Master Your Mind by Roger Seip Master Your Mind: Counterintuitive Strategies to Refocus and Re-Energize Your Runaway Brain

Speed reading test (promo)

Book notes:

"Need speed? Slow down. —David Allen, Getting Things Done"

"The language of your subconscious is pictures."

"Beta brain waves are associated with lots of good things: alertness, problem solving, logic, and, as Herrmann says, “high states of arousal.” The beta state is where you do most of your conscious thinking. For example, your Ant is all about beta brain waves."

"Alpha is a super important state to understand, because alpha is strongly associated with memory, with recall, and with learning. Your brain remembers better when"

"you’re in alpha, it recalls better in alpha, and so you do your best learning when you’re in alpha."

"To be clear: A morning ritual involving some combination of these elements is the single biggest common denominator among the most successful people in the world. Ask any successful entrepreneur, leader, top producer, professional athlete, or otherwise wildly effective human about their “morning routine.”"

"If you want to be average, learn what the majority does and do that. If you want to be extraordinary, learn what the majority does and do the opposite. —Unknown genius"

"your brain is always talking to you, and the quality of that dialogue is a major determinant of where your mind focuses, and thereby the quality of your life."

"Understand the difference between busy and productive."

Focus Timer (promo)

Метод Сільви. Управління розумом

#1 Додаток Для Швидкочитання

Нотатки з книги: 

“У наші дні ми все частіше чуємо про альфа-ритми. Альфа-ритм - один із видів хвильового випромінювання головного мозку, деякий вид електричної енергії, виробленої мозком, яку можна виміряти за допомогою електроенцефалографа (ЕЕГ). Ритми випромінювання цієї енергії вимірюються в циклах на секунду (ц/с). Зазвичай випромінювання з ритмом 14 ц/с і вище називаються бета-хвилями, випромінювання з ритмом 7-14 ц/с - альфа-хвилями, 4-7 - тета-хвилями, від чотирьох і нижче - дельта-хвилями. Коли ви не спите, працюєте і прагнете чогось у повсякденному світі, ви перебуваєте в бета-стані, або «зовнішній свідомості» за термінологією вчення про управління розумом.”

“Медитація є першим кроком до управління розумом”

“Незважаючи на те, що ви ввійдете в альфа-стан у перший же раз, коли постараєтеся зосередитися, вам усе ж таки знадобиться сім тижнів практики, щоб спуститися до глибших рівнів альфа, а потім тета. Протягом десяти днів вранці використовуйте метод відліку від ста до одного. Потім кожні наступні 10 днів рахуйте від 50 до одного, від 25 до одного, від десяти до одного і, нарешті, від пʼяти до одного.”

“Дві речі додають сили нашим словам: стан нашого розуму і ступінь емоційної напруженості того, що ми говоримо.”

“Управління розумом не є гіпнозом, воно наближається до самонавіювання. На курсах навчаються більш повного зосередження, яке можливе тому, що мозок не схильний до такої великої кількості зовнішніх подразників у стані релаксації. А при більшій зосередженості учні здатні спрямувати діяльність розуму на досягнення задуманих цілей.”

“Особливу частину курсів становить навчання повторення в медитативному стані фраз, що сприятливо впливають на людину. Передбачається, що ці фрази мають ефект значної сили. Позитивне мислення має цінне значення завжди, а в стані релаксації особливо.”

ігри на запам'ятовування 

Як зруйнувати Америку за три прості кроки

Швидкочитання. Читай ШВИДШЕ з кращим розумінням. (promo)

Best book notes:

“Є три компоненти, які роблять Америку Америкою. Перша - американська філософія. Філософія Сполучених Штатів грунтується на трьох головних принципах: по-перше, на принципі реальності природних прав, які передують існуванню державної влади, є невідчужуваними й безцінними; по-друге, на рівності всіх людей перед законом і рівності в правах; і, зрештою, на вірі в те, що влада країни існує з єдиною метою - захищати природні права людей і забезпечувати їхню рівність перед законом. Американська філософія вважає ці істини «самоочевидними», про що записано в Декларації незалежності США”

“Наступний компонент - американська культура. її характеризують чотири чіткі елементи. Перший: непохитна толерантність до прав інших, зокрема те, коли нам не подобається, як інші користуються своїми правами; тут ми мусимо «зійтися на незгоді» й переступити через це. Другий: наша культура цінує і плекає міцні суспільні інститути, що формують мереживо соціальних звʼязків, які дають нам змогу відчувати взаємну довіру за відсутності примусу з боку держави. Третій: американська культура завжди напоготові, коли йдеться про захист свободи: ми повсякчас мусимо з ентузіазмом виступати за свободу - свою і чужу. І четвертий: американська культура завжди прославляла й винагороджувала всіх, хто має дух пригодництва: піонерів, ковбоїв, винахідників, тих, хто ризикує.”

“Останній компонент - американська історія. Вона традиційно прочитувалась як неперервне, дедалі досконаліше втілення принципів американської філософії й культури крізь належне застосування американських інститутів.”

“американська історія є оповіддю про тріумф свободи над трагедією людської натури, перемогою свободи над рабством і фанатизмом.”

"Досліджуючи позицію дезінтеграціоністів, ми побачимо, що вона не просто хибна, а й небезпечна. Проте день у день, годину за годиною вона збільшує свою міць. І коли погляди дезінтеграціо-ністів стануть думкою більшості в країні, Сполучені Штати переста- нуть бути сполученими. "

“Часто цитована популярна думка про те, що Америка двічі визволила Європу від тиранії, поклала край гніту комунізму і дарувала свободу мільярдам мешканців планети, видається правдою.”

“боротьба за порятунок Америки - це насамперед боротьба за збереження уніонізму.”

“Декларація незалежності мала на меті «висловити американську думку», синтезувати «відчуття сучасності», взяті з тодішньої літератури і з «книжок, які містять першооснови публічних прав (Арістотеля, Цицерона, Лока, Сіднея)”

“Філософія Сполучених Штатів сформувалася навколо трьох головних принципів, які записані в Декларації незалежності: на реальності природного права на життя, свободу і прагнення щастя, що існували до будь-яких урядів; на рівності всіх людей перед законом; на уявленні про те, що всі уряди встановлюються тільки для захисту цих одвічних прав і рівності всіх перед законом.”

“батьки-засновники свою віру в права вміщували в рамки природних прав. Чому? Тому що права, які походять із самої людської натури, правами не є: це привілеї, позбутися яких можна в будь-яку мить. Права, що випливають із вищого джерела, направду невідчужувані: їх не можна віддати, забрати, на них не можна зазіхнути, бо їхнє походження вище від самої влади.”

“Юдейсько-християнська мораль наділяє людську істоту невіддільною від неї цінністю: твердження про рівність усіх людей у Біблії (Буття 1:27) дало родючий грунт для базової критики кастових систем: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх».”

“Арістотель писав: «призначення людини - діяльність душі, узгоджена з розумом».”

"Ідея природного права досягла апогею у творах Джона Лока (1632-1704). Як і Гроцій, Лок вважав, що позаяк людина має здатність мислити - від своєї природи

і позаяк ми всі маємо не вимірювану нічим цінність як творіння Божі, то ми маємо і права. Лок стверджував, що в природному стані людська істота вже була наділена певними правами, які передували виникненню державної влади."
“Якими ж були права людини, дані їй від природи? Це право на життя, свободу і власність. Людина має право на самозахист, від чого залежить її виживання; має право на свободу думки й дії, допоки її думки та дії не порушують прав інших людей; має право на власність, яку здобула своєю працею”

“Людська рівність для юдейсько-християнського мислення є постулатом.”

“Тридцятирічна війна (1618-1648), яку справедливо було б назвати першою світовою, - війна, що забрала життя від 4 до 12 мільйонів людей, тобто не менш як 20% населення Європи, - дала в підсумку Вестфальський мир, за яким європейці погодилися радше змиритися з відмінностями між ними, ніж примушувати сусідів до повної релігійної покори.”

“Що відбувається в державі, яка повністю керована більшістю, коли права меншості несправедливо порушуються і їхнім порушником є сам уряд? Громадянам залишаються два виходи - обидва не вельми приємні: або тікати, або бунтувати.”

“уряди встановлюються для захисту прав, а не захисту уявлення більшості про «добро».”

“Американська філософія грунтується на трьох фундаментальних, вічних, невідчужуваних ідеях. По-перше, на вірі в те, що людська істота має справжні, чітко виражені особисті права. Ці права не можна передати іншому. Їхнім джерелом не є колектив. Вони притаманні людині, бо є частиною людської натури: через те, що сама людина має невимірювану цінність, а також наділена унікальною здібністю мислити. Людина має свободу волі, її можливість обирати священна й не може бути порушена. По-друге, американська філософія вважає за самоочевидне те, що всі люди створені з рівними правами. Це не означає, що вони мають однакові здібності або якості, або що підсумок їхнього життя буде однаковим, чи ім усім від початку надано рівні можливості. Це означає, що закон має діяти однаково для всіх людей, не розрізняючи їх за базовими характеристиками, на які вони не мають впливу. По-трете, американська філософія вимагає від уряду захищати особисті права й не зневажати їх в імʼя будь-якого більшого блага. Права існували до урядів, отже, уряди мусять бути обмежені в політичній орієнтації. Робота уряду полягає не в тому, щоб переробляти людство, а в тому, щоб захищати людську природу і перешкоджати конфліктам між правами людей.”

“Альтернативою федералізму є не національна єдність, а розпад.”

“Перший крок у руйнуванні Америки полягає в переконанні її громадян у тому, що частина їх має пожертвувати своїми правами, щоб інша частина дістала нові права. Те, що історично маргіналізовані групи нині дістають рівне з іншими ставлення від держави, - цього вже недостатньо, скажуть дезінтеграціоністи. Держава повинна втручатися, забезпечуючи рівність результатів кожної суспільної взаємодії.”

“Ставлення до уряду як до знаряддя необмеженої влади - величезна й непробачувана помилка.”

“І навіть колективна згода народу не може перекрити особисті права, без того, щоб очевидним результатом цього не стала тиранія.”

“Дезінтеграціоністська філософія вириває з коренем цінності, які історично були тим, що єднає американців. Але це тільки початок. Філософія є фундаментом культури - спільного для нас усіх простору. У Сполучених Штатах наша уніоністська філософія привела до створення культури прав. Саме про неї й будемо говорити далі - розглянемо природу і джерела прав, які ми плекали впродовж усієї нашої історії та які історично обʼєднували нас. А згодом звернемося до зусиль дезінтеграціоністів вирвати в нас і культуру також.”

“тиранія проростає з навʼязування своїх цінностей.”

“Роль уряду не в тому, щоб встановлювати обовʼязкові чесноти. Вона в тому, щоб захищати нас від порушення наших прав іншими.”

“як слушно зауважила Айн Ренд, найменша з усіх меншостей - індивідуум.”

“вільний ринок ідей - ключ до всякого руху вперед, до всякого поступу.”

“Тканину суспільства - обовʼязок усіх перед усіма - тчуть суспільні інститути. Уряд був установлений для захисту індивідуумів у їхніх правах. Права без обовʼязків породжують хаос. Обовʼязки без прав ведуть до тиранії. Права і обовʼязки, на думку батьків-засновників, невіддільні. Рівновага прав, захищених чеснотливими громадянами, які добре усвідомлюють свої обовʼязки і виконують ix, - ось якою була мета батьків-засновників.”

“Casus belli - латинський вислів, що буквально означае «привід для війни». Часто розуміється як «справедлива» причина для початку військових дій.”

“Апофеозом централізованого планування, безумовно, став Радянський Союз, у якому сумнозвісні сталінські пʼятирічки призвели до Голодомору в Україні, а також комуністичний Китай, де політика «Великого стрибка» Мао Цзедуна коштувала життя 40 мільйонам людей.”

“Щоб побачити, як права в питаннях власності й економічних матеріях важать для суспільств, достатньо порівняти досвід Північної та Південної Кореї. Дві країни розділені лише штучним політичним барʼєром - їхнє населення етнічно однакове. І попри все шість десятиліть центрального планування на Півночі дали валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення в обсязі 1214 доларів у 2017 році; тим часом у Південній Кореї за той самий період ВВП зріс до 30 тисяч доларів на душу населення. Північні корейці навіть на зріст менші на 8 см за південців, що повʼязано з недоїданням. Пересічна тривалість життя в Північній Кореї відстає від південнокорейської на десяток років. 97 % доріг у Північній Кореї - неасфальтовані (на Півдні таких - лише 8 %)”

“Токвілль підсумував усю американську культуру в одному реченні: «У Сполучених Штатах люди обʼєднуються задля громадської безпеки, торгівлі й промисловості, моралі та релігії. Немає нічого такого, чого б не могла досягти людина, завдяки вільним діям і колективній силі індивідуумів». Колективна сила індивідуумів - це коли індивідууми, сильні у своїх правах і впевнені у своїх обовʼязках, обʼєднуються, коли є потреба, задля захисту себе й поліпшення світу навколо.”

“зазіхання на права одного є зазіханням на права всіх”

“Бенджамін Франклін попереджав, що обмін свободи на тимчасову безпеку є угодою з дияволом. Саме таку угоду пропонують нам дезінтеграціоністи.”

“Не можна забезпечити «економічну справедливість», не надавши уряду влади знищити підприємництво.”

“На думку Токвілля, деспотизм натовпу не менш страшний і загрозливий, ніж деспотизм тиранів.”

“Правильна відповідь тому, хто з вами не згоден, - дискусія; правильна відповідь тому, хто хоче змусити вас замовкнути, - середній палець. І що далі, то частіше - дякуючи нашій культурі затуляння ротів - ми тицяємо цей палець одне одному. Ось що дала нам культура дезінтеграціонізму: не єдність, а лють.”

“Уніонізм запитує: «Чим я можу поліпшити свою долю?». Дезінтеграціонізм питає: «Чому я не одержую забезпечення в тому вигляді, на який заслуговую?».”

“примусова переорієнтація ринків на трудову вартість, що визначається кимось згори, замість ринкової вартості, що формується широким колом споживачів, означатиме остаточне повалення цих ринків.”

“Таке поняття «капіталізм спільного блага» - суперечить саме собі, адже капіталізм передбачає ухвалення індивідуумами рішень щодо своєї творчості й праці, а також щодо вигод від усього, що від них походить. Нам не потрібний епітет «спільного блага» для опису капіталізму, який є системою, що цінує взаємовигідний обмін за взаємною згодою.”

“Ринки є природним породженням людської натури і природних прав. Ви володієте собою і своєю працею - і ніхто не має права забирати у вас вашу працю задля добробуту колективу, не надавши вам справедливої компенсації. Успіх вільних ринків полягає саме в тому, що він відбиває істину людської природи: наше бажання творити, набувати, володіти й контролювати середовище навколо нас. Як і в інших утопічних схемах, бажання змінювати людську природу через повалення особистих прав приречене і на невдачу, і на тиранію.”

“Культуру економічних свобод підміняє собою культура економічних очікувань. А культура економічних очікувань неминуче веде до культури економічної тиранії.”

“Другий крок у руйнуванні Америки - це підрив нашої культури прав на користь культури урядової протекції. Знову-таки, це означає підрив взаємної довіри, як особистої, так і суспільної, на користь культури натовпу, пожадливого до публічних пересудів і лицемірної доброчесності, та всеосяжного уряду, яким керують одні за кошти інших. І в цій культурі будь-яка гаряча тема відчувається як точка розриву, а кожне політичне рішення здається питанням життя і смерті.”

“Дезінтеграціоністська культура перемагає, тому що це культура очікувань, а не обовʼязків.”

“Культура дезінтеграціонізму відкидає свободу на користь безпеки. Вона виснажує, а не наповнює енергією; плекає дух утриманства, а не підприємництва.”

“Дезінтеграціоністи роблять ставку на те, що люди корисливі, жадібні, егоїстичні, що вони радше зазіхатимуть на свободу інших, ніж уболіватимуть за неї. Але така ставка колись призведе до трагедії.”

“Якщо дезінтеграціоністська культура переможе, результатом буде не нова культура, а національне розлучення,”

“Без Америки світ давно потонув би в тиранії; без Америки довершеність особистих прав давно затьмарив би колективізм; так само давно занепала б ідея мультиетнічної демократії.”

“Історія Сполучених Штатів є оповіддю про заснування Америки - заснування на грунті свободи, спільних переконань, сформульованих у Декларації незалежності й Конституції США; вона є оповіддю про націю, яка прагнула подолати свій первісний гріх рабства і поклала на це сотні тисяч життів; це оповідь про країну, яка поступово поширює права, гарантовані засадничими документами, на чорношкірих американців, жінок і розмаїті меншини. Це оповідь про націю, яка звільнила світ від нацизму й комунізму, яка підняла світову економіку й витягнула мільярди людей із бідності. Це оповідь, яку очорнюють ганебні діяння - жорстоке ставлення до корінного населення, поневолення чорношкірих, обмеження у правах китайців і євреїв, - проте в цій оповіді добро і сила перемагають жах.”

“Пам’ять. Люди повинні мати спільну історію, якщо вони хочуть бути народом. Коли американський народ зростав, долучаючи до себе нові групи, змінювалась і наша історія. Але належить ця історія нам усім - тому ми маємо памʼятати її. Або ми поділяємо одне минуле, або даємо йому розділити нас.”

“Історик Джеффрі Воуро прямо зазначає: «Якби 1918 року армія США не почала наступ у Франції, Німеччина виграла б війну»”

“між 1921 і 1929 роками ВВП Америки зростав на 5% за рік. Процвітання поширювалося по всій країні, й американці охоче його підтримували. Усе розсипалося не від краху фондового ринку в 1929-му, а від реакції уряду на цей крах. На момент обвалу ринку всім кермував президент Герберт Гувер. Його відповідь на кризу було доволі прогресивістською: він вимагав потужного урядового втручання в економіку. У Білому домі провели засідання промисловців, на якому президент вимагав утримати платню робітникам на рівні, вищому за той, який міг дати ринок, - що збільшило обсяги безробіття. Він зафіксував митні ставки, впроваджені в попередне десятиліття, що призвело до кризи попиту. Число безробітних стрибнуло від 5 мільйонів 1930 року до 11 мільйонів у 1931-му. У червні 1932-го Гувер підвищив ставку податку на дохід від 24 до 48 %,… Така політика втручання в поєднанні з митними ставками, що діяли ще з 20-х років, дала в підсумку глобальну кризу, яка вилилася в масове безробіття по всьому західному світі, а в Європі прискорила початок найбільшого конфлікту в історії людства.”

“без втручання Америки в Другу світову ймовірність панування на всьому європейському континенті нацистської Німеччини або Радянського Союзу була майже стовідсотковою… Домінування Японії в Тихоокеанському регіоні тривало б, а її тиранія поширилася б далі.”

“Під кінець адміністрації Рейгана американська економіка пережила новий бум - зʼявилося 14 мільйонів нових робочих місць. Індекс Доу Джонса заледве перевищував відмітку «500» у місяць, коли Рейган заступив на посаду; коли ж він пішов, показник становив «2200». Процвітала фінансова галузь, оскільки інвестиційний капіталізм заступив управлінський. Найбільше фіаско Рейгана полягало в неспроможності загнуздати федеральні витрати, які стрімко зростають досі.”

“Заяви про геноцид, влаштований Колумбом, кричуще неправдиві: депопуляція корінного населення після контакту з європейцями майже повністю була результатом хвороб, до яких ці люди не мали імунітету.”

“Ми знаємо статистику: діти, які виросли без батька, впʼятеро частіше опиняються у злиднях і скоюють злочини, вдевʼятеро частіше не закінчують школи і вдвадцятеро частіше опиняються за гратами. У них набагато частіше трапляються поведінкові негаразди, вони більше тікають із дому і самі стають батьками в підлітковому віці.”

“Якщо ми не обʼєднаємося навколо спільного минулого, в нас не буде спільного майбутнього.”

“Ми не завжди дотягувалися до ідеалів величі, але завжди були великою нацією. Докази цієї величі можна знайти в Декларації незалежності, Конституції Сполучених Штатів, Північно-Західному ордонансі, працях Джефферсона, Медісона і Вашингтона, доктрині Монро, Громадянській війні, «Позолоченій добі», обох світових війнах, а також у холодній війні та війні з тероризмом. Від перемоги над нацизмом і комунізмом до польоту людини на Місяць, від аграрних початків США крізь промислову революцію й до інформаційної доби - Америка завжди була великою.”

“саме це й роблять хороші батьки: забезпечують дітей найкращими здібностями, роблять їх відповідальними за наслідки власних рішень, відтак відпускають у власну пригоду. У наших дітей буде власна пригода лише тоді, як ми довірятимемо їм - і собі, щоб відпустити їх.”

Тренування памʼяті (промо-лінк)

Формула списку справ (Деймон Захаріадіс)

Ігри на запам’ятовування від Google

Кращі нотатки із книги:

“Список справ - одна з найпростіших систем керування завданнями, що використовуються сьогодні.” 

“Ось чим вам допоможе надійна стратегія складання списку справ: По-перше, це дасть вам можливість контролювати свій робочий день… По-друге, ви зможете дотримуватися дедлайнів. Грунтовний список справ покаже вам головні пріоритети на день,… По-трете, ваш список справ гарантує, що ви будете працювати над потрібними завданнями в потрібний час… По-четверте, ви не витрачатимете дорогоцінний час на гасіння пожеж. Памʼятайте, що ваш список завдань покаже вам, над чим потрібно попрацювати, виходячи з терміновості кожного пункту… По-п’яте, список завдань значно зменшить ваш стрес. Ви будете дотримуватись дедлайнів, а отже, не відчуватимете постійного неприємного тиску, що вбиває творчий потенціал,… По-шосте, правильно складений список справ покращить вашу концентрацію.”

“Зосередженість - це те, що дає вам змогу виконувати важливу роботу, а не витрачати час на другорядні або тривіальні дії.”

“хороший список завдань усуне розчарування і почуття провини, яке ви відчуваєте, коли не встигаєте з проектами. Він допоможе вам працювати більш плідно і з більшою цілеспрямованістю.”

“Основна мета вашого списку справ - допомогти вам організувати свої завдання і проєкти та виділити головне.”

“Список справ без дедлайнів - це список бажань і нічого більше. Без дедлайнів ми схиляємося до бездіяльності.”

“Дедлайни - ворог прокрастинації. Вони мотивують нас діяти і виконувати завдання, а також допомагають оцінити ефективність наших зусиль із керування часом.”

“Одним із найбільших недоліків більшості списків справ є брак контексту для окремих завдань. Пункти записуються без жодних вказівок на час, необхідний для їх виконання, їхню пріоритетність та роль у досягненні конкретних цілей.”

“Список «Завдання + Дата початку + Дата завершення». Привабливість цього формату полягає в його простоті. Він також вводить один із найважливіших елементів належної системи керування завданнями - дедлайни.”

“Стратегія «3+2». Ця система списків справ працює за простою формулою: три великих завдання і два малих. Щодня ви обираєте пʼять пунктів, над якими будете працювати (а ще краще обрати їх напередодні ввечері). На виконання великих завдань має піти від однієї до двох годин. На маленькі завдання - 30 хвилин або менше.”

“особливість стратегії «3+2» робить ї сумісною з популярними стратегіями тайм-менеджменту, такими як техніка «Помодоро» і тайм-боксинг.”

“Правило «1-3-5». Правило «1-3 5» є екстраполяцією стратегії «3+2», описаної в попередньому розділі. Тут ви обираєте одне велике завдання, три завдання середнього розміру і пʼять малих”

“Підхід «3-MIT»… MIT - це абревіатура. Це означає «найважливіше завдання». Це найбільш пріоритетний пункт у вашому списку справ. Це те, що ви повинні зробити впродовж дня.”

“Канбан-метод - це більш наочний підхід до керування завданнями, ніж системи, які ми розглядали раніше. Це чудова стратегія ведення списку справ, якщо вам подобається бачити свої проєкти та завдання на різних стадіях виконання.”

"Матрична система… Вона також відома як «Матриця Ейзенхауера»… Матриця складається з чотирьох квадрантів, названих таким чином: 1 Важливо - терміново. 2 Важливо- не терміново. 3 Не важливо

• терміново. 4 Не важливо - не терміново."

“Перевага матричної системи полягає в тому, що вона заохочує вас зосереджуватися на завданнях, які відповідають вашим цілям. Переглядаючи матрицю, ви постійно запитуватимете себе: «Чи є це завдання необхідним?». Непотрібні завдання можна відкинути без докорів сумління. У підсумку ви витрачатимете більше часу на важливі справи й менше на малозначущі”

“Getting Things Done Девіда Аллена - одна з найвідоміших систем керування завданнями, яка використовується сьогодні.”

“намагання запамʼятати все - це стрес!”

“одним із найбільших недоліків GTD є те, що вона не розрізняє високо- та низькоцінні завдання. Пріоритетом є виконання завдань, тоді як мало уваги приділяється тому, чи правильно вони виконуються.”

"Складемо ідеальний список справ. Крок

1. Ізолюйте поточні завдання від майбутніх"

“використовуйте список «поточних завдань», щоб вирішити, як щодня розподіляти свій час і увагу. Цей список міститиме пункти, які слід виконати до кінця дня.”

“використовуйте список «майбутніх завдань», щоб відстежувати всі пункти, які потребуватимуть вашої уваги в певний момент. Ви не будете використовувати цей список упродовж робочого дня. Замість цього ви будете звертатися до нього наприкінці дня, щоб створити список справ на наступний день.”

“Крок 2. Визначте завдання за бажаними результатами”

“Єдина причина робити щось - наближення вас до досягнення конкретної мети.”

“Крок 3. Розбийте проєкти на окремі завдання”

“Крок 5. Обмежте кількість поточних завдань до семи”

“Однією з найпоширеніших проблем зі списками справ є те, що вони занадто довгі.”

“Крок 6. Організуйте завдання за проєктом, типом або місцем”

“класифікуйте кожне завдання у вашому основному списку справ, використовуючи такі три контексти: 1 Проєкт. 2 Тип. 3. Місцеперебування.”

“використання онлайн-інструменту, такого як Todoist. Він пропонує функції тегування та маркування з палітрою кольорів, які полегшують організацію справ у різних контекстах.”

“Крок 7. Скоротіть список непотрібних завдань”

“Які типи завдань є кандидатами на видалення? Зверніть увагу на ці чотири пункти: 1 Побажання. 2 Нечіткі завдання. 3 Тривіальні завдання. 4 Резолюції.”

“Крок 8. Оцініть, скільки часу забере виконання кожного завдання”

“Крок 9. Починайте кожне завдання з активного дієслова”

“Крок 10. Зауважте, які завдання потребують участі інших”

“Порада N° 1. Створіть пакетний список «крихітних завдань»”

“Мета пакетного списку - організувати всі ваші дрібні завдання в одному місці. Крихітні завдання - це пункти, на виконання яких потрібно менш ніж 10 хвилин. Ідея полягає в тому, щоб обʼєднати їх разом і вирішити впродовж однієї робочої сесії.”

“Порада N° 2. Будьте пильні, щоб не почуватися пригніченими. Однією з найбільших загроз для будь-якої системи керування завданнями є відчуття перевантаження:”

“Порада N° 3. Визначайте свої списки справ відповідно до контексту”

“кожне завдання у вашому основному списку повинно супроводжуватися контекстними деталями. Наприклад, ви повинні вказати проєкт, з яким повʼязане завдання; тип діяльності (аналітична, творча тощо); чи є якісь обмеження, повʼязані з місцеперебуванням.”

“Порада N° 4. Проводьте щотижневі огляди”

"Як ви проводите щотижневий огляд? Ось основні кроки: 1. Зберіть усі свої списки справ. Сюди входить ваш основний і контекстні списки. 2. Зробіть «мозковий штурм» усіх завдань і проєктів, які крутяться у вашій голові. Додайте їх до свого основного списку. 3. Розбийте нові проєкти на окремі завдання. 4. Відокремте нові завдання відповідно до контексту (проєкт, тип та місцеперебування). Створіть нові контекстно орієнтовані списки, якщо це необхідно. Очистіть свою електронну поштову скриньку. Надішліть відповіді за необхідності. 6. Перегляньте свій основний і контекстні списки. Видаліть завдання, які більше не є необхідними або важливими. 7. Зверніть увагу на завдання, які є важливими і терміновими. Позначте їх як кандидатів на включення до щоденного списку справ. 8. Занотуйте завдання, для реалізації яких ви чекаєте на внесок від інших. 9. Перегляньте поточні дедлайни для важливих завдань. За потреби внесіть корективи. 10. Призначайте дедлайни новим завданням, які ви додали до основного та контекстних списків. 11. Перегляньте свій календар на наступний тиждень. Складіть список справ на день, виходячи з вашої доступності."

“Порада N° 5. Оновіть свій список цілей. Ваші цілі диктують, як вам проводити свій час. Вони дають вам чітке уявлення про те, чого ви хочете досягти в короткостроковій перспективі й через роки, і роблять вас підзвітними.”

“Порада N° 6. Не зациклюйтеся на методології”

“Порада N° 7. Створіть і дотримуйтеся системи, яка працює для вас”

“Порада N° 8. Будьте послідовними. Ваша система списку справ буде настільки ефективною, наскільки послідовно ви будете застосовувати принципи, про які ми говорили в цьому посібнику. Послідовність - це ключ до успіху в будь-якій справі, і підтримка успішної системи керування завданнями не є винятком.”

" будь-яка система про-дуктивності, незалежно від того, спрямована вона на керування завданнями чи ефективність робочого процесу, - це низка вивчених моделей поведінки. Щоб забезпечити її безперебійну роботу, потрібно виробити нові звички та застосовувати їх послідовно. Це вимагає цілеспрямованості та стійкості. Будьте готові до того, що ви зіткнетеся з проблемами, коли будете налагоджувати безперебійну роботу вашої системи списків. Будуть моменти, коли вам захочеться кинути все. Це цілком зрозуміло. Заміна поганих звичок на хороші - це важка робота."

“є багато хорошого в тому, щоб створювати списки справ на папері. По-перше, коли ми записуємо завдання, це закріплює його в нашій свідомості. Ми з більшою ймовірністю запамʼятаємо його. Ми також більш схильні діяти відповідно до нього… По-друге, блокнот легко адаптується до вашого улюбленого способу занотовування. Він ідеально підхожий для лінійної організації, формату, який використовується для типового списку справ… По-трете, ви можете не турбуватися про ще одну частину програмного забезпечення… По-четверте, блокнот легкий і його зручно носити з собою. Ви можете завжди тримати його при собі, записуючи справи, які вам спадають на думку… По-пʼяте, ніщо не може зрівнятися з тактильним досвідом використання ручки, щоб викреслити завершене завдання.”

“Для тих, хто хоче підтримувати свої системи керування завданнями онлайн, існує безліч цифрових рішень. Від Todoist i Evernote до Trello i Asana - існує безліч застосунків, за допомогою яких можна створювати та організовувати списки справ.”

“Перша причина переходу на цифрові технології полягає в тому, що сучасні застосунки дають змогу дуже легко організовувати списки завдань за контекстом.”

“По-друге, ви можете легко переміщувати справи зі списку до списку. Це корисно, якщо вам потрібно перекатегоризувати завдання або внести зміни в контекстні деталі, прикріплені до них.”

“По-трете, багато онлайн-застосунків, таких як Todoist, дають змогу встановлювати будильники та нагадування на основі дати та часу.”

“По-четверте, ви можете організувати проєкти та завдання у вигляді вкладеної структури. Це покращує візуалізацію вашого робочого навантаження.”

“По-пʼяте, такі інструменти, як Todoist, дають змогу інтегрувати ваші списки справ з календарем.”

“Ще одне велике протистояння у сфері продуктивності - між списками справ і календарями. Чи є один варіант кращим за інший? Обидва варіанти мають і прихильників, і противників. Правда полягає в тому, що жоден з інструментів не повинен використовуватися на шкоду іншому. Найкращий спосіб досягти максимального результату щодня - це поєднати список справ і календар.”

“мета ваших списків завдань (від основного до щоденних) не в тому, щоб переконатися, що ви все встигаєте. Вони, радше, мають на меті переконати вас, що ви зосереджуєте свій обмежений час і увагу на найважливішій роботі.”

“Памʼятайте, що продуктивність - це не про те, щоби бути завжди зайнятим. Це означає робити правильні речі, виходячи з ваших коротко- і довгострокових цілей.”

“У вас сьогодні мільйон справ (не кажучи вже про завтра, наступний тиждень і наступний місяць). Неможливо запамʼятати їх усі. Неможливо також ефективно організувати їх у своїй голові. Рішення - складати списки справ.”

Створення другого мозку. "Розумні" Нотатки.

 

Смисл історії. Як розум і мораль зумовили велич Заходу

Reading speed test (promo)

Кращі нотатки з книги:

“Моїм батькам, які навчили мене, що життя має причину. Моїй дружині, яка навчила мене, що життя має сенс. Моїм дітям, які навчили мене, що життя має мету”

“Цю книжку присвячено двом таємницям. Перша: чому все навколо таке добре? Друга: чому ми псуємо все добре?”

“Ще 1900 року близько 10% усіх немовлят у США помирали, не доживши до першого дня народження, - а в інших країнах цифра була навіть вищою. Приблизно кожна сота мати ризикувала померти під час пологів.”

“Світ, у якому ми живемо, неідеальний, проте кращого за цей ще не існувало. І ось наша перша загадка: як так сталося? Що змінилося? Відтак друге, ще важливіше, запитання: чому ми це відкидаємо?”

“Наші суперечки стають затятішими, а їхні предмети дрібнішають - і що незначнішим є предмет, то запеклішою буде битва. Що з нами взагалі сталося?”

“Тож для того щоб поправити себе, нам слід переглянути те, у що ми віримо. Ми віримо, що свобода грунтується на двох концепціях. Перша стверджує, що Бог створив людину за образом і подобою, друга - людина має здібність вивчати й досліджувати Божий світ. Ці концепції були сформульовані в Єрусалимі й Афінах відповідно. Ця двоїста думка - два діаманти нашого духовного генія - створили нашу цивілізацію і нас як індивідуумів.”

“Єрусалим і Афіни створили науку. Ідеали юдейсько-християнських цінностей та античне поняття про природне право створили права людини. Вони дали добробут, мир і мистецьку красу. Єрусалим іАфіни збудували Америку, поклали край рабству, подолали нацистів і комуністів, витягнули мільярди людей зі злиднів і дали мільярдам духовну мету в житті. Єрусалим і Афіни заклали підгрунтя Великої хартії вольностей і Вестфальського договору, Декларації незалежності, Лінкольнового проголошення звільнення рабів і листа Мартіна Лютера Кінга з бірмінгемської вʼязниці.”

“Наш спосіб життя завжди відділяє від прірви одне покоління, не більше. Ми вже бачимо, як численні громадяни втрачають віру у свободу слова, демократію, економічну свободу, в ідею спільної моралі та мети. Це відвертання від наших цінностей почалося тоді, коли ми втратили віру в той шлях, який, власне, привів нас сюди.”

“Ми саме перебуваємо в процесі відмови від юдейсько-християнських цінностей і античного природного права, на зміну яким приймаємо моральний субʼєктивізм і владу пристрасті. На наших очах цивілізація провалюється в стародавній племінний лад, в індивідуалістичний гедонізм, у моральний субʼективізм.”

“Ми споглядаємо, як європейська політика загрузає в битвах між крайніми лівими соціалістами, що обіцяють утопії, та крайніми правими націоналістами з обіцянками національного відродження. Обом таборам світить фіаско.”

“Щастя - прагнення мети в нашому житті. Якщо ми прожили життя з моральною метою, тоді й смерть не така сумна… Тільки життя з моральною метою може дарувати глибоке щастяз,”

“А найкращими країнами - і найкращими суспільствами - стають ті, в яких громадяни достатньо доброчесні для жертовності заради спільного блага, але проти примусу до жертв заради «вищого» блага. Для процвітання суспільств потрібна функціональна соціальна тканина, створена як у спільній праці, так і кожним окремо, але задля єдиної мети: досягнення наповненого сенсом життя.”

“Отже, щастя складається з чотирьох елементів: особистої моральної мети, особистої спроможності, колективної моральної мети та колективної спроможності. Якщо бракуватиме одного з елементів, спільний поступ до щастя стає неможливим і суспільство розсипається.”

“Задля вищої моральної мети люди мають розвивати своє мислення.”

“Пропагандисти мультикультуралізму в освіті часто проповідують не широту знань, а їхню відсутність.”

“Навіщо американцям знати щось про давніх греків? Тому що античне коріння західної цивілізації досі може навчити нас багато чого. Афіни вчать нас, на що ми здатні як людські істоти. Афіни вчать нас, що, застосовуючи розумові здібності, ми можемо досягати нових вершин. 3 Афін нам відомо не тільки про те, як свобода веде до процвітання, а й чому так має бути. Я вже заявляв, що без Єрусалима не було б Заходу, - так само його не було б і без Афін.”

“Стародавні греки дали нам три фундаментальні принципи: перший ми можемо знайти свою мету в житті, пізнаючи природу світу; другий - для пізнання природи світу навколо нас ми повинні вивчати її своїм розумом; і третій - розум допоможе нам побудувати найкращу суспільну систему для подальшого розвитку нашого мислення. Коротко кажучи, греки дали нам природний закон, науку й основу світської державної влади. Єрусалим приніс небеса на землю. Афіни, звеличуючи раціональне, підносили людство до зірок.”

“найбільше надихає у спадщині Афін невідступна віра в силу людського розуму.”

“Виникнення християнства стало першою серйозною спробою поєднання юдейської думки з грецькою. У християнстві юдейська частка значно більша за грецьку, - в баченні Бога і людського шляху у світі, - та водночас християнство було більш грецьким у своїй універсальності.”

“Філософ Боецій (бл. 481-525) поділяв вільні мистецтва на відомі «квадривіум» (музика, арифметика, геометрія, астрономія) і «тривіум» (граматика, риторика, логіка).”

“У поглядах Томи Аквінського відродилася єдність Афін та Єрусалима. Бог наказав нам послуговуватися розумом, а розум спонукає нас відкривати природний закон - закон, створений Богом.”

“Віра Томи в людський розум - і в те, що розумом неможливо зруйнувати ідеї божественного одкровення, - привела до злагоди, яка вилилася в наукову революцію. Формування західної науки корінилося в ідеї про те, що завданням людини є прославляти Бога через пізнання Його творінь.”

“Філософія засновників, втілена при заснуванні Сполучених Штатів та в поступі країни до цих ідеалів, була найбільшим благословенням у людській історії. США принесли свободу та заможність мільярдам людей, відкривши їм серця та розум. Проте ця філософія - перлина корони Заходу - все ж не перемогла. Навпаки, з часом вона занепала. І з цим занепадом почали руйнуватися і підвалини людського щастя. Нині ми спостерігаємо їх колапс. Як же це сталося? Спершу повільно, поступово… а згодом - повністю і в одну мить.”

“Порівняння американської та французької революцій демонструє контраст між цими течіями просвітницької думки. Американська революція мала за основу Локові принципи, що стосувалися даних Богом індивідуальних прав, цінностей суспільних чеснот й державної системи, створеної для збереження невідчужуваних прав. Французький підхід був іншим: він грунтувався на «загальній волі» Руссо, Вольтеровому презирстві до традиційних цінностей й оптимістичному погляді на можливість вдосконалити людство, використовуючи не обмежений чеснотами розум.”

“Тоді як Сполучені Штати рухалися до Просвітництва, основаного на думці Лока, Блекстона, Монтескʼє і на Біблії (перші збори Сенату США відбулися 4 березня 1789 року), Французька революція рухалася в бік утопічної перебудови світу. 14 липня 1789-го народ узяв штурмом Бастилію. Короля скинули з трону, а з ним і всіх попів.”

“У чому ж була помилка Великої французької революції, - народженої ідеалами свободи, рівності й братерства? Революція схибила в тому, що її версія Просвітництва не засвоїла уроків минулого: в історії Заходу вона побачила тільки гноблення і жорстокість, і тому прагнула майбуття, сповненого видінь і мрій, основаних на туманних уявленнях про людську доброту.”

“Найкращий із критиків Великої французької революції жив поруч: з іншого боку Ла-Маншу. Звали його Едмунд Берк (1729- 1797), він був членом Парламенту, симпатизував американським колоністам, але виступав рішуче проти революції у Франції. Берк стверджував, що революція зазнала фіаско через те, що проігнорувала уроки людської природи, християнську мораль і традиції минувшини. Його праця 1789 року «Роздуми про революцію у Франції» стала важливим текстом для сучасних консерваторів, які побачили в ній заклик відмовитися від радикалізму й звернутися до більш розсудливого урядування.”

“XIX століття прийняло нову концепцію романтичного націоналізму, яка пропонувала сенс існування без юдейсько-християнських цінностей чи грецького телосу. Цим сенсом стала нація, що рухає поступ історії, обʼєднує людей за етнічним походженням або навертає до себе силою.”

“Нацистський режим запровадив найекстремальніший романтичний націоналізм у світовій історії”

“Криваву спадщину Леніна продовжив Сталін: він ніс відповідальність за смерті десятків мільйонів у часи його правління, зокрема 5 мільйонів померлих внаслідок Голодомору в Україні під час колективізації у 1931-1934 роках. У Китаї Мао Цедун виведе сталінізм на новий рівень, знищивши близько 65 мільйонів людей, здебільшого під час Великого стрибка - спроби перебудови суспільства через колективізацію власності”

“У Другій світовій війні в прямому конфлікті зійшлися три головні колективістські світогляди - і це забрало життя від 50 до 80 мільйонів людей. Романтичний націоналізм запанував у нацистській Німеччині, де поєднався із централізованою бюрократією та «науковим» урядуванням. Як результат, шість мільйонів євреїв розстріляли або заморили в газових камерах таборів смерті. Радянський Союз бачив у своєму населенні гарматне мʼясо, яким можна заслонити державу - й відправляв людей гинути в шанці Сталінграда без зброї, націливши їм у спини дула загороджувальних загонів. Сполучені Штати інтернували 117 тисяч японців. До кінця війни велика надія на Просвітництво, вільне від Бога й телосу, зійшла нанівець, а точніше кажучи, була похована під горами трупів двох світових воєн.”

“Філософські вчення європейців - ідеали Просвітництва про цінність людини й про необхідність вийти за межі Бога й грецької телеології - скінчилися трагедією. Гітлер називав своїми ідеологічними предками Канта, Гегеля й Ніцше. Сталін орієнтувався на Маркса. Євгеністи брали ідеї в Дарвіна і Конта. Постлоківський проєкт Просвітництва явив собою вавилонську вежу, в якій спільна мета полягала у витісненні релігії раціональністю замість спроби поєднати іх. Під час змагання вежі з Богом її будівничі пішли одне на одного війною, і кожен говорив своєю мовою. А потім вежа впала, залишивши землю спустошеною.”

“Візьмімо, до прикладу, гарвардського психолога Стівена Пінкера. Його книга «Просвітництво сьогодні» - потужний панегірик цінностям доби Просвітництва.”

“Що важливіше, однак, Пінкер ніяк не пояснює, чому розум має тріумфувати; і чомусь вважає ідею матеріальних здобутків як найвищого пріоритету самоочевидною. Він пише: для людського прогресу «потрібно лише бути впевненим у тому, що життя краще за смерть, здоровʼя – за хворобу, достаток ліпший за злидні, свобода вигідно відрізняється від насилля й примусу, щастя приємніше за страждання, а знання - це краще, ніж забобони й невігластво». Маємо замкнене коло: якщо припустити, що Пінкер має рацію, з цього випливає, що Пінкер має рацію. Проте він помиляється - принаймні щодо більшості людей. Усе залежить від того, що означає те щастя, яке Пінкер протиставляє стражданням, - так наче щастя зводиться до температури тіла 36,6, ситної їжі та регулярного сексу. Але ж насправді щастя не в цьому. Люди постійно показують, що потребують чогось більшого, - ми не існуємо за самими лише показниками якості життя. Матеріальний прогрес за відсутності духовних звершень недостатній. Людям потрібний сенс.”

“Коли найвищою моральною справою стає матеріальний успіх, це вельми схоже на повну відсутність моралі.”

“Традиції індивідуальної свободи не дивом зʼявилися на Заході ні з чого. Вони постали з напруги між Афінами та Єрусалимом. Західна цивілізація - місток, натягнутий над потоком хаосу. Зникне ця напруга - і місток упаде в бурхливі води.”

“Прошу зрозуміти мене правильно: я в захваті від того, що роблять Гарріс, Пінкер і Шермер для відродження ідеалів Просвітництва. Я сам погоджуюся з багатьма з цих ідеалів, зокрема з тими, що стосуються особистої свободи й природних прав, як я показав вище. Проте нові наукові Афіни мають обʼєднатися з вірянами Єрусалима, а не воювати з ними. А Єрусалим повинен відповісти тим самим. Бо, як стає зрозуміло, існують значно більші філософські загрози цивілізації Заходу, які потребують нашої уваги.”

“Нацизм не виник із консьюмеризму. Він постав там, де колективна мета перевищила особисту, а особисту спроможність упосліджено на користь поклоніння спроможності держави.”

“не висока самоповага робить людей успішними, а саме завдяки своїм вищим досягненням люди відчувають самоповагу”

“Рональд Рейтан казав: «Свобода завжди перебуває на відстані одного покоління від зникнення. Вона не передається нашим дітям спадково. За неї треба боротися, її треба захищати, передавати нащадкам, заповідаючи їм робити так само, бо інакше одного дня на присмерку нашого життя ми будемо оповідати нашим дітям і дітям наших дітей, що колись були собі такі Сполучені Штати, в яких жили вільні люди»”

“Я думаю, історія західної цивілізації демонструє, що наші батьки живуть у нас, що, приймаючи минуле, засвоюючи його уроки, визнаючи його мудрість і творячи власну, ми стаємо ланками в ланцюгу історії. Наші батьки ніколи не помруть, поки ми живимо полумʼя іхніх ідеалів і передаємо це полумʼя нашим дітям.”

Best brain games (promo)

Воєнний стан. Антологія

Гра на запам’ятовування від google (promo)

Кращі нотатки з книги:

“правда - це один із найточніших різновидів зброї”

“Воєнний стан - це не тільки правовий режим існування держави під час війни. Це ще й нагадування про козацький стан - військовий табір, що ставав фактично фортецею в часи воєн і битв. Минулого року вся наша країна перетворилася на такий стан - нездоланну фортецю, над якою майорить синьо-жовтий прапор.”

“- Та якби вони просто вбивали! - заперечив Б. - Біда ж у тому, що вони будуть знущатися болем. Тортури! Вони в цьому такі вигадливі. Ми навіть уявлення не маємо, якого болю від них сподіватись. От чого я боюся.”

“Подальші тижні підтвердили: щодо списків усе так і бу-ло. Британська (чи все-таки американська?) розвідка не перебільшувала, не залякувала й нічого не вигадувала. Росіяни працювали над чорними списками українців протягом років або й десятиріч. Власне кажучи, ніколи не припиняли працювати над ними.”

“крім загарбання територій, росії завжди йдеться про загарбання мізків. Ця війна, ця спеціальна операція, вся з минулого. Це навіть не історична тяглість, а щось гірше - повернення часу навспак. Я дописую ці рядки сьогодні, на 240-й день великого російського вторгнення. Епітет, який я щойно вжив, дався мені нелегко: ніщо російське не хочеться називати великим. Ну хіба що цей злочин - суцільний, масовий, дикий, достоєвський. За яким неминуча, ще більша кара.”

“Війна позбавляє нас звичного життя, але вона ж формує нову буденність. Заходити на фейсбук, щоб упевнитися: з твоїми ближніми й дальніми все гаразд. Найближчих питати в месенджері: «Як ти?».”

“Не дозволяєш терористам украсти в тебе ці години життя, що минають без струму. Ліпше без струму - зате без вас.”

“У Євангелії від Луки є епізод, у якому Ісус виганяє нечистого духа з біснуватого і для початку запитує його: «Як тобі на імʼя?». На що зло відповідає: «“Легіон”, бо багато ввійшло в нього демонів». Пізніше цей принцип знайде місце в середньовічних книжках із демонології, згідно з якими здобуття влади над злим духом передовсім повʼязане зі знанням конкретного імені демона, а не лише з відповідним обрядом. Отже, зло повинно мати імʼя.”

“Україна сьогодні зіштовхнулася з масовим убивством цивільних. Буча, Ізюм та Ірпінь - далеко не повний перелік міст, де Росія залишила трупи з простреленими колінами й слідами задушення. 6 квітня я стояв у Бучі над звалищем спалених на подвірʼї тіл, залишки яких доїдали кинуті господарями місцеві пси. Росіяни просто склали їх на купу і підпалили. Вулиця Яблунська того дня стала сумно відомою на весь світ.”

“Сьогодні зрозуміло, що сама лише поразка Росії на фронті без видачі воєнних злочинців - це нова відтермінована війна на майбутне. Нацистський рейх недостатньо було зруйнувати фізично: він мав бути знищений ментально через засудження націонал-соціалізму та публічні суди над нацистами.”

“важливий висновок: проблема воєнних злочинів РФ в Україні - це виключно наша проблема, і тільки нам самим її вирішувати. Як? Перш ніж відповісти на це питання, слід зрозуміти ще один факт: альтернативи немає. Без покарань масових злочинів нація отримає глибинну психологічну травму, яка через роки - можливо, десятиліття - виллється в нову війну. Власне, це й відбувається нині. Разом із нацизмом не було засуджено ідеологію комунізму, трансформацією якої стала ідеологія «русского мира». Не було належним чином осмислено радянську - читай російську - систему репресій, страт, тих-таки радянських концтаборів. І тепер минуле наздогнало весь світ у вигляді російських ракет.”

“Взагалі, гардеробна із дзеркальними стінами - дуже химерне місце для укриття. Воно зовсім не надійне, просто затишне. Під звуками обстрілів психіка шукає схованку. Я скручуюсь калачиком «між двома стінами», під ковдрою чи просто у темряві кімнати, і уявляю, просто уявляю себе захищеною.”

“Морок повернеться не раз. У масових похованнях у Бучі, в Ізюмі, на похоронах загиблих друзів, дітей друзів, колег, у повідомленнях із фронту, ударах по Вінниці, Одесі, Кременчуку, у розтерзаних Харкові, Миколаєві, Кривому Розі, Запоріжжі. Але протягом літа відбувається суттєва зміна. Ми всі точно вловлюємо її під час масованих ракетних обстрілів 10 жовтня 2022 року. У лютому ми боялись ракет, бо вони здавалися виявом сили ворога. Ці ж ракети сьогодні, як і всі воєнні злочини росіян, - вияв безсилля, поразки, агонії. І це важливе усвідомлення. Воно все змінює.”

“Останнім часом я дедалі більше думаю: чи може безумство знищення убити сенси мого життя? Навіть тоді, коли вони - під явною, цілком реальною загрозою? Ядерною загрозою. Де мені брати сили, на що спиратися? Як планувати майбутне, коли воно таке непевне? Я говорила про це недавно з Юрком Прохаськом. І він нагадав мені чудову думку Мартіна Лютера, яка цього разу несподівано мене пройняла: «І навіть коли я дізнаюся, що завтра настане кінець світу, то сьогодні ще посаджу яблуньку».”

“світ складається з людей і росіян.”

“Якщо ж ми знову пробачимо, забудемо, проковтнемо, як у 2014 році, нашим дітям доведеться проживати те саме, що й ми зараз, але тоді вже вони будуть у головних ролях. Це зло ніколи не задрімає, саме тому наші нащадки повинні бути готовими завжди і до всього. Не так, як ми, що знехтували словами Тараса Шевченка, Миколи Хвильового, Василя Стуса і пропустили, повірили, злегковажили.”

“Лиш на хвилинку заплющте очі й уявіть світ без росіян… Гарно, правда ж?!”

“Вступити в ріку вдруге не можна, кажуть. І нинішні іммігранти - це щось зовсім інше, ніж ті, хто втікав від Другої світової. Але є щось, що повʼязує їх: це внутрішній субʼєктивний досвід, те, що Шевельов назвав викорчовуванням, втратою ґрунту. Я б сказала - зависанням у повітрі корінням угору. Саме так ілюстрував Яків Гніздовський «Доктора Серафікуса» Віктора Домонтовича - ще один роман про безґрунтянство.”

“дуже сподіваюся, що це навчить нас у мирні часи, після Перемоги, та й зараз, поки триває ця війна, інакше, з більшою турботою, усвідомленням і цінуванням ставитися до освіти й культури, бо це те, що тримає нас і робить сильними на тимчасово окупованих територіях, у закордонних втечах, у полоні, у катівнях, у війську й тилу, не дозволяючи забути, що ми - українки й українці, серце і хребет нашої нескореної землі.”

“Що передусім змінює війна? Відчуття часу, відчуття простору. Дуже швидко змінюється контур перспективи, контур часової протяжності. Людина в просторі війни намагається не вибудовувати собі планів на майбутне, намагається не надто думати про те, яким цей світ буде потім. Вагу і значення має лише те, що відбувається з тобою тут і тепер, сенс мають лише речі та люди, які будуть із тобою максимум завтра зранку - якщо ти виживеш і прокинешся. Головне завдання - вціліти, прорватися ще на пів доби вперед. Потім, пізніше, буде видно, буде зрозуміло, як діяти далі, як себе поводити, на що в цьому житті спиратися, від чого відштовхуватися. Це стосується і військових, і великою мірою тих, хто у статусі «цивільного» (себто неозброєного) лишається в зоні наближення до смерті.”

“чому ми так часто насторожуємося, коли чуємо заяви європейських інтелектуалів чи європейських політиків про необхідність миру? Звичайно, не тому, що заперечуємо необхідність миру. Просто ми розуміємо: мир не настане, якщо жертва агресії складе зброю. Мирне населення Бучі, Гостомеля та Ірпеня зброї взагалі не мало.”

“На мою думку, річ у тім, що, говорячи про мир на тлі цієї кривавої, драматичної, розвʼязаної Росіею війни, дехто не хоче помічати очевидного факту: миру без справедливості не буває.”

“Війна зазвичай показує те, чого довго намагаються не помічати, війна - це час незручних питань і важких відповідей.”

“Ці дивні взаємні любов і ніжність, що так питомо відрізняють українців від ворога.”

“Навпроти церкви - памʼятник солдатам, які під час Другої світової війни звільнили Україну від німецьких нацистів. Він також напівзруйнований російськими обстрілами. Переконлива ілюстрація того, як російські нацисти XXI століття спотворюють і знищують памʼять про тих, хто воював проти нацизму у XX-му, виявляючи свою справжню антилюдяну сутність, приховану за брехливою риторикою їхніх продагандистів. Тепер стає зрозумілим, що росіяни мають на увазі, коли говорять, що «можуть повторити». Вони хочуть повторити геноцид, але тепер це геноцид народу України, а надалі й усіх вільних народів Європи, якщо ми їх тут не зупинимо.”

“Був звичайний день, черговий день війни. Вони вже звикли до російських обстрілів і знали: якщо це почнеться, то треба бігти до льоху, що в кількох метрах від будинку. Там усе обладнано, аби перечекати небезпеку: ліжка, ковдри, свічки, сірники, нехитра їжа, колодязна вода.”

“На початку березня журналіст Сертей Сумленний повідомив, що у вересні 2021-го Росія розробила, а 1 лютого 2022-го ввела в дію національний стандарт термінового та масового захоронення трупів у воєнний час. Озираючись назад, я дивуюся, як одразу цього не збагнув. Після Маріуполя та Бучі це ж до банального очевидно: всі ці мішки були для нас. Київ за три дні, парад на Хрещатику, концерт Газманова, а потім - різня. Страти політиків і службовців, волонтерів і ветеранів, журналістів і блогерів. А ще, напевно, лікарів, учителів, науковців, бо самих лише активістів на 45 тисяч пакетів могло й не вистачити. Відтоді я не можу видерти цю думку з голови: 45 тисяч чорних пластикових мішків. Для українців. Просто тому, що вони українці. У той самий час, коли людство готується повернутися на Місяць, опановує термоядерний синтез та успішно тестує ліки від хвороби Альцгеймера.”

“Буча показала, на яку абсурдну жорстокість здатна людина двадцять першого століття. Буча так само показує, як уперто людина намагається відбудувати ластівʼячі гнізда своєї нормальності, навіть на вмитих кровʼю вулицях, навіть на краю прірви, де сьогодні продовжують літати російські ракети та іранські безпілотники, а завтра - сам чорт не скаже, що ще може прилетіти.”

“він завжди говорив «Росія нас у спокої не оставить», а я думала: ну, може, колись, а нас вже не зачепить. Що ж, зачепило.”

“Чому, якщо у складі збірної СРСР грає десять українців, ця команда не називається збірною України?”

“Вловивши наше здивування, мій друг витримав театральну паузу, а тоді відповів на питання, яке ніхто так і не наважився поставити вголос: «Ну а що? Можливо, я согодні загину. То чому це має бути день, коли я не випив свою традиційну нормальну ранкову каву? Та пішли вони н***й, від кави я не збираюся відмовлятися. Ніякий путін це не зламає. Я звик зранку пити добре еспресо - то бодай на це я маю право?!».”

“Тоді й відкривається ще одна війна - за право бути собою, мати свої смаки і неймовірною ціною утримувати свою рутинну звичку. Адже випити улюбленої кави зранку - це ніби потрапити додому, провести час зі своею сімʼєю. Побути собою. Бодай три хвилини на день, які маєш не для глобальних цілей, не для держави, а лише для себе.”

“Таким чином - мовби сама собою - і визначилася моя теперішня зона відповідальності на цій війні. 3 квітня (2022 року я вже не письменник, бо зовсім нічого не пишу. Зате збираю гроші й купую автомобілі для української армії.”

“страшно було вперше їхати з мирного Ужгорода на фронтовий Донбас. Але коли я туди доїхав, виявилося, що там, біля війни, страху немає, бо страх - це поняття внутрішнє, а не географічне.”

“Пʼять років тому обгорілу під час Євромайдану будівлю Будинку профспілок декорували гігантським банером із написом українською та англійською: «Свобода - наша релігія». Попри століття рабства в складі імперії, українці зберегли гідність і готовність чинити опір тиску держави - своєї, а надто чужої. Відколи ми самостійні, в нас неможливий тоталітаризм. Ще одна складова проявилася під час Майдану й подальшої російської агресії: незважаючи на схильність увесь час сваритися одне з одним через дрібниці, ми вміємо гуртуватися навколо вартісної справи й швидко вибудовувати горизонтальні звʼязки. Для народу, розбещеного тоталітарним минулим, наявність соціального капіталу - справжнє диво.”

“Говорити, що настало повне одужання від тоталітаризму, зарано. Проте війна сприяє дорослішанню. У колективній травмі нічого позитивного немає, але, хай там як, вона є стимулом для подальшого розвитку. Переконаний, що після перемоги Україні буде чим здивувати Європу й світ.”

“Віру в силу літератури повертає страх російських окупантів перед нашими книжками і культурою загалом. На окупованих територіях вони перш за все називають населені пункти на російський манір, відновлюють радянські символи та влаштовують зачистку бібліотек. Вишукують «шкідливі» книги, ніби ті становлять таку саму небезпеку, як і «підривні елементи» з плоті й крові. Віру в силу літератури повертає відчуття звʼязку з поколіннями українських письменників та письменниць, які вже зустрічалися з тим самим ворогом і проходили крізь те саме пекло.”

“Це була жорстока, сповнена люті, але все-таки радість - їхати порожнім шосе й бачити спалену техніку російських виродків на узбіччях. Тих, що безпідставно називали себе нашим братським народом, століттями повторюючи один і той самий сценарій батуринської різанини та ґвалтування. (Ніколи не забуду тих дитячих черепів, що їх викопували під час реставрації батуринської цитаделі.) Цього разу їм не вдалося втілити свій улюблений сценарій у життя. Цього разу вони самі добре втілилися в смерть. І втіляться ще не раз, аж доки відповзуть у свої смердючі болота.”

“Колись увесь цей світ розлетиться на атоми і зникне в повній тиші, і тоді наші прижиттєві справи не матимуть для нього ніякого значення. Але допоки світ ще існує, кожен наш вчинок, наша воля і навіть думка впливають на розвиток подій і змінюють майбутнє. Тобто кожен із нас може змінити історію.”

“«Києве, загинув далеко від тебе, але за тебе». Роман Ратушний”

“Моя війна уповні відчулася мені у 2013 році на Майдані, коли я на власні очі побачила, як легко ворог може скалічити і вбити моїх дітей. Тоді не говорили про росію - говорили про «регіоналів», але тотожність не вгадували хіба сліпі.”

“це також тепер прифронтова поезія. Чому? Тому що поезія протистоїть смерті, а війна - це смерть. Так, у поезії немає гаубиць, крилатих і безкрилих ракет, касетних бомб, але у неї є високоточні слова, проти яких безсилі гармати.”

“конфлікт України з Росією було закладено навіть не проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року, а самим крахом комуністичної ідеології. Ми наче забуваємо, що до 1991-го Україна вже була незалежною державою - у 1918-1920 роках. Більшовики змогли повернути її до імперії, лише коли замість ідеології православʼя, самодержавства й народності «триєдиного народу» росіян, малоросів і білорусів висунули класову ідеологію і створили фейкову Україну під червоним прапором. Але, щойно комуністичний морок розвіявся, Україна повернулася до своєї справжньої, а не сфабрикованої комуністами державності. А Росія? А Росія, природно, повернулася до концепції «триєдиного народу», яка й до краху КПРС була дуже популярною серед партійних чиновників, офіцерів КДБ і столичної інтелектуальної обслуги режиму. Володимир Путін просто концентрує ці уявлення власного суспільства про минуле, яким у Росії намагаються підмінити майбутнє.”

“Перехід Росії від політичних та економічних методів тиску до військових - цілком передбачувана реакція на остаточну зміну вектора розвитку України. Україна, яка ще навіть не в ЄС, а просто підписує угоду про асоціацію з Євросоюзом, - це держава, яку важко буде приєднати до Росії. Тим більше - Україна, яка вступить до НАТО і ЄС.”

“Висновок із цього є досить простим. Саме путінська війна остаточно перервала дифузію ідентичностей, яка століттями відбувалася на просторах колишньої імперії, і перетворила її на кристалізацію, а відтак і справжню битву ідентичностей. Саме цивілізаційна прірва між російською та українською ідентичностями обіцяє стати головним - і довговічним - результатом цієї страшної війни.”

“Девʼятнадцятого березня волонтери вивезли нас із окупованих територій. Сьомий місяць я - двомовна людина - пишу і розмовляю майже виключно українською. Російською мені це робити боляче. Іноді до нестерпності.”

“Із грудей здійнявся вогненний стовп люті і гніву. Серед ночі будить мене виття гієнне. І фото: розстріляна жіноча рука - з Бучі, з червоним манікюром, рука в судомах зачерпнула рідну землю.”

“Нас убивали - а ми живі!”

“Тоді я зрозуміла, що радіти життю під час війни - такий самий громадянський обовʼязок, як збирати гроші на ЗСУ”

“Бо всі вони були громадянами однієї країни. Країни, де замість «Я маленька людина, що я можу зробити?» - вже стало звичним казати: «Що саме я можу зробити?».”

“І ось переважно за плечима всіх цих не-інтелектуалів, не-митців, цілком звичайних унікальних особистостей, які не висловлять себе публічно - за їхніми плечима перебуває Україна. А можливо, й майбутнє світу.”

Швидкочитання (promo)