічно) можна назвати скінченим після 1930 р. - це покоління ждатне було вже на автентично українському культурному грунті ставити питання про "європеїзацію" психологічної домінанти українства (М. Хвильовий, В. Юринець), про перехід до національного само-владдя, само-діяльности, само-певности"