Ігри на запам'ятовування (promo)Кращі нотатки з книги:“За словами Маргеріт Дюрас, писати означає намагатися з’ясувати, що ми написали б, якби писали: вона переходить від інфінітива до умовного способу, ніби відчуває, як у неї під ногами розверзлася земля.”
“Афінській владі довелося примиритися з такою наругою. Горда столиця часів Перикла перетворилася на провінційне місто царства, нездатного конкурувати з могутнім Єгиптом, лідером на ринку зерна - тогочасної нафти.”
“Книжка пройшла випробування часом і довела здатність грати в довгу. Коли ми пробуджувалися від сновидінь революцій чи кошмару гуманітарних катастроф, книжка залишалася там, де й була. За словами Умберто Еко, вона належить до тієї самої категорії, що ложка, молоток, колесо чи ножиці. Нічого кращого за ці винаходи придумати неможливо.”
“як тоді Александрію уявляли прості люди: місто насолоди і книжок, столиця сексу і слова.”
“Александрія стала сценою одного з найбільших в історії еротичних міфів: кохання Клеопатри й Марка Антонія.”
“Александрія не одна. Ціла вервечка міст із такою назвою вказує на шлях Александра Великого від Туреччини до річки Інд. Різні мови спотворили початкове звучання, але часом його далекий відгомін ще можна впізнати. Александретта, а турецькою - Іскендерун. Керманська Александрія, сучасне місто Керман в Ірані. Маргіанська Александрія, теперішнє місто Мерв у Туркменістані. Александрія Есхата, яку можна було б перекласти як «Александрія на Краю Світу», - сучасний Худжанд у Таджикистані.”
“Плутарх оповідає, що Александр заснував сімдесят міст.”
“Географічний атлас - це велетенська стіна, де завойовник залишив про себе багато згадок.”
“Александр таки реалізував свої найсміливіші фантазії. Послужний список завоювань, здійснених усього за вісім років - Анатолія, Персія, Єгипет, Центральна Азія, Індія, - підносить його на вершину військової звитяги.”
“331 року до нашої ери, коли він заснував Александрію, йому було двадцять чотири й він почувався непереможним.”
“Він не програв жодної битви.”
“Наполеон також перетворився з корсиканського провінціала на повноцінного француза в міру завоювання Європи: тріумф це паспорт, до якого ніхто не має претензій.”
“Птолемей завжди був поряд з Александром. Зброєносець македонського принца, він супроводжував його в карколомних завойовницьких походах у складі виняткового кавалерійського полку Супутників Царя; він був одним з його особистих довірених охоронців.”
“від особового складу, який прийшов до Індії, залишилася всього чверть.”
“Полемей вклав величезні багатства у розвиток Александрійського музею і бібліотеки.”
“Зібрати в одному місці всі книжки, які тільки є - це також спосіб володіння світом: символічний, інтелектуальний, мирний.”
“Кожна бібліотека - це подорож; кожна книжка - паспорт без терміну дії.”
“Єгипет був синонімом багатства. На родючих берегах Нілу виростали неймовірні врожаї зерна - товару, що дарував першість на ринку, як-от сьогодні нафта. Крім того, Єгипет експортував найуживаніший на той час письмовий матеріал – папірус”
“У понад двохстах трактатах Арістотель шукав структуру світу, яку розбив на складові (фізика, біологія, астрономія, логіка, етика, естетика, риторика, політика, метафізика).”
“Птолемей здійснив свої наміри. Доки Александрію не витіснив Рим, вона була осередком цивілізації, що не знала кордонів.”
“Читання - це ритуал, котрий супроводжують певні жести, пози, предмети, простори, матеріали, рухи, модуляції світла. Щоб скласти уявлення про те, як читали наші пращури, потрібно знати, який букет обставин супроводжував у різні часи інтимну церемонію занурення в книгу.”
“Ангели мають дар: вони чують думки людей. Ніхто не розмовляє, та мимохідь вони вловлюють безперервний шепіт слів. Це - мовчазні елементи читання.
Читання - це інтимне спілкування, гучна тиша, яка видається ангелам дивовижною й чудесною, замалим не надприродною. В голові у людей лунають прочитані фрази, ніби спів а капела, немов молитва.”
“Музеї називають «соборами ххі століття».”
“Каталог це не просто додаток до бібліотеки; це її концепція, звʼязність і апогей.”
“в одній критій галереї побачив священну бібліотеку, над якою було написано: «Місце турботи про душу». Окрім цієї красивої концепції - бібліотеки як лікарні для душі - ми майже нічого не знаємо про єгипетські книжкові колекції.”
“За наказом Феодосія 1, 380 року християнство стало державною релігією, єдиною й обовʼязковою, а язичницькі культи опинилися в Римській імперії під забороною.”
“Під час декламування віршів мелодія слів допомагає повторювати текст без змін: неправильна послідовність порушує музику.”
“Невипадково у грецькій міфології музи були доньками богині Мнемосіни (від ії імені походить слово «мнемоніка»), втілення памʼяті як дії: запамʼятовування і пригадування.”
“Ритм - і союзник памʼяті, й каталізатор втіхи: під час танцю, музики та сексу відбувається гра з повторенням, темпом і частотою. Ритмічні можливості мови - безмежні.”
“Поезія грунтується на насолоді від ритму, яка почала діяти в інтересах культурної тяглості.”
“Сократ боявся, що писемність змусить людей припинити напружуватися і повноцінно мислити. Він підозрював, що літери допомагатимуть здобувати знання з текстів, люди не намагатимуться глибоко їх зрозуміти й вдовольнятимуться їхньою легкою досяжністю. І тоді вони будуть уже не нашою власною мудрістю, невіддільною і невідʼємною, вже не частиною багажу знань кожної людини, а чужорідним придатком.”
“Борхес, який належить до апологетів другої думки, написав: «Поміж різноманітного людського реманенту найдивовижнішою є, безперечно, книжка. Все решта - лише продовження тіла. Мікроскоп і телескоп - продовження зору; телефон - продовження голосу; ще є плуг і шпага, продовження руки. Але книжка - це інше; книжка – це продовження памʼяті й уяви».”
“Писання і памʼять - не суперники. Насправді в ході історії вони рятували одне одного: літери бережуть минуле, а памʼять - переслідувані книжки.”
“В усіх суспільствах, які користуються писемністю, навчитися читати - це щось на зразок ритуалу ініціації. Діти знають, що наближаються до дорослих, коли вміють розуміти літери. Цей крок до дорослого життя завжди зворушує. Він схожий на укладення договору, відокремлення пройденої частини дитинства. Його супроводжують щастя та ейфорія.”
“У середньовічній юдейській спільноті етап навчання відзначали врочистою церемонією: книжки перетворювали дітлахів на учасників колективної памʼяті та спільного минулого.”
“На межі V і IV століть до нашої ери на сцені зʼявилися досі невідомі персонажі: книгарі. Тоді у текстах афінських поетів-коміків уперше виринає нове слово: бібліополаї («продавці книжок»).”
“«Єдине, що має цінність - це освіта, - пише в II столітті послідовник цього культу. - Всі інші блага – земні й дрібні, до їх пошуків не варто докладати великих зусиль. Дворянські титули - блага пращурів. Багатство – дарунок долі, вона його забирає і дає. Слава мінлива. Краса ефемерна; здоровʼя непостійне. Фізична сила підвладна недугам і старості. Освіта - єдина з усього, що ми маємо, безсмертна і божественна. Адже тільки розум молодшає з літами й часом, який забирає все; розум додає мудрості до старості. Навіть війна, яка все змітає і відносить геть, наче буревій, не може відняти в тебе того, що ти знаєш».”
“Давні вірування розсипалися, зате безсмертя стало досяжним для всіх - через культуру, слово і книжки.”
“Каталог - втілення влади чисел.”
“Кожна бібліотека - неповторна, і, як мені колись сказали, вона завжди схожа на свого бібліотекаря.”
“Людство видає одну книжку кожні пів хвилини.”
“Знання окремої людини перетворювалися на щоразу дрібніший архіпелаг у неозорому океані незнання.”
“У Греції педагогічну гомосексуальність вважали навіть більш гідною і піднесеною за гетеросексуальні стосунки.”
“Медея, обурена своім увʼязненням і материнством, каже, що радше тричі пішла б у бій, ніж однісінький раз народила.”
“Аспасія - одна з найбільших загадок і прогалин у стародавніх документах. Її вчинки, думки і слова дійшли до нас, просіяні крізь чужий фільтр. Нам кажуть, що вона займалася писанням і викладанням; хочеться вірити, що, крім цього, своїми потужними ораторськими здібностями вона вдихнула життя у перший відомий рух за самостійність жінок.”
“В Академії Платона було принаймні дві учениці: Ластенія Мантінейська й Аксіотея Фліуська.”
“Найвідомішою і найбільш екстраординарною з усіх була Гіплархія Маронейська, представниця школи кініків. Відомо, що це едина філософиня, якій у Давній Греції присвятили коротку біографію.”
“Навіть у літературній термінології ми досі послуговуємося образом оповіді як килима. Ми досі використовуємо текстильні метафори: сюжетна нитка, тенета інтриги, плетення оповіді, ткання історій. Що для нас текст, як не пучок завʼязаних у вузол словесних ниток?”
“Чому ці два світи - Європа й Азія - бʼються не на життя, а на смерть? Чому вони конфліктують із незапамʼятних часів? Чого прагнуть, як обгрунтовують свої дії, якими причинами керуються? Чи завжди так було? Чи завжди так буде?”
“За словами Жака Лакаррʼєра, Геродот намагався зламати упередження своїх співвітчизників-греків, показавши їм, що межа між дикістю і цивілізацією - це аж ніяк не географічний кордон між різними країнами; це моральна межа всере дині кожного народу, ба навіть більше: кожної людини.”
“Насправді ж легенда про викрадення Європи - це символ. За лаштунками історії про викрадену з дому царівну пульсує далекий історичний спогад: прихід знань і східної краси з регіону Родючого Півмісяця на Захід, а зокрема поява фінікійської абетки на грецьких землях.”
“Як на мене, книжки характеризують людей, котрі тримають їх у руках.”
“Античні люди вважали, що найвищим виявом сили слів є промова.”
“Вогонь і книжки поєднує довга історія жаху і захвату. Гален писав, що найпоширеніші причини знищення книжок - це пожежі й землетруси.”
“як передбачив Гайнріх Гайне 1821 року: «Де спалюють книги, почнуть спалювати людей».”
“На одній з карикатур художника Ель-Рото написано: «Цивілізації старіють; варварство відновлюється».”
“Саме в Александрії ми навчилися берегти книжки від молі, від іржі, від цвілі та варварів із сірниками.”
“Книжки допомагають нам пережити великі історичні катастрофи та маленькі життєві трагедії. Як пише Чівер, ще один дослідник темного споду: «В нас немає іншої свідомості, крім літератури… Література рятувала приречених, надихала і скеровувала закоханих, долала відчай, а цього разу, можливо, врятує світ».”
“європейська цивіліза ція сформувалася на підмурку перекладів – з грецької, латини, арабської, гебрейської та різноманітних мов Вавилонського велелюддя. Без перекладів ми були б іншими.”
“Греція залишається точкою відліку європейської культури.”
“в середині хх століття, завдяки ретельно розрахованій програмі надання прихистку і фінансової допомоги, епіцентр мистецтва і знань переїхав на інший континент.”
“читання - це така сила, якій достатньо кількох слів, щоб стати нищівною. Той, хто здатен прочитати одне речення, здатен прочитати все; неписьменним натовпом легше керувати.”
“Книжки - діти дерев, які були першою домівкою нашого виду і, можливо, найдавнішим приймачем наших писемних слів. В етимології цього слова ховається давня історія походження. Латинське слово liber, тобто «книжка», спершу позначало кору дерева, а точніше - волокнисту плівку, яка відокремлює кору від деревини стовбура.”
“Я ж належу до ери кулькової ручки, геніального винаходу угорського журналіста Ласло Біро. Кажуть, у Ласло народилася ця фундаментальна ідея - виготовити новий інструмент для письма з твердою металевою кулькою всередині порожнини, - коли він дивився, як діти бавляться з мʼячем. Він помітив, що мʼяч, який потрапив у калюжу, котиться і лишає після себе слід.”
“Саме слово librarius позначало копіювальника і книгаря, адже це була одна професія. До винайдення друкарського верстала книжки відтворювали одну по одній: слово за словом, лігера за літерою.”
“мені до рук потрапила «Книгарня в Берліні» Франсуази Френкель, захоплива автобіографічна оповідь єврейської книгарки-кочів-ниці, в якої конфіскували майно. Мене одразу підкорили перші слова цього твору: «Обов’язок тих, що вижили, - свідчити, щоб про померлих не забули, щоб моторошні жертви не залишилися невідомими. Сподіваюсь, ці сторінки спонукатимуть подумати зі співчуттям про тих, кого змусили замовкнути навіки, знесилених на шляху чи убитих»”
“Я, на той час мала дитина, слухала ці повільні, плинні, дивні та незбагненні, мов заклинання, бесіди. Мені здавалося, що розмовляти - це мета існування дорослих.”
“Ми в боргу перед забутими людьми, що винайшли рукописну книжку. Завдяки ім зросла тривалість життя текстів. Новий формат - аркуші з текстом, захищені палітуркою, - не псувався і не рвався довше за сувої.”
“Не слід забувати: своїм успіхом книжка зі сторінками зобовʼязана значною мірою тому, що вона сприяла підпільному, недозволеному, несанкціонованому читанню.”
“Якщо книжка - це подорож, то її заголовок - компас”
“Ганна Арендт пише: «Минуле не тягне нас назад, а штовхає вперед, усупереч очікуванням, саме майбутнє веде нас у минуле».”
“В усі часи саме жінки вечорами розмотували в памʼяті клубок казок. Вони ткали оповідання і клаптики. Протягом століть вони плели історії й водночас ганяли колесо прядки чи човник ткацького верстата. Жінки першими зобразили всесвіт як мереживо і сіть. Вони завʼязували у вузлики свої радощі, мрії, муки, страхи й найглибші переконання. Робили одноманітність різнобарвною. Переплітали дієслова, вовну, прикметники й шовк. Ось чому у текстів і тканини стільки спільних слів: хитросплетіння оповіді; завʼязка сюжету; нитка історії; розвʼязка оповідання; бреше, як шовком гаптує; білими нитками шитий; плести інтриги. Ось чому стародавні міфи розповідають нам про полотно Пенелопи, туніку Навсікаї, вишивку Арахни, нитку Аріадни й нитку життя, яку пряли мойри, полотно долі, яке шиють норни, чарівний килим Шахразади.”
“Я розповідаю свої фантазії, зіткані з мрій і спогадів. Я почуваюся спадкоємицею жінок, які завжди ткали й розпускали історії. Я пишу для того, щоб не увірвалася споконвічна нитка голосу.”
“Можливо, винайдення книжок стало найбільшою перемогою в нашій невідступній битві з руйнацією. Очерету, шкірі, ганчіркам, деревам і світлу ми довіряємо мудрість, яку не бажаємо втрачати. За допомогою книжок людство домоглося неймовірного прискорення історії, розвитку і прогресу. Спільна основа наших міфів і знань допомагає нам співпрацювати, поєднуючи читачів з різних куточків світу, поколінь і століть.”
“У різні часи ми спробували книжки з диму, каменю, землі, листя, очерету, шовку, шкіри, ганчірок, дерев, а тепер ще й зі світла - компʼютери та електронні книжки. 3 часом змінювалися рухи, якими ми розгортаємо і згортаємо книжку чи шукаємо потрібне місце у тексті. Змінювалася форма книжок, іхня шорсткість чи гладкість, лабіринтоподібний вміст, їхній хрускіт і шерех, тривкість, шкідники, які їх поглинають, враження від читання вголос чи мовчки. Різновидів книжок було багато, але не випадає сумніватися у неймовірному успіху цього відкриття.”
“Книжка - це завжди послання”
“Ми - єдині тварини, які вигадують історії, відганяють темряву казками, навчаються в оповідань співіснувати з хаосом, роздмухують жар у багатті подувом своїх слів, долають великі відстані заради того, щоб принести свої історії чужим людям. Розділивши одне з одним оповідь, ми припиняємо бути чужими.”
“Якимось загадковим непередбачуваним чином любов до книжок утворила невидимий ланцюг людей - чоловіків і жінок, - котрі, не знайомі між собою, у різні часи рятували скарб найкращих оповідань, мрій і думок.”
Вправи на швидке читання (promo)
